2.1 Організаційне оточення

Організаційне оточення охоплює зовнішнє та внутрішнє оточення [5]. До внутрішнього оточення відносять такі його категорії, як :

• власники (власники, акціонери в акціонерному товаристві, інші підприємства),

• правління (працівники організації, зовнішні директори),

• працівники (у т.ч. врахування чинника використання тимчасових працівників, який дає

менше короткострокових витрат, але більше витрат на навчання, перекваліфікацію тощо,

профспілки (цікаво, що у США, зокрема, всього 23% всіх працівників є членами

профспілок),

• фізичне оточення (розміщення, будинки, планіровка тощо)

• культура.

До зовнішнього оточення включаються два рівні. Перший рівень охоплює:

• споживачів,

• конкурентів,

• постачальників,

• регуляторні вимоги,

• стратегічних союзників.

До зовнішнього оточення другого рівня відносять:

• економічні чинники, наприклад:

• рівень стабільності економічного зростання, зайнятості, показники інфляції,

• технологічні чинники, такі як:

• розвиток інформаційних технологій, показники ефективності виробничих систем,

• соціокультурні чинники, зокрема у сфері громадського харчування:

• демографічні зміни в кількості одиноких дорослих, сімей з доходами з двох джерел, зростаюча стурбованість людей про здоров’я та харчування,

• політичні та законодавчі чинники (на прикладі громадського харчування):

• державні стандарти щодо продуктів харчування,

• місцева кліматична зона,

• загальний стан регулювання бізнесу

• міжнародні чинники:

• наявність міжнародних мереж,

• показники релевантного експорту та імпорту тощо.

Вплив оточення на організацію досліджується як з боку його складових, так і їх характеристик. На рис. 2.1 представлено рівень визначеності при прийнятті управлінських рішень залежно від рівня складності та рівня змін оточення.

Простий 	Менша невизначеність		Помірна невизначеність
Рівень складності	Помірна невизначеність		Найвища невизначеність
 Складний	Стабільний	 Рівень змін 		Динамічний

Рис. 2.1 Вплив зміни оточення, його складності на визначеність в управлінні (за Д. Томпсоном) [11].

Перелік впливових складових з ринкового оточення на економічні управлінські рішення представлено в моделі конкурентних сил М. Портера [5], [6], [11], [12], [13], [14]:

- споживачі,

- конкуренти,

- можливі конкуренти (загроза створення нових підприємств),

- постачальники,

- товари-субститути.

Для того, щоб організація пристосувалася до та відповідно реагувала на оточення, доцільно використовувати такі заходи:

• інформаційний менеджмент (інформаційні агенти, моніторинг оточення, створення інформаційних систем),

• стратегічний відгук (статус кво, невелика зміна стратегії, цілком нова стратегія),

• соціальна відповідальність,

• злиття, перебудова, придбання підприємств, створення альянсів,

• організаційний дизайн та гнучкість (різні види структур),

• прямий вплив на оточення довгострокові контракти з фіксованими цінами; фірма починає виробляти товари для постачання власного виробництва, наприклад, тару; створення нової продукції, пошук цілком нових споживачів; лобіювання регуляторних органів.