3.Облік браку у виробництві. Організація обліку витрат, пов’язаних з розробкою нового виду продукції та освоєнням її виробництва.

Одним із основних видів втрат у виробництві є брак продукції. Браком у виробництві вважають вироби, напівфабрикати, деталі, вузли тощо, а також роботи, що не відповідають за якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за прямим призначенням або можуть використовуватись тільки після проведення додаткових робіт з їх виправлення.

На деяких виробництвах виникають відходи, які поділяються технологічні втрати та технічно-неминучий брак. До технологічних витрат належить вилучення напівфабрикатів, деталей, вузлів і виробів, що не відповідають вимогам нормативно-технічної документації та виниканні у виробництві внаслідок невідповідності запасів технологічним вимогам та непередбачених відхилень у здійсненні окремих господарських операцій недостатньої керованості окремими операціями технологічного процесу. Технічно неминучий брак у виробництві - це напівфабрикати, деталі вироби, які з технологічних причин не відповідають вимогам нормативно технічної документації і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після усуненні виявлених недоліків. 

Брак у виробництві можна класифікувати за наступними ознаками (рис.2)

Рис.2 Класифікація браку у виробництві

 

Не вважаються браком продукти, вироби, напівфабрикати, виготовлені за підвищеними технічними вимогами, якщо вони не відповідають цим вимогам, але відповідають стандартам або технічним умовам на аналогічні продукти чи вироби широкого вжитку.

Також не належать до браку втрати від сортності, тобто від переведення продукції за якістю до нижчого сорту.

Брак, який виникає у виробництві, відноситься до виробничих втрат і обчислюється в натуральному та грошовому вираженні. Натуральне обчислення браку (шт., т, м, кг тощо) необхідне для визначення питомої ваги браку у випуску продукції за її конкретними найменуваннями з метою виявлення найбільш несприятливих до браку виробів і проведення необхідних заходів щодо його попередження.

Документування

Виникнення браку у виробництві оформлюють актом про виявлення браку, брак-повідомленням, листком про брак або відображають цю величину витрат у відомостях. У цих документах зазначають дані про забраковану продукцію (її вид, сорт, типорозмір, одиниці виміру, кількість, причини виникнення браку, винних осіб, вид браку тощо). Зазначені документи підписуються комісією в складі керівника або заступника керівника підприємства, головного бухгалтера, керівників відділів підприємства. Якщо вартість товарно-виробничих запасів зменшується за рахунок втрат споживчих властивостей, комісія підприємства повинна мати пояснювальні записки від матеріально відповідальних осіб про їх неправильне зберігання або використання.

На підставі відповідного акту, брак оцінюють за нормативною вартістю з урахуванням місця виникнення браку і технологічної операції.

Рахунок 24"Брак у виробництві"призначено для обліку та узагальнення інформації про втрати від браку у виробництві.

За дебетом рахунку 24 "Брак у виробництві" відображаються витрати через виявлений зовнішній та внутрішній брак (вартість невиправного, остаточного браку та витрати на виправлення браку), витрати на гарантійний ремонт в обсязі, що перевищує норму, витрати на утримання гарантійних майстерень; за кредитом - суми, що відносяться на зменшення витрат на брак, та сума, що списується на витрати на виробництво як втрати від браку, суми зменшення втрат від браку продукції: вартість відходів від бракованої продукції або реалізації її за зменшеною ціною; вартість утримання з винуватців браку; суми відшкодувань, одержаних від постачальників недоброякісних матеріалів та напівфабрикатів, які спричинили брак продукції.

Аналітичний облік браку у виробництві ведеться видами виробництва продукції, за якою виник брак, а також у розрізі калькуляційних статей. У кінці кожного місяця рахунок 24 «Браку виробництві» закривається.

До статті калькуляції "Втрати внаслідок технічно неминучого браку" включаються: ♦ собівартість остаточно забракованої продукції (виробів, напівфабрикатів) з технологічних причин; ♦ вартість матеріалів, напівфабрикатів (деталей), зіпсованих під час налагодження устаткування, у випадку зупинки або простою обладнання через тимчасове включення енергії; ♦ вартість скляних, керамічних і пластмасових виробів, розбитих під час транспортування на виробництві; ♦ витрати на усунення технічно неминучого браку.

Зовнішній остаточний брак оцінюється за фактичною виробничою собівартістю забракованих виробів, включаючи витрати на відправку, демонтаж і повернення цих виробів. Вартість забракованих виробів відновлюється на рахунку 23 "Виробництво" сторнувальними записами з відвантаження продукції. Після цього вартість забракованих виробів відображається у обліку наступним чином:

Д-т 24 "Брак у виробництві", К-т 23 "Виробництво".

Собівартість внутрішнього браку визначається як сума фактично понесених витрат за всіма статтями калькуляції за винятком витрат на підготовку й освоєння виробництва, загальновиробничих витрат та інших спеціальних витрат, які відносяться тільки на собівартість готової продукції.

Втрати підприємств від браку продукції, який можна виправити, складаються з витрат на її повторну або додаткову обробку. Втрати від браку зменшуються на вартість отриманих матеріалів за ціною їх можливого використання, а також на суму претензій до постачальників за поставку неякісних матеріалів, які стали причиною браку.

Суми втрат від браку відображаються на виробничих рахунках за мінусом втрат, які віднесені на винних осіб.

