Методика виконання роботи

1. Для виконання даної роботи академічна група розділяється на підгрупи по 2-3 студента, кожна з яких здійснює на манекені наколювання декількох (не менше чотирьох гладко фарбованих і чотирьох тканин з різним малюнком) цілих кусків тканини для різних видів одягу.

2. Пошук пластичної виразності конкретного матеріалу здійснюється, як правило, в наступній послідовності.

2.1 Виявляють органолептичним способом формоутворюючі властивості вибраних матеріалів. Результати аналізу надають у вигляді таблиці (див. додаток таблиця 1).

2.2 Визначають характер пластики майбутньої форми одягу з конкретного матеріалу при різних варіантах ліплення форми. Для цього:

• укладають тканину в певному напрямі ниток основи на манекені у вигляді складок, драпірувань, «вузлів» і закріплюють її булавками;

• визначають характер складок і вид ліній, що утворилися в процесі ліплення форми (тобто створюють м’які чи жорсткі складки, прямі лінії напружені лінії, чи, навпаки, криві та „в’ялі”, ломані чи зміщенні, тощо);

• знімають тканину з манекена і знову викладають її при іншому розташуванні нитки основи;

• повторюють процес до визначення найбільш виграшної виразності матеріалу – його пластичного образа, який є символом майбутньої форми одягу, і зарисовують обраний варіант.

3.Одним з ефективних засобів пошуку пластичної форми одягу є ескізування наколкою, коли при закріпленні цілого куска матеріалу на манекені йому надається певний об’ємний вигляд (див. додаток рис.1).

12

Цей метод застосовується для перевірки можливості використан-

ня конкретного матеріала для створення тієї чи іншої об’ємної форми виробу. Наколка в такій ескізній стадії служить для спеціаліста своєрідним художнім імпульсом, так як етюд для художника при створенні картини.

Якість кроєного одягу багато у чому зумовлено тектонічністю його рішення, тобто взаємозв’язку між формою конструкції і матеріалу. Історія розвитку костюму має в своєму арсеналі різноманітні тектонічні системи. Відомі системи. Коли м’яким розтяжним матеріалам намагалися надати невідповідну їм форму за допомогою каркасних пристроїв. А жорстким – пластичність за допомогою членувань.

Знаходження правильного співвідношення між згаданими елементами являє собою доволі складний процес, який вимагає знань як і галузі конструювання одягу, так і властивостей матеріалу.

У формах пластичних, плавних (струмуючих) повинні бути виключені ломані конструктивні лінії, які є доречними в геометричних чітких формах. Для створення чітких геометричних форм найкраще підійдуть сухі, жорсткі матеріали з пружною пластичністю.

Невеликі щільно прилеглі форми потребують матеріалів стійких до деформації, малозминаємі. Для створення форми з рельєфною пластикою поверхні у вигляді фалд необхідно використовувати не тільки м’які, але й пластичні тканини з здатністю добре драпіруватися.

З всього сказаного попередньо очевидно, що тектонічності конструкції можна досягти, тільки залишаючись вірним природі матеріалу (тканина, трикотаж, шкіра і т.п.), його волокнистому складу, оптичним, фізико-механічним, хімічним і геометричним властивостям. Для кожного з видів матеріалів відомі свої, перевірені часом конструктивно-композиційні рішення.

У виробах з не термопластичних матеріалів (льон, бавовна, змішані тканини) головним є формотворення за допомогою швів і виточок. В джинсовій тканині головним є міцність, і тектоніка моделей повинна відповідати цій ідеї: заклепки, подвійні оздоблюючи строчки, найчастіше контрастного кольору. Всі ці засоби направлені на те, щоб звернути увагу на властивості тканини, яка хоча і не пластична, але має добрі гігієнічні показники, і дуже приємна на дотик. Звідси точний крій, конструктивний метод формотворення, велика кількість членувань, які забезпечують облягання і добру посадку одягу на фігурі людини.

