5.3. Виробництво екологічно чистої продукції
Культурні рослини і домашні тварини виявилися найбільш беззахисними під ударами техногенного впливу нашої цивілізації. Хімічні продукти в кормах (мікотоксини в зерні, важкі метали в травах, залишкові пестициди) доповнюються антибіотиками й іншими хімічними речовинами, що викликають мутації власних патогенів, - ось реальна негативна картина в трагічному ланцюзі нашого харчування.
Сьогодні з екологічних позицій демонструються невеликі замкнуті господарства у Швейцарії, Німеччині й ін. країнах Європи. У цих агросистемах дійсно можна одержувати досить чисту продукцію в умовах екстенсивного виробництва. Саме через низьку продуктивність, а отже, і високу ціну продуктів цей шлях розвитку для нас представляється безперспективним.
Стратегічним_шляхом розвитку агроекосистем, особливо для великих виробничих полів, для всіх рівнів (ґрунтовий_мікроценоз, агроценоз, сівозміна, агроландшафт) з урахуванням кризи біорозмаїтть екологізація землеробства за рахунок інтенсивноі сгимуляції процесів відновлення речовини й енергії агроекосистем у системі раціонального використання біоресурсів (А. А. Жученко, 1995 р., 2004 р.).
Людина обмежена в цілеспрямованому впливі на абіотичні фактори середовища (погодні умови, опади і т.п.), тому основні зусилля повинні бути спрямовані на стимуляцію біологічного комплексу агроекосистем.
З використанням мультимікробних комплексів стимулюються процеси утворення органічної речовини, прискорюються процеси його деструкції і мінералізації в грунті., підвищується енергія росту рослин, реалізуються принципи біологічного захисту рослин, створення здорового середовища в грунті, прискорюються і змінюються обмінні процеси в грунті і багато чого іншого, що позитивно позначається на процеси створення здорового ґрунту в умовах успішного агробізнесу.
Перехід на біологічні методи ведення сільськогосподарського виробництва мотивується екологічними і гуманістичними критеріями; справедливо підкреслюється позитивний вплив зміцнення здоров'я населення, що саме по собі уже виправдує цей вибір. Автори хочуть особливо підкреслити, що цей перехід з економічної точки зору також має колосальні можливості
У біологічному сенсі сьогодні важливо визначитися, у якому напрямку піде сільськогосподарське виробництво: виробництво генно-модифікованої продукції або виробництво екологічних продуктів. Зрозуміло, це дві крайнощі, але вони ілюструють необхідність вибору, тому що на одній території не можуть одночасно існувати ці технології (перехресне запилення, змішання товарної продукції при переробці і збереженні й ін.). Багатьма практичними фахівцями сьогодні висловлюється підтримка цього рішення з розумінням того, що через 5-10 років ще більш актуальними будуть ужиті заходи по захисту здоров'я населення, ще вище буде авторитет і марка високоякісної продовольчої продукції, що випускається підприємствами Білгородської області.
Практичні заходи послідовно реалізують дві технології:
- розробка і впровадження біологічних методів землеробства з метою підвищення економічної ефективності виробництва з поліпшенням родючост ґрунту та якості одержуваної продукції;
- розробка і впровадження регіональної технології одержання екологічно чистої продукції як вищого шабля біологічних технологій, що виключають застосування хімічної продукції.
Великий ріст обсягів виробництва чистої продукції в країнах Заходу економічно стимулюється дотаціями держави і споживачами, що купують її по більш високих цінах. В умовах вітчизняного виробництва немає підстав очікувати фінансової підтримки, а вітчизняний ринок тільки розвивається.
Застосування і великий обсяг наукових розробок в галузі мікробіологічних добрив, що спостерігається останнім часом, не випадковий.
Найбільш ранні теоретичні і прикладні дослідження біодобрив були виконані у НМПІ сільськогосподарської мікробіології а організацією виробництва і широких випробувань таких препараті» як «Бамил», «Екуд» і і. п. (І. А. Архипченко, 2004 р.). Не претендуючи на огляд усіх робіт у цій галузі, можна згадати дослідження Інститугу фундаментальних проблем біології (І. Н. Гоготов);. Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова (Л. II. Кожевин), Російського хіміко-технологічного інституту (Н. Б. Градова), Інституту генетики і цитології НАН Білорусі (А. С. Турін), Інституту мікробіології НАН Білорусі (Е. І. Коломієць), Інституту сільськогосподарської мікробіології НАН України (Н. Е. Толкачов) і ін.
IIІирокий розвиток одержали мікробіологічні добрива різного вмісту в Японії, США, Голландії і, зокрема, одержала поширення торговельна марка японських ефективних мікроорганізмів (проф. Т. Хіга).
Аналізуючи ефекти розроблювальних для аграрного сектора біодобрив, можна з упевненістю назвати показники їхньої ефективності:
♦ Підвищення врожайності різних сільськогосподарських культур на 70-80 % і більше.
♦ Створення стійкого ґрунтового середовища і наростаючої в часі мікробіологічної активності, що забезпечує підвищення родючості ґрунтового ценозу, який прискорює обмінні процеси і, зокрема, збільшення потоку азоту і вуглецю через біомасу ґрунту. Одним із найважливіших_практичних наслідків є менша залежність врожаю від природних негативних впливів і поступовий ріст вмісту гумусу в ґрунті.
♦ Поліпшення якісних показників виробленої продукції, що особливо важливо для організації виробництва екологічно чистої продукції. За перевіреними даними вміст крохмалю в бульбах картоплі зростає на 25% каротину в моркві - на 30-40 %, цукру в буряку - на 10%, кількість нітратів зменшується на 30 %. Показано зниження концентрацій пестицидів, важких металів і радіонуклідів в овочевій продукції.
♦ Оздоровлення санітарного стану ґрунту шляхом синтезу деякими видами мікробів екзогенних антибіотичних речовин, що придушують на 50-100 % фітопатогенні гриби-носіїв різних хвороб. Схоже, цей фактор сьогодні недооцінюється, хоча експерти попереджають, що токсикологічне забруднення, особливо злакових культур може стати великою проблемою вже в недалекому майбутньому.
Які реальні завдання на першому етапі варто поставити перед дослідниками і керівниками господарств, що відпрацьовують нові технології біоземлеробства?
Вірогідно, постановка завдання повинна мати економічний зміст при екологічних обмеженнях: збільшення врожайності по визначеній культурі не менше як на 50 % за 3 роки застосування біометоду (у порівнянні із середніми багаторічними).
Можна називати ще інші різноманітні і, власне, справедливі мотиви повільного просування біоземлеробства (відносна консервативність сільськогосподарського виробництва , відсутність спеціальної техніки, даткові витрати і т. д.), але важливіше і вести безсторонній аналіз власних уявлень про сутність технологій і їх наслідків із метою визначення власних позицій.
Сьогодні в діяльних фахівців і керівників аграрного виробництва є привід дня нового вибору в рішенні досить глобального питання, пов'язаного з економічним благополуччям, станом здоров'я і навколишнього середовища, нарешті, просто з якістю життя людей.