3.1.2. Види лекцій
При підготовці лекції для викладача дуже важливим є правильний вибір її виду.
Лекції відрізняються за своєю будовою, прийомами викладення матеріалу, характером узагальнень і методами навчання, які використовуються при викладенні лекції. У педагогічній літературі немає єдиної думки з приводу класифікацій лекцій. Розглянемо найбільш розповсюджені види лекцій, які використовуються при вивченні облікових дисциплін (рис.3.1).
Вступна лекція - визначає основні проблеми курсу в цілому або його розділу. Під час її проведення надаються ключові питання, розуміння яких дозволяє краще засвоїти матеріал наступних тем або самостійно розбиратися в ньому.
Вступні лекції повинні ознайомити студентів з метою та призначенням курсу, його роллю та місцем в системі навчальних дисциплін, що вивчаються майбутніми спеціалістами, містити короткий огляд курсу. У вступній лекції доцільно розповісти про загальну методику опанування курсу: дати характеристику підручника та навчального посібника, що рекомендується для студентів з даного предмету, вибірково ознайомити зі списком обов'язкової
Вступна лекція
Тематична (поточна) лекція
Лекція-консультація
Оглядова лекція
Установча лекція
Традиційна лекція (інформаційно-пояснювальна,
розповідна)
Лекція-бесіда
Проблемна лекція
Лекція-візуалізація
Лекція, яка читається кількома викладачами
Лекція із вчасно запланованими помилками
Лекція-пресконференція
Лекція-дискусія
Лекція з розв’язанням конкретних ситуацій
Академічна лекція
Популярна (публічна лекція)
Комплексна лекція
Рис. 3.1. Класифікація лекцій
літератури, розповісти про інші види занять, які будуть доповнювати курс, вимоги до іспиту. Такий вступ допомагає студентам уявити загальний зміст та структуру курсу, орієнтує їх на систематичну роботу над лекціями та спеціальною літературою, знайомить з методами роботи над курсом.
У вступній лекції характеризується місце теми серед інших тем, її логічні та методичні зв'язки з іншими розділами програми.
Вступна лекція повинна посилити інтерес до пізнання, розвинути інші його мотиви, допомогти студентам зорієнтуватися в літературі, спрямувати їх на самостійну роботу.
Якщо перша лекція викладена нецікаво, це спричинить негативне відношення студентів до подальших лекцій або навіть до всього лекційного курсу. Враховуючи знання студентами інших навчальних предметів, практичне застосування нового предмету, лектор повинен побудувати першу лекцію так, щоб викликати зацікавлення студентів до науки та бажання вивчати її. Перша лекція повинна готуватися лектором особливо ретельно.
Тематична (поточна) лекція - найпоширеніша лекція у вищому навчальному закладі. Змістом тематичної лекції є послідовний та систематичний виклад теми, ознайомлення слухачів з основними категоріями, принципами та закономірностями.
Характерною особливістю цих лекцій є їх взаємозв'язок з попередніми та наступними лекціями. Тут переважає принцип нерозривності, єдності цілого курсу лекцій. Це впливає і на підготовку кожної лекції, на її місце та роль в цілому курсі.
Тематичні лекції містять факти та їх аналіз, висновки, докази конкретних наукових положень. При цьому навчальний матеріал за темою викладається в обсязі, що перевищує вимоги програми та підручника, але водночас межі програмних вимог окреслюються досить чітко.
Лекції-консультації – викладаються зазвичай перед іспитами. Їх відмінність від тематичних лекцій полягає у тому, що вони містять лише окремі, як правило, найскладніші для студентів питання програми. На лекціях-консультаціях викладаються студентам нові положення в науці, зміни в чинному законодавстві, складні питання курсу, більш сучасні досягнення практики, останні літературні публікації.
Досить ефективним є проведення такого заходу: завчасно провести опитування студентів щодо їх побажань з питань, відповіді на які вони хотіли б почути. Продумуючи план оглядової лекції, викладач враховує ці питання, особливо, якщо вони повторюються. Що стосується нетипових питань, то про них краще розповісти під час індивідуальної консультації.
Під час лекції-консультації можуть демонструватися наочні посібники, використання яких доцільне при вивченні відповідної теми. Лектор повинен дати огляд літератури з проблеми, що розглядається.
Оглядові лекції націлені на новий рівень систематизації, узагальнення і поглиблення матеріалу, що вивчається.
Оглядові лекції повинні мати тематичну спрямованість, запобігати характерним помилкам при вивченні теми і вони є основним методом вивчення декількох тем програми.
Вона застосовується також при викладенні відомостей, які мають інформаційне значення. Якщо для вступної лекції характерні (притаманні) різні прийоми узагальнень, оціночних висновків, то оглядові лекції мають елементи розповіді та опису, які поєднуються з аналізом та узагальненням. Основним в оглядовій лекції є вміння так відібрати та згрупувати типові й характерні форми, щоб логічно підготувати студентів до розуміння закономірностей.
Оглядові лекції частіше проводяться на заочних відділеннях, представляючи конспективний огляд повного навчального курсу лекцій. Доцільно розповісти і про типові помилки студентів на іспиті.
Структуру і план оглядової лекції лектор визначає залежно від особливостей конкретної теми.
Оглядові лекції, що викладаються в кінці розділу або всього курсу, повинні відображати основний зміст всіх теоретичних положень, що складають науково-понятійну основу даного курсу, виключаючи другорядний матеріал та деталізацію. Оглядова лекція - це не короткий конспект основних положень викладеного лекційного курсу, а систематизація знань на більш високому рівні.