Натуральний шовк – тонкі тканини, які добре драпіруються, але складні в обробці і експлуатації. Для таких тканин небажаним є моделі, в яких велика кількість швів. Маленьких деталей, підрізів тощо. Здатність, наприклад, крепдешину спадати пружними складками що ллються, пластичність в русі, особливий м’який відлив на згинах проявляються в моделях суконь з об’ємним ліфом, розширеними спідницями, широкими рукавами.

13

Креп-шифон більш легка тканина, ніж крепдешин. Прозорість – найбільш ціна якість, яка виділяє його поміж інших тканин. Форма одягу створена з такої тканини повинна відповідати ніжності, легкості. і повітряності.

Тканини з вовни формостійкі, теплозахисні, гігроскопічні і термопластичні (добре спресовуються і відтягуються). Цінність сучасних тканин з вовни є не їх товщина. А легкість і здатність при малій вазі стримувати як можна більше повітря. В конструктивно-композиційному рішенні моделей ці переваги повинні знайти своє відображення.

Термопластичні властивості дозволяють отримати необхідну форму без зайвих швів і виточок. У виробах з драпів необхідно уникати жорстких, запресованих форм. Краще проектувати з драпів пальта і жакети вільної форми з деталями з округленими контурами. Менше конструктивних ліній членувань, композиційно перевантажених виробів. Різноманітні модельні ускладнення – подвійні строчки, відрізні деталі краще використовувати у виробах із сукна. Кашемір, легкий креп використовувати краще використовувати як шовкові тканини – ті ж свобода і динамічність.

Для тканин з лавсаном більш підходять прямі форми з мінімумом швів. Так як тканина формостійка і малозминаємі вона є незамінною для проектування поясних виробів, особливо спідниць в складку, плісе, гофре. Малозминаємі синтетичні тканини диктують використання в моделях різноманітних форм буфів, зборок, які добре зберігаються в процесі експлуатації, в тому числі і після прання..

Бархат і тканини грубих насичених тонів виграють у виробах м’якої форми з драпіруваннями складками і фалдами.

Контраст фактур при їх поєднанні може зорово змінити значення і розміри окремих частин форми. При роботі з фактурними матеріалами треба пам’ятати, що кожна фактура матеріалу вже несе в собі ознаки певного образу. Блискучі тканини з ефектом мерехтіння дають відчуття деякої таємності форми, невловимості контурів. Прозорі тканини світлих тонів здатні як би розчиняти форму у просторі, зближувати її з фоном або робити зовсім невидимою. Бархатні ж поверхні роблять форму контрастною, відчутною і дуже активною.

В даній роботі передбачено виконання ескізів моделей одягу в об’ємно-просторовій формі методом наколки з урахуванням виявлених пластичних властивостей конкретного матеріалу. Вдалий варіант наколки студент зарисовує або фотографує спереду і ззаду.

Після цього тканину розколюють і приступають до роботи над наступним ескізом. Всього треба виконати не менше трьох об’ємних ескізів форми одягу з кожної обраної тканини.

4. У відповідності до отриманого досвіду кожен студент розробляє по три ескізи нових моделей одягу для кожного виду

14

матеріалу, з яким він працював на попередньому етапі.

5. Після затвердження ескізів викладачем кожен студент відтворює методом наколки моделі у відповідності до розроблених ескізів і повинен зарисувати або сфотографувати їх. Після перевірки правильності виконання наколки двох або трьох моделей (визначає викладач), на них необхідно відмітити всі конструктивні і формотворні лінії та точки крейдою, милом або спеціальним олівцем. Після цього необхідно зняти наколку з манекена та вийняти шпильки з кожного з отриманих макетів. Отримані деталі розкласти на столі і перенести контури деталей на щільний або міліметровий папір. Уточнити їх, виправляючи випадковості в обведених лініях, користуючись лінійкою й лекалом. Використовуючи попередньо отримані методом наколки лекала базових конструкцій сукні і спідниці розробити схему моделювання визначених моделей в масштабі 1:1.

