1659 Р. Між гетьманом ю. Хмельницьким і представниками московського

уряду.

Плюралізм – принцип суспільно-політичного і соціального розвитку, що

виходить із існування кількох (чи багатьох) незалежних засад політичних знань

і розуміння буття; система влади, що базується на взаємодії і протилежності дій

політичних партій і громадських організацій.

Політична партія – добровільна політична організація, що представляє

інтереси частини громадян держави, має політичну програму, в якій

сформульовані ідеї та політичні цілі партії, та ставить за мету здобуття влади

або участь у ній для реалізації своєї програми.

Полк – військова, адміністративно-територіальна, судова одиниця у XVIІ –

XVIII ст.

Полково-сотенний устрій – система адміністративно-територіального та

військового поділу Гетьманщини другої половини XVIІ – XVIII ст.

Полюддя – збирання данини у формі натурального оброку з підлеглого

населення в Київській Русі, що його провадив кожної осені київський князь або

його намісник. Виїжджаючи на полюддя, князі та їхні слуги грабували

населення і чинили над ним насильства. Після древлянського повстання 945 р.

Ольга регламентувала обсяг данини і визначила пункти для її збирання.

Промисловий переворот – перехід від ручного ремісничо-мануфактурного до

машинного фабричного виробництва із застосуванням парових машин.

Промисловий переворот в Англії відбувся протягом другої половини ХVІІІ –

першої половини ХІХ ст.; в Російській імперії, в т.ч. Україні, – протягом

ХІХ ст. (перший етап – 1820–1850 рр., другий етап – 1861–1890 рр.).

Рада – колегія магістрату, виконувала адміністративні функції.

Рангове землеволодіння – володіння, які надавались козацькій старшині в

Гетьманщині в тимчасове користування як своєрідна плата за виконання їх

службових обов’язків.

Руїна – період в історії України (60–70-ті рр. XVII ст.), характерними для якого

були ослаблення Української держави, драматична боротьба старшинських

угруповань за гетьманську булаву, брутальні втручання сусідніх потужних

держав в українські справи задля досягнення власних загарбницьких планів,

занепад визвольних ідей.

“Руська трійця” – громадсько-культурне угруповання у Львові, організоване

1834 Р. Студентами-семінаристами м. Шашкевичем, і. Вагилевичем,

Я. Головацьким. Напрям діяльності визначався ідеями романтизму. Мета:

сприяння піднесенню освітнього рівня та пробудженню національної

свідомості галичан. Займалися етнографічними студіями, складали словники та

граматики живої української мови, заклали основи нової національної

літератури в Галичині.

Рядовичі – селяни, що уклали з феодалом ряд (договір), на підставі якого

визнавали свою залежність від нього і змушені були працювати за частку

виробленої продукції.

Сейм – станово-представницький орган в Речі Посполитій.

Селянська реформа 1861 р. – система заходів російського уряду, спрямована

на поступову ліквідацію в країні кріпосницьких відносин.

Сенат – найвища судово-адміністративна установа в Речі Посполитій.

Січ – 1. Суспільно-політична та військово-адміністративна організація

українського козацтва, що склалася наприкінці ХV ст. – першій половині

XVI ст. у пониззі Дніпра за дніпровими порогами у районі острова Хортиця. 2.

Місце розташування цієї організації.

Слободищенський трактат – договір, укладений гетьманом Юрієм

Хмельницьким з Польщею в Слободищі, коло м. Чуднова 17 (27) жовтня

1660 р. Документ скасовував невигідні для України, подиктовані Москвою

Переяславські статті 1659 р., розривав союз з московським царем і відновлював

зв’язок України з Річчю Посполитою.

Смерди – більша частина селян, що мали приватне господарство, житло,

земельні наділи, платили данину князю і були відносно вільними.

Сотня – адміністративно-територіальна, судова та військова одиниця у XVI –

XVIII ст.

Cтароста – 1. У XV – XVIII ст. – керівник місцевого міського чи сільського

управління або самоврядування; війт. 2. У Західній Україні (до 1939 р.) –

начальник, голова повіту. 3. У царській Росії – голова сільської громади.

Терор – знищення і залякування ворогів насильницькими засобами.

Українофільство – термін, поширений з другої половини XIX ст., на означення

любові до України, українського народу, української культури.

Урбанізація – процес зростання ролі міст в розвитку суспільства, який

супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої

ваги міського населення.

Феодалізм – суспільний устрій, що представляв сукупність соціально-

політичних структур: умовний характер земельних відносин, васально-ленну

систему, ієрархічну структуру суспільства, монополізацію політичного життя

військово-феодальною елітою.

Фільварок – багатогалузеве господарство, засноване на праці залежних селян і

орієнтоване на ринок.

Холопи – безправна, абсолютно залежна верства населення Київської Русі;

раби і напівраби.

Шляхта – дворянський стан у Польщі, Литві, Україні в XIV–XVII ст.

Челядь – категорія залежного населення у Київській Русі; у ІХ – Х ст. – раби,

переважно полонені; з ХІ ст. – збірна назва населення феодальної вотчини, яке

знаходилось у різних формах залежності від землевласника.

“Чорна рада” – загальна козацька рада, скликана за наказом російського уряду

17–18 червня 1663 р. на околицях Ніжина для обрання гетьмана Лівобережної

України. На Чорній раді, що проходила в умовах гострого політичного і

військового протистояння прибічників обох претендентів, гетьманом було

проголошено І. Брюховецького.

Церковні братства – релігійні та культурно-просвітницькі організації

українських міщан XV – XVII ст., які опікувалися церквою, будували храми,

влаштовували шпиталі, школи і друкарні, допомагали бідним і хворим

братчикам.