Установча лекція викладається частіше студентам заочного відділення, що приступають до вивчення даної дисципліни. Завданням таких лекцій є, по-перше, спрямування студентів на глибоке самостійне вивчення предмету за літературними джерелами, по-друге, максимальне надання допомоги їм у цій роботі. Лектор знайомить студентів зі змістом і призначенням предмету, його основними поняттями та методами, головними проблемами при його вивченні. Значна частина часу відводиться ознайомленню з необхідною літературою (першоджерелами та підручниками), методичними вказівками та рекомендаціями з вивчення предмету, написання контрольних робіт, також з вимогами до іспиту.
Одне з головних завдань такої лекції - спрямувати студентів на самостійну роботу, показати результати порівняння свого досвіду з досягненнями сучасної методики, навчити аналізувати сильні та слабкі сторони викладання, озброїти конкретними прийомами самоаналізу й самооцінки щодо своєї діяльності.
Типовою схемою установчої лекції з будь-якого облікового предмету може бути наступна:
Викладати такі лекції досить важко. Для цього необхідною є висока кваліфікація викладачів, які можуть спрямувати в потрібне русло самостійну працю студентів. Для студентів денних факультетів установчі лекції викладаються під час вибору тем курсових або дипломних робіт. Це методичні лекції, з яких можна дізнатися як підготувати курсову або кваліфікаційну роботу (підбір літератури, її вивчення, план роботи, захист роботи тощо).
Традиційна лекція (інформаційно-пояснювальна, розповідна) — це такий вид викладання, у якому пов’язано викладаються дані про конкретні факти, події, процеси або дії, що протікають і розвиваються у часі. Для такої лекції характерним є опис, пояснення наукових явищ і подій та монологічний стиль.
Інформаційні лекції, а також інформаційні елементи та фрагменти необхідні: при наявності різних джерел інформації (корисний матеріал знаходиться в різних джерелах, а студенту складно його зібрати); викладення в доступних студенту джерелах здається лектору незадовільним; матеріал новий і ще не відображений в навчальній літературі; питання складне для розуміння і засвоєння тощо.
Лекція-бесіда. Під час такої лекції викладач ставить слухачам питання, які призначені не для контролю засвоєння знань, а для визначення думок і рівня обізнаності слухачів з проблеми, що розглядається, рівня їх готовності до сприйняття наступного матеріалу. Питання адресуються всій аудиторії. Слухачі відповідають з місця. Для економії часу питання рекомендується формулювати так, щоб на них можна було відповідати однозначно. З урахуванням розбіжностей чи одностайності у думках викладач будує наступні питання, маючи при цьому можливість доказово викласти чергову тезу виступу. Питання можуть бути як елементарні, так і проблемні.
Лекція-бесіда відома ще за часів Сократа. Вона характеризується високою
емоційністю, оскільки викладач робить все можливе, щоб залучити аудиторію до спільних роздумів над науковими проблемами.
Діалог з аудиторією - найбільш поширена та порівняно проста форма активного залучення слухачів до навчального процесу. Вона передбачає безпосередній контакт викладача з аудиторією. Її перевага полягає у тому, що вона дозволяє привертати увагу слухачів до найбільш важливих питань теми, визначати зміст і темп викладення навчального матеріалу з урахуванням особливостей аудиторії.
Слухачі, продумуючи відповідь на питання, отримують можливість самостійно прийти до тих висновків та узагальнень, які викладач повинен їм повідомити в якості нових знань. З іншого боку, студенти мають можливість зрозуміти глибину та важливість проблеми, що обговорюється. Це підвищує їх інтерес і ступінь сприйняття матеріалу. При такій формі заняття, лектор повинен дбати про те, щоб його питання не залишалися без відповідей, оскільки вони будуть носити риторичний характер, не забезпечуючи достатньої активізації здібностей студентів.
Як правило, під час лекції-бесіди розповідають цікаві історії, підбирають приклади, що добре запам’ятовуються. Студенти добре сприймають такі лекції, образний характер яких допомагає наочно засвоїти навчальний матеріал. Разом з тим ефективність даного методу в умовах групового навчання знижується через те, що не завжди вдається залучити до двостороннього обміну думками кожного з слухачів. Перш за все, це пов'язано з нестачею часу, навіть, якщо група не чисельна. Крім того, науковий рівень подібних лекцій не завжди може бути достатньо високим: вони корисні для студентів молодших курсів, однак будувати весь лекційний курс за допомогою лекцій-бесід не варто.
Проблемна лекція - характеризується постановкою перед студентами навчальних проблем-завдань, які вони повинні самостійно вирішити.
У даній лекції поєднуються проблемні та інформаційні основи. Частину знань студент отримує у вигляді готових знань, а частину - у ході самостійної роботи. Не будь-який навчальний матеріал можна перетворити в навчальну проблему для студентів.
Для створення лекції проблемного типу викладачу необхідно:
вказати на наявні в матеріалі проблемні питання;
створити умови, за яких студент може побачити, сформулювати та вирішити проблему;
розробити дієві форми контролю за результатами самостійного вирішення проблеми.
Обравши проблемну лекцію як основну, необхідно, перш за все, пам'ятати, що проблемна лекція буває двох видів (рис.3.2).
З рис. 3.2. зрозуміло, що в центрі проблемної лекції першого виду – “лекція-наукова проблема” – постає власне проблема, а проблемна лекція другого виду – “лекція - проблемна ситуація” - побудована на викладі не готових істин, а проблемних ситуацій.