6. В ході аналізу результатів роботи треба виходити з того, що при оцінці пластики форми костюма (її геометрична чіткість, овальність, м’якість, жорсткість тощо), перед усім розуміється певні властивості матеріалів. Необхідно створити певний геометричний вид, вибравши з всього різноманіття матеріалів той, що своїми формоутворюючими властивостями в тісному зв’язку з певними конструктивними рішеннями зможуть забезпечити стійкість створеної форми

В висновках до роботи необхідно відобразити виявлений взаємозв’язок між формоутворюючими властивостями вибраних матеріалів і характером форми одягу.

7. Вимоги до оформлення звіту.

Після виконання лабораторної роботи студент повинен представити викладачеві звіт оформлений на аркушах формату А4, який повинен містити:

• характеристику формоутворюючих властивостей кожного з вибраних матеріалів в табличній формі (таблиця 1);

• результати аналізу взаємозв’язку між формоутворюючими властивостями кожного з вибраних матеріалів і організацією створених форм одягу;

графічна частина звіту включає в себе 16-20 ескізів або фотографій найбільш вдалих моделей одягу, що створені шляхом ескізування наколкою (мінімум по 2 на кожен вид тканини), 16-20 ескізів нових моделей одягу для кожного виду матеріалу, для розробки моделей. Ескізи виконуються в кольорі в будь-якій техніці і перед усім акцентують увагу на виявлений пластичний образ у відповідності до пластичних властивостей використаних тканин;

15

• до звіту додають схеми моделювання двох або трьох моделей (визначає викладач), що виконані на шаблонах деталей, які отримані методом наколювання.

Примітка. Студенти заочної форми навчання не виконують пункти 4 і 5 даної лабораторної роботи.

Додаток

Рисунок 1 – Взаємозв’язок між формоутворюючими властивостями матеріалів і характером форми одягу. Ескізування наколкою.

16

Додаток

Таблиця 1- Аналіз формоутворюючих властивостей матеріалу

№ п/п

Назва матеріалу

Хімічний склад

Колір, малюнок

Властивості

геометричні

фізичні

механічні

естетичні

оптичні

дотичні

ширина в см

товщина всм

маса

жорсткість

гнучкість

здатність драпіруватися

зминаємість

фактура

блиск

прозорість

туше

1

2

3

4

5

6

7

8

Список рекомендованої літератури

1. Т.В. Козлова, Л.Б.Рытвинская. Основы моделирования и художественного оформления одежды. – М.: Легкая индустрия, 1979 – 168с. (стр. 49-50)

2. Горина Г.С. Моделирование формы одежды. М.: Лег. и пищ. пром-сть, 1982.-184 с. (162-164)

3. Ермилова В.В., Ермилова Д.Ю. Моделирование и художественное оформление одежды. М.: Мастерство; 2001. – 184 с.

4. Шершнева Л.П., Ларькина Л.В. Конструирование одежды (Теория и практика). М.: ФОРУМ – ИНФРА-М, 2006. – 288с (стр.76-78)

5. Сафина Л.А., Тахбатуллина Л.М., Хамматова В.В. Дизайн костюма. Р/Д „Феникс”, 2006. – 390 с (стр. 205-212).

6. Бердник Т.О. Основы художественного проектирования костюма и костюмной графики (Серия «ученик ХХI века») „Феникс”, 2001. – 390 с. (стр 171-179)

7. Литвина Л.М., Леонидова И.С., Турчановская Л.Ф. Моделирование и художественное оформление женской и детской одежды. – М.: Лег. индустрия, 1972 - (стр. 129-137).

8. Черемных А.И. Основы художественного конструирования женской одежды. – М.: Лег и пищ. Пром-сть, 1983, - (стр. 116-148).

9. . Кащенко О.Д., Козлова Т.В. Покупателю об одежде и моде.- М. Экономика, 1986.(стр 95-103)

10. Ніколаєва Т.В. Тектоніка формоутворення костюма. Навчальний посібник. – К. Арістей, 2005. – 224с (стр72-76)

18