2.3. Зміст семінарських занять

Інструктивно-методичні матеріали та вказівки до організації та проведення семінарських занять

У матеріалах до теоретичних семінарів містяться питання для обговорення на семінарі та завдання. Спірні в літературі теоретичні питання по даній темі, на які необхідно звернути увага студентам при підготовці до семінару, зазначаються викладачем.

Теоретичні семінари можуть проводитися по доповідній системі, у вигляді “круглих столів”, наукових конференцій, диспутів у студентських навчальних групах чи в іншій формі на розсуд викладача.

Метою підготовки студентами доповідей, виступів під час проведення семінарських занять та написання ними рефератів є набуття та поглиблення навичок самостійної роботи над літературними джерелами, законами й іншими правовими актами, використання опублікованої судової практики для того, щоб на основі їхнього аналізу й узагальнення студенти могли робити власні висновки теоретичного і практичного характеру з власним їх обґрунтуванням та аналізом.

Час який виділяється на розгляд теоретичних питань і дискусій визначається викладачем. Проведення теоретичних семінарів не виключає обговорення теоретичних питань і на практичних заняттях.

Основний сенс проведення практичних семінарів полягає у тому, щоб навчити студентів розуміти зміст норм права соціального забезпечення. Такі ситуації викладаються в задачах, які сформульовані із реальних випадків з практики. Розв’язок практичних життєвих ситуацій, юридичних казусів, ознайомлення студентів із юридичною практикою дозволяє в навчальній аудиторії домогтися максимального наближення студентів до практичної діяльності юриста.

Необхідною умовою успішного проведення таких семінарів є ретельна підготовка до них: глибоке вивчення рекомендованої по темі літератури та нормативно-правових актів.

На семінарах викладач допомагає студентам закріпити знання, отримані на лекціях, а також в результаті самостійної роботи студента над навчальними посібниками, монографіями і нормативними актами.

Отримання студентами знань у сфері соціального захисту населення є необхідною умовою формування кваліфікованого, професійно підготовленого юриста, особливо працівників юридичних служб підприємств, установ, організацій, працівників органів державної влади та місцевого самоврядування, адвокатів. Велика роль у процесі навчання студента-юриста у вищому учбовому закладі відводиться його самостійній і систематичній роботі над пройденим матеріалом, в силу чого викладач вправі запропонувати по конкретних темах самостійно опрацювати певні теоретико-практичні ситуації чи завдання, а також питання, які потребують наукового аналізу чи дослідження.

При вирішенні задач студенти, керуючись нормативно-правовими актами і практикою їхнього застосування, повинні вміти визначати спірні правовідносини, самостійно сформулювати питання, пов’язані з правами й обов’язками учасників правовідносин, що виникли, визначитись про обґрунтованість вимог сторін. Відповіді на ці питання повинні бути обґрунтовані посиланнями на конкретні норми чинного законодавства.

Задачі, що містяться в практичних завданнях, базуються на основі законодавства України. З’ясування змісту задачі та її умов, виходячи з яких необхідно дати відповіді на визначені запитання, надасть можливість правильно кваліфікувати фактичні обставини з юридичної сторони. Умови задач потребують комплексної відповіді, оскільки з визначенням одного питання виникають ряд інших, пов’язаних з першим, тому на всі питання необхідно давати відповіді. Відповідь студента повинна бути обґрунтованою, чіткою, повною і мотивованою. Обґрунтування відповіді не повинно обмежуватись механічним посиланням на нормативно-правовий акт чи його норму, необхідно вміти їх тлумачити.

При підготовці до занять студенти повинні вивчити відповідну главу у навчальних посібниках, рекомендовану літературу і стосовні до даної теми правові акти й інші матеріали. Лише після цього можна приступити до складання доповідей або співдоповідей на теоретичних семінарах, написанню рефератів, вирішенню задач і виконанню практичних завдань.

Викладач, що веде заняття, може рекомендувати студентам і іншу, крім зазначеної в переліку літературу, з урахуванням новітніх публікацій.