Тема 6. Контракт як особлива форма договору

Примірний план

Вступ

Розділ 1. Історичний розвиток трудового контракту: правовий аспект

1.1 Контракт — особливий вид трудового договору

1.2 Законодавство про трудовий контракт

1.3 Укладання, учасники та розірвання трудового контракту

2. Контракт як форма реалізації громадянами права на зайнятість

2.1 Контракт – в механізмі держави 

3. Правове регулювання контрактної форми трудового договору: деякі проблеми і шляхи їх вирішення.

Висновок

Література

Актуальність. Структурна перебудова економіки, соціально зорієнтованої її моделі висуває на одне з провідних місць питання регулювання трудових відносин на раціональній системі вільного наймання працівників.

З переорієнтацією економіки на нові умови господарювання, з урахуванням об'єктивних законів її розвитку виникла необхідність перетворення механізму залучення громадян до суспільного виробництва.

Сучасні явища передбачають звернення до нових категорій, які раніше вважалися не властивими теорії та практиці соціалістичного господарювання.

Становлення в Україні ринкових відносин повинно супроводжуватися легалізацією робочої сили як товару. Це передбачає необхідність створення правового механізму вільного продажу робочої сили, вдосконалення процесу регулювання трудових відносин, зокрема, розвиток договірних засад між працівником та власником або уповноваженим ним органом.

Одним з найважливіших елементів такого механізму є контракт, як особлива форма трудового договору, в якому термін дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового) можуть встановлюватися угодою сторін.

Інституція трудового контракту є новою у трудовому законодавстві України, яка з'явилась після прийняття Закону УРСР від 20 березня 1991 року «Про внесення змін та доповнень до Кодексу законів про працю Української РСР при переході республіки до ринкової економіки», де вперше в українському законодавстві було передбачено контракт як підставу для виникнення трудових правовідносин.

Законодавець проводить різницю між трудовим договором та контрактом. Правове становище громадян, що працюють за контрактом, суттєво відрізняється від правового статусу працівників, які виконують свої трудові обов'язки згідно з трудовим договором.

Трудовий контракт дозволяє максимально враховувати людський фактор – провідний початок всіляких перетворень, переорієнтовувати трудові відносини з колективних методів регулювання на індивідуальні, висуває на перший план особистість і робить практичним принцип оплати праці, про який багато йшлося раніше: «Від кожного за здібностями, кожному за працею». Контракт, спрямований на реалізацію ст. 20 Конституції України, згідно з якою держава ставить за мету розширення реальних можливостей для застосування громадянами своїх творчих сил, здібностей і обдарувань для всебічного розвитку особи. Розширення певною мірою договірних засад у регулюванні трудових правовідносин дозволяє збалансувати одвічні суперечності між колективом та особистістю.

Виходячи з цього, об'єктом дослідження є правове становище сторін, що уклали контракт, їх можливості у визначенні умов праці.

Нормативною базою роботи є діюче законодавство України, положення діючого законодавства, а також міжнародно-правових актів.

Список використаних джерел

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.- К. „ДОК-К” , 1996.- 40 стор.

2. Кодекс законів про працю в Україні: офіційне видання. Текст із змінами та доп. (Закон Української РСР від 20.03.91 р. N 871-XIIРішення Конституційного Суду України від 09.07.98 р. N 12-рп/98) Станом на 15.11.03 / М-во юстиції України – Київ: Ін-Юре, 2003. – 241 с.

3. Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 2002. — № 11—12. — С. 200—219

4. Закон України "Про зайнятість населення" (За станом на 12.04.05): Офіційне видання ВР України.- Київ: Парламентське видавництво, 2005 р.-30 с.

5. Закон України від 25.03.1992 року “Про загальний військовий обов’язок і військову службу” //

6. Постанова Кабінету Міністрів України № 203 19 березня 1993 р. "Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що знаходиться в загальнодержавній власності» // ЗП України. — 1993. — №6. — С. 121

7. Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. № 170 «Про упорядкування застосування контрактної форми трудового договору» // ЗП України. — 1994. — № 7. — С. 172

8. Постанова Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1995 р. № 597 «Про типову форму контракту з керівником підприємства, що є у загальнодержавній власності» // Зібрання постанов Уряду України. — 1995. — № 11. — Ст. 264.

9. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 р. "Про практику розгляду судами трудових спорів" // Вісник Верховного Суду Ураїни.— 1992.— № 11

10. «Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників» від 19 березня 1994 р. № 170 // Зібрання постанов Уряду України. — 1994. — №7. — Ст. 172.

11. Барабаш А. Деякі властивості трудового контракту // право України. – 1997. - №8

12. Глазырин В.В. Трудовые договора (контракты) с иностранными гражданами // право и экономика. – 1998. - №4. – С. 61-66

13. Зайкин А.Д. Трудовой договор (контракт): учеб. Пособие. – М., 1995

14. Науково практичний коментар до законодавства України про працю / Б. С. Стичинський, І. В. Зуб, В. Г. Ротань. — С. 574

15. Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. — К., 1999. — Т. 2. — С. 317.

16. Прокопенко В.І. Трудове право України. Підручник, Харків, 2005

17. Трудове право України: Підручник за ред. Н.Б. Болотіної, Г.І. Чапишевої. - К.: Знання, КОО, 2006 р. С.117