Класифікація проносних засобів за механізмом дії та хімічними властивостями

1. Засоби, які збільшують об'єм кишкового вмісту, або гідрофільні речовини:

• харчова клітковина;

• Plantago afra (Псилліум);

• полікарбофіл;

• метилцелюлоза.

2. Осмотичні речовини:

а) іони, що погано абсорбуються:

• сульфат магнію,

• гідроксид магнію,

• цитрат магнію,

• фосфат натрію,

• сульфат натрію;

б) спирти:

• сорбітол, маннітол,

• лактитол,

• гліцерин,

• поліетиленгліколь.

3. Ді- та полісахариди, що погано абсорбуються:

• лактулоза (дисахарид);

• олігосахариди (ефективні тільки у великихих дозах).

4. Засоби, які посилюють секрецію або безпосередньо впливають на епітеліальні, нервові чи гладеньком 'язові клітини:

а) поверхньоактивні речовини:

• докузати (дикотилсульфосукцинат),

• жовчні кислоти;

б) деривати дифенілметану:

• фенолфталеїн,

• бісакодил,

• каскара,

• алое,

- пікосульфат натрію;

в) рицинолева кислота (касторова олія);

г) антрахінони:

- сенна;

5. Засоби, які розм'якшують калові маси:

- мінеральна олія.

Різні за механізмом дії проносні засоби діють на різних ділянках травного каналу, тому проносний ефект відбувається через різні проміжки часу. Так, дія хімічних проносних (сурфактантів) зумовлена хімічним подразненням рецепторного апарата товстої кишки, їх вживання викликає одноразову дефекацію через 6-10 год. після приймання. Одним із найбільш безпечних представників цієї групи є Гутталакс.

Гутталакс (краплі) - проносний засіб місцевої дії, діючою речовиною якого є натрію пікосульфату моногідрат. 1 мл (15 крапель) розчину містить 0,0075 г активного натрію пікосульфату, 0,45 г сорбіту, що відповідає 0,04 хлібним одиницям; хлористоводневу кислоту та очищену воду. Після внутрішнього застосування натрію пікосульфат досягає товстої кишки без помітної абсорбції, тому внутрішньопечінкова циркуляція відсутня. Шляхом бактеріального розщеплення активної форми у товстій кишці утворюється вільний дифенол, який зменшує всмоктування електролітів та води і підсилює перистальтику кишечнику. Дія препарату настає через 6-12 год., що пов'язано з часом вивільнення активної субстанції Гутталаксу.

Режим дозування: для дорослих та дітей віком понад 10 років -початкова доза становить 7-10 крапель, для дітей від 4 до 10 років -5-8 крапель, для дітей до 4 років рекомендується дозування із розрахунку 1 крапля на 2 кг ваги тіла.

Гутталакс необхідно приймати на ніч, щоб випорожнення кишечнику відбулося вранці.

Протипоказання: кишкова непрохідність, ущемлена кила, гострі запальні захворювання органів черевної порожнини, біль у животі невстановленого походження, кровотеча зі шлунково-кишкового тракту, сильне зневоднення організму.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

Одночасне застосування великих доз Гутталаксу та діуретиків або адренокортикостероїдів може збільшити ризик порушення електролітного балансу. Таке порушення при застосуванні Гутталаксу може призвести до збільшення чутливості до серцевих глікозидів. Одночасне призначення антибіотиків може зменшити проносну дію препарату.

Упаковка: краплі по 15 або ЗО мл у флаконах з поліетилену або темного скла.

Осмотичні проносні засоби утримують воду в просвіті кишки, що веде до збільшення об'єму та розм'якшення калових мас. Серед препаратів цієї групи найкращим чином зарекомендували себе препарати лактулози (Дюфалак та ін.), які призначають дорослим у вигляді порошку для приймання всередину в дозі 10-30 г на добу перші 2 дні, потім - 10-20 г на добу (підтримувальна доза). Лакту-лоза надходить у товсту кишку в незміненому вигляді, де під впливом кишкової мікрофлори розщеплюється до речовин, які розм'якшують кал, збільшують його об'єм, стимулюють перистальтику. Ефект випорожнення спостерігається через 8-12 год.

Об'ємні проносні сприяють збільшенню об'єму вмісту кишечнику. До цієї групи належать Форлакс, Мукофальк, Метилцелюлоза та ін. Форлакс не метаболізується, не абсорбується, не змінює рН хімусу та діє незалежно від складу мікрофлори товстої кишки. Випорожнення настає через 24-48 год. Стійкий ефект відбувається через 2 тижні регулярного приймання препарату.

Проносні олії (детергенти) забезпечують розм'якшення калових мас та полегшують їх пересування. Вони діють на рівні тонкої кишки, тому ефект випорожнення виникає через 4-5 год.

При виборі проносного засобу необхідно дотримуватися такої тактики. Починати лікування слід з препаратів, які збільшують об'єм вмісту кишки (Форлакс, Мукофальк, Дюфалак). При вираженій гіпотонії або атонії кишечнику додають препарати, які викликають хімічне подразнення кишки (наприклад, пікосульфат натрію в індивідуально підібраній дозі, починаючи з 7 крапель 2 рази на тиждень). Комбінація стимуляторів моторики з препаратами, які забезпечують об'єм кишкового вмісту, дозволяє надійно нормалізувати діяльність кишечнику. При гіпомоторній дискінезії жовчовивідних шляхів терапію доповнюють холеретиками (Алохол, Фебіхол, Галстена та ін.) та холекінетиками (Сорбіт, Ксиліт).

Проносні засоби випускають у різних фармацевтичних формах - для приймання всередину у вигляді таблеток, драже, порошку, крапель, розчину, сиропу, а також у вигляді свічок та розчинів для мікроклізм, які діють безпосередньо на слизову оболонку прямої кишки. Відновленню позиву на дефекацію сприяють свічки з гліцерином, мікроклізми з рослинними оліями.

Доцільне включення в терапію препаратів, які відновлюють мікробіоценоз товстої кишки (колі-, лактобактерин, йогурт, лінекс, хілак та ін.).

Нормалізації випорожнення кишечнику та усунення констипаційного синдрому можна досягти тільки в разі спільних зусиль лікаря і пацієнта, при вдалому виборі оптимальної схеми лікування.