І. Вернадський (1821-1884)

Після закінчення в 1849 р. Киівського університету викладав в ньому різні курси економіки та статистики. В 1849-1856 рр. професор політе­кономії Московського університету, з 1857 – ироживає  в Петербурзі, з 1868 по 1876 - в Харкові (керівник відділу державного Банку), потім знову до самої смерті в Петербурзі.

Ставив завдання дати наукове визначення предмету політичної економії, показати дію економічних законів , під якими розумів "природні закони виробництва”. Докапіталістичні форми вироб­ництва вважав такими, що не підлягають вивченню політичною економією як наукою про цінність, тобто товарне виробництво.

Був прихильником невтручання держави у приватну ініціативу, вільну конкуренцію. Намагався довести, що протекціонізм суперечить “природним” економічним законам, тобто законам товарного виробництва.

Намагався довести перваги використання найманої праці,  великої промисловості перед дрібною. Наголошував, що капітал з'єднує ­ сили, робить можливим розподіл праці, виступає головною умовою успішного виробництва.

Аналізував різні економічні категорії та поняття. Зокрема вважав, що праця –“ головне і єдине джерело багатства ” –  визначає відношення людини до предметів і людини до людини. Намагався довести різницю між споживчою вартісгю і вартісгю, при цьому вартість , на його думку, визначається працею, а не споживчими якостями. Відокремлював мінову вартісгь від вартості(цінності). “Політекономія вивчає не багатство, уречевлене в речах, а їхню  властивість – цінність”. Цінність же  Цінність же відображає відношення покупців до речей.

Був рішучим противником соціалістичних ідей.

М. Бунге (1823-1895)

Народився у Києві в сім'ї лікаря. В 1845 р. закінчив Київський універ­ситет, в 1832 р. захистив у ньому докторську дисертацію.  3 1850 р. по 1880 р. викладач,  у тому числі в 1859-1862, 1871-1875 та 1878-1880 рр. – ректор Київського університету. В 1881-1886 рр. - міністр фінансів.

Висував економічні буржуазні вимоги: максимальний розвиток бур­жуазної приватної ініціативи, вільна конкуренція, обмеженість втручання держави в економічне житгя. Вважав, що "гармонія суспільних відносин" можлива тоді, коли "суспільний лад буде пов'язаний із природними суспільними законами”. Всі способи виробництва, крім капіталістичного, вважав не властивими людській природі.

Стверджував, що завдання політичної економії полягає у вивченні законів капіталістичного розвитку. Вважав, що людство досягло найвищої точки економічного розвитку саме за умов вільної конку­ренції.

Підтримував, хоч і не завжди послідовно, ідеї фритредерства, заз- начаючи, що вільна торгівля є одним з проявів свободи промисловості. 

Захищав всебічний розвиток капіталістичної промисловості, зокрема "заснованої на акціях", виступав за підтримку фабричного виробництва.

М.І.Туган-Барановський (1865 – 1919)

У 1889 закінчив Харківський університете, фізико-математичний факультет , а пізніше екстерном  – юридичний. Ще студентом М.Туган-Барановський захоплюється марксизмом та ідеями класичної школи. Написав праці:

Занальновизнаними у світовій економічній літературі є теорії психологічної цінності, розподілу, економічної циклічності.

Розвиваючи теорію психологічної цінності , він спочатку виступив за поєднання трудової теорії вартості з теорією граничної корисності , а пізніше сформулював закон , згідно якого граничні корисності вільно відтворюваних господарських благ пропорційні їх трудовим вартостям.

В соціальній теорії розподілу , розподіл доходів представлено  у вигляді боротьби різних класів суспільства за поділ суспільного продукту. Розмір частки, яка дістається кожному класові, визначається загальним обсягом національного доходу і “соціальною силою” кожного з класів. Роль виробництва полягає у нарощувані продукту, а тому усі класи однаково зацікавлені у зростанні продуктивності праці, адже від цього залежить  як загальний обсяг виробленого продукту , так і розмір частки кожного класу . Тому виникає “гармонія соціальних інтересів “.

У теорії економічних циклів Туган-Барановський зробив спробу дати уяву про характер циклічних коливань. Особливу увагу, він звернув на тісний зв’язок між зміною цін на “капітальні блага” ( засоби виробництва ) ророзвитком акумулятивного процесу – процесу зміни вивільнюваного грошового капіталу, котрий спрямовується або на інвестиції, або на заощадження. Тим самим М.Туган-Барановський поклав початок сучасній інвестиційній теорії циклів, стержнем якої є ідея “заощадження – інвестиції”, як основи циклічних коливань. Згідно його теорії , вичерпування інвестиційних можливостей створюється умовами застосування позичкового капіталу,обмеженістю банківских ресурсів, а найголовніше - непропорційністю у розміщенні вільних грошових капіталів між різними сферами їх вкладання. У цій диспропорції Туган-Барановський  вбачав головну причину економічних криз.

Одним з перших Туган-Барановський  звернув увагу на утворення монополій у формі картелей і трестів , вбачаючи у них важливе явище в розвитку світової економіки.Він прийшов до думки , що держава здатна усунути шкідливий вплив монополій,обмеживши їх діяльність.

За своїми поглядами Туган-Барановський був соціалістом.