Політичні та релігійні норми.

● У повідомленнях на політичну тематику редактор повинен пильнувати за тим, щоб автори:

— критикували повністю, а не тільки окремі частини концепції супротивника;

— піддавали критиці не тільки найпростіші, а й найскладніші аргументи супротивника;

— критикували найперше те, що найнебезпечніше саме сьогодні;

— критикуючи, пропонували й пропагували науково обґрунтовані альтернативні концепції;

— розкривали некоректні методи впливу, які використовує супротивник;

— дотримувалися правил ведення суперечки.

● У повідомленнях заборонено твердити про істинність одних чи хибність інших релігій.

Будь-які твердження такого ґатунку апріорі ображають релігійні почуття частини людей суспільства й можуть призвести до непередбачуваних наслідків.

Приклад. У відповідь на один із виступів глави римо-католицької церкви мусульмани більшості країн, де поширений іслам, провели масштабні протести практично на всіх континентах земної кулі.

Композиційні норми.

● У повідомленнях газетно-журнальних видань слід використовувати типові композиційні шаблони публіцистичних жанрів.

● Композиційна складність повідомлень має бути не вище середньої, а для деяких видів видань (наприклад, дитячих) — навіть мінімальною.

Рубрикаційні норми.

Як відомо, назви (рубрики) повідомлень ідентифікують і відокремлюють повідомлення одне від одного, викликають у читачів інтерес до повідомлень або їх частини.

● Під час контролю рубрик редакторові слід контролювати, щоби:

— назва повідомлення відображала його основну, а не друго- чи навіть третьорядну тему чи ідею;

— у назві не було вказано певного факту, якщо його нема в повідомленні;

— назва поточного повідомлення не повторювала назв повідомлень з попередніх номерів газети чи журналу;

— назва повідомлення була офіційною, якщо саме повідомлення описує офіційні події;

— для відтворення в назві повідомлення минулих і сучасних подій були використані дієслова в теперішньому часі;

— для відтворення в назві повідомлення майбутніх подій були використані дієслова у невизначеній формі;

— у назвах повідомлень замість сполучника і та його варіантів (й, та) було вжито кому;

— у назвах повідомлень не було незрозумілих чи маловідомих імен, прізвищ, фраз чи абревіатур;

— використання в назвах знаків пунктуації було мінімальним;

— назва повідомлення не починалася з дієслова;

— назва повідомлення була синтаксично закінченим реченням;

— у назвах повідомлень не було використано займенників.

● Якщо назва довга, то її треба ділити на кілька рядків лише на границях словосполучень, приєднуючи прийменники до тих словосполучень, яких вони стосуються; сполучники слід переносити в наступний рядок.

● У назвах повідомлень допускається використання алітерації⁶, якщо вона добре обдумана і не вступає в суперечність із загальним тоном повідомлення.

● Довкола назви під час її заверстування на газетну сторінку слід залишати максимальну площу вільного місця.

● У назвах повідомлень слід уникати невизначеностей, натяків, проте допустимою є наявність двозначностей, які привертають увагу читачів.

Якщо при утворенні назви в авторів виникають труднощі, редакторові доцільно пропонувати їм таку процедуру:

— пересвідчитися, що зрозуміли, якою саме є тема повідомлення;

— розшукати стрижневе дієслово;

— підібрати до повідомлення інші ключові слова (іменники, прикметники тощо);

— об’єднати обране дієслово з ключовими словами;

— за такою ж процедурою утворити ще кілька інших варіантів назви;

— оцінити в балах кожен варіант назви;

— з наявних варіантів обрати найкращий;

— якщо назва довга, поділити її на словосполучення й видалити найменше потрібні.