- •1.1. Національна та світова валютні системи
- •1.2. Паризька система золотомонетного стандарту. Генуезька система золотодевізного стандарту
- •1.3. Бреттон-Вудська та Кінгстонська валютно-фінансові системи
- •Розділ 2. Регіональні валютно-фінансові угруповання
- •2.1. Валютні блоки
- •2.2. Валютні зони
- •2.3. Валютний союз єс
- •3.1. Мвф: проблеми створення і діяльності
- •3.2. Світовий банк. Банк міжнародних розрахунків
- •3.3. Регіональні фінансово-кредитні установи
- •Особливості функціонування фінансової системи єс
- •5.1. Світові ринки золота
- •5.2. Операції на девізних ринках
- •5.3. Міжнародні розрахункові операції
- •Розділ 6. Розвиток міжнародного ринку цінних паперів
- •6.1. Міжнародний ринок акцій
- •6.2. Міжнародний ринок облігацій. Євроринок
- •6.3. Діяльність фондових бірж на міжнародному ринку цінних паперів
- •Розділ 7. Функціонування міжнародного ринку кредитних ресурсів
- •7.1. Форми міжнародного кредиту
- •7.2. Зовнішній борг і проблеми його обслуговування
- •7.3. Платоспроможність країни та її складові
- •Частина IV. Міжнародний фінансовий лізинг Розділ 8. Сутність фінансового лізингу
- •8.1. Лізинг як економічна категорія
- •8.2. Види лізингу
- •8.3. Умови лізингового договору та його суб'єкти
- •Розділ 9. Міжнародні лізингові операції
- •9.1. Конвенція про міжнародний фінансовий лізинг
- •9.2. Суб'єкти міжнародних лізингових операцій
- •9.3. Переваги міжнародного фінансового лізингу
- •Розділ 11. "брудні" гроші в системі міжнародних фінансів і протидія їх відмиванню
- •11.1. Походження "брудних" грошей та основні канали їх відмивання
- •11.2. Міжнародна протидія відмиванню "брудних" грошей
- •11.3. Україна в боротьбі з відмиванням "брудних" грошей
- •Частина VII. Платіжний баланс як підсумковий показник світогосподарських зв'язків країни Розділ 14. Економічний зміст платіжного балансу
- •14.1. Методологія платіжного балансу
- •14.2. Дефіцит і профіцит платіжного балансу. Концепція резидентності
- •14.3. Економічна рівновага платіжного балансу
- •Розділ 15. Структура платіжного балансу
- •15.1. Класифікація статей платіжного балансу за методикою мвф
- •15.2. Загальне сальдо платіжного балансу
- •15.3. Чинники, які впливають на стан платіжного балансу
- •17.3. Паризький та Лондонський клуби
14.3. Економічна рівновага платіжного балансу
З поняттям рівноваги платіжного балансу тісно пов'язане поняття фінансування сальдо платіжного балансу: незбалансованість зовнішніх платежів обов'язково має бути усунена, оскільки це є головним принципом системної побудови платіжного балансу. Відповідно до концепції балансу поточних платежів, надлишок за поточними операціями країни є джерелом фінансування вивозу довгострокового капіталу. За концепцією базового балансу, сальдо базового балансу фінансується за допомогою руху короткострокового капіталу. За концепцією ліквідності до фінансуючих належали зміни: американських валютних резервів, включаючи внесок до МВФ, ліквідних зобов'язань США перед іноземними офіційними та приватними особами. Концепція балансу офіційних розрахунків визначала балансуючими статтями ті, що відбивали офіційні резервні та міжурядові операції.
Показники платіжного балансу зазнають впливу різних зовнішніх і внутрішніх факторів, дія яких має різну тривалість у часі. Через це вирізняються довго-, середньо- і короткострокова рівновага платіжного балансу.
Довгострокова рівновага забезпечується відсутністю сальдо з торгівлі товарами та послугами протягом тривалого періоду часу. Додатне сальдо поточного рахунку (активний баланс) означає, що ця країна заробляє на зовнішніх ринках більше, ніж сама витрачає. І навпаки, від'ємне сальдо (пасивний баланс) свідчить, що ця країна витрачає більше, ніж заробляє сама на зовнішніх ринках.
З позиції врівноваження платіжного балансу результат із поточних операцій має бути відповідним чином фінансований рухом капіталу. Дефіцит фінансується чистими кредитами від нерезидентів; надлишок спрямовується на кредитування нерезидентів. Сальдо поточного рахунку вказує на міжнародну фінансову позицію країни-боржника чи кредитора. Нетто-боржником є країна з тривалим дефіцитом поточного рахунку. Країни — нетто-кредитори мають активні поточні баланси впродовж тривалого періоду часу.
Середньострокова рівновага платіжного балансу підтримується шляхом механізму довгострокового кредитування. Порушення середньострокової рівноваги платіжного балансу визначається станом базового балансу. Сальдо базового балансу — це сумарний результат поточного балансу і балансу руху довгострокового капіталу. Значення сальдо базового балансу показує ступінь фінансування сальдо поточних операцій довгостроковим капіталом. Довгостроковий капітал вважається невразливим до змін валютно-грошових параметрів (валютних курсів, процентних ставок) і більше піддається впливові немонетарних економічних факторів. Це означає, що стабільність зовнішніх платежів країни зберігається за відсутності сальдо базового балансу протягом трьох — п'яти років, тобто протягом середнього проміжку часу. Дефіцит базового балансу (дебетове сальдо) або надлишок базового балансу (кредитове сальдо), які спостерігаються протягом кількох років, є ознаками порушення середньострокової рівноваги зовнішніх платежів і зумовлюють необхідність регулювання економічних відносин між цією країною і рештою світу.
Короткострокова рівновага платіжного балансу спостерігається у разі, коли у звітному періоді відсутні будь-які дії урядових органів щодо використання офіційних резервних активів.
Стандартна міжнародна класифікація операцій з капіталом і фінансовими інструментами становить перелік форм і видів міжнародних фінансових потоків. Рахунок операцій з капіталом і фінансовими інструментами відображає вартісні обсяги руху реальних і фінансових ресурсів між країнами.
Основні рахунки платіжного балансу — поточний і капітальний — пов'язані між собою і базуються на принципах організації обліку міжнародних економічних операцій. Сальдо поточного балансу фінансується рухом капіталу.
З огляду на сучасну тенденцію глобалізації світового економічного розвитку і фінансових ринків міжнародні фінансові потоки, будучи факторами виробництва, не лише опосередковують рух матеріальних активів, а й формують міжнародну фінансову позицію країни як дебітора чи кредитора, впливаючи на баланс зовнішніх платежів.
Загальне сальдо платіжного балансу є структурним показником, який характеризує пасивний чи активний характер зовнішньоекономічної діяльності країни, її фінансову позицію. Нетто-боржником є країна з тривалим дефіцитом поточного рахунку. Країни — нетто-кредитори мають активні поточні баланси протягом тривалого періоду часу.