Собівартість внутрішнього виправного браку включає: ♦ вартість сировини, матеріалів і напівфабрикатів, витрачених на усунення дефектів продукції; ♦ витрати на оплату праці робітників, нараховану за виправлення браку; ♦ відрахування на соціальні заходи від нарахованої заробітної плати згідно чинного законодавства.

Загальновиробничі витрати включаються до собівартості технічно неминучого браку пропорційно до суми основної заробітної плати робітники зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), за нормативи співвідношенням, обчисленим під час визначення кошторисних (нормативних) ставок. 

Якщо брак є невиправним (кінцевим), необхідно виділити з суми загальних витрат виробництва частку, яка припадає на забраковані та вилучені вироби, і списати її з рахунку 23 "Виробництво" за статтями витрат (матеріали, заробітна плата, загальновиробничі витрати) на рахунок 24 "Брак у виробництві".

Бракована продукція не відображається у складі незавершеного виробництва. Проте, в індивідуальному та дрібносерійному виробництвах, де втрати відносяться на уточнення замовлення, за яким визначено брак, зазначені втрати включаються до замовлення, як незавершені виробництвом у звітному періоді, та повинні бути відображені у складі незавершеного виробництва. Відшкодування втрати від браку можуть бути відшкодовані винними втрат від браку особами. У разі виявлення браку з винуватців стягується вартість виправлення, а при невиправному (кінцевому) браку - вартість матеріалів (за вирахуванням відходів), сума основної заробітної плати, виключаючи вартість браку за ціною лому.

Таблиця3

Відображення в обліку операцій з руху браку у виробництві

№ з/п	Зміст операції	Кореспондуючі рахунки
		дебет	Кредит
1	2	3	4
1	Списано вартість матеріалів, запасних частин, витрачених на виправлення браку	24 «Брак у виробництві»	20 «Запаси»
2	Відображено фактичну собівартість остаточно забракованої продукції, виявленої в основному виробництві	24 «Брак у виробництві»	23 «Виробництво»
3	Відображено вартість остаточно забракованих напівфабрикатів власного виробництва	24 «Брак у виробництві»	25 «Напівфабрикати»
4	Нараховано заробітну плату робітникам, зайнятим виправленням браку	24 «Брак у виробництві»	661 «Розрахунки за заробітною платою»
5	Сторонніми організаціями виконано роботи з виправлення браку: відображено вартість виконаних робіт з виправлення браку	24 «Брак у виробництві»	631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»
	відображено суму податкового кредиту щодо ПДВ	641 «Розрахунки за податками»	631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»
	здійснено оплату виконаних робіт	631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»	311 «Поточні рахунки в національній валюті»
6	Оприбутковано матеріальні цінності, що залишилися після виправлення браку і списання остаточно забракованої продукції	209 «Інші матеріали»	24 «Брак у виробництві»
7	Втрати від браку включено до виробничої собівартості продукції основного виробництва	23 «Виробництво»	24 «Брак у виробництві»
8	Відображено суму втрат від браку, що підлягає відшкодуванню винною особою	375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків»	24 «Брак у виробництві»
9	Відображено суми, утримані із заробітної плати винуватців браку у відшкодування витрат від браку	661 «Розрахунки за заробітною платою»	24 «Брак у виробництві»
10	Пред’явлено претензію постачальнику за неякісну продукцію, використання якої призвело до браку у виробництві	374 «Розрахунки за претензіями»	24 «Брак у виробництві»

Дослідження і розробка - пов'язані між собою етапи виробничого процесу, між якими немає законодавчо визначеної чіткої межі. Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено, що дослідження не визнаються активом, а підлягають відображенню у складі витрат періоду. Розробки ж капіталізуються і складають основу собівартості об'єкта. Вивчення технологічного процесу доводить, що тривалість і вартість розробок значно перевищує дослідження, однак статистичні дані інші. Це вказує на те, що на практиці розмежувати ці два етапи досить складно, тому собівартість об'єктів інтелектуальної власності реально не визначається.

В обліку під дослідженнями розуміють заплановані підприємством дослідження, які проводяться ним уперше з метою отримання і розуміння нових наукових та технічних знань, розробка - застосування підприємством результатів досліджень та інших знань для планування і проектування нових або значно вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесі, систем або послуг до початку їхнього серійного виробництва або використання.

Якщо метою дослідження є створення нового об'єкту інтелектуальної власності, то їх доцільно обліковувати у складі активів на рахунку 15 "Капітальні інвестиції" з обов'язковим зазначенням всіх витрат, якщо ні - відразу списувати в дебет рахунку 94 "Інші операційні витрати". Після завершення процесів дослідження і розробок всі витрати на рахунку 15 підлягатимуть детальному аналізу і розподілу на дві групи: капіталізовані (залишаються на дебеті рахунку 15) і списані на витрати (кореспонденція Дт 94 - Кт 15).

Обов'язковою умовою є ідентифікація всіх витрат по об'єктах, що можна групувати у відомостях довільної форми. При формуванні собівартості об'єкта інтелектуальної власності в кінці тривалого виробничого процесу капіталізовані витрати на дослідження і розробку допоможуть відобразити реальну вартість нематеріальних активів.

Для того, щоб накопичені витрати на розробку об'єкта інтелектуальної власності капіталізувались у нематеріальний актив необхідно виконати вимоги передбачені П(С)БО 8 "Нематеріальні активи", а саме

- підприємство має намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, в якому він придатний для реалізації або використання;

- підприємство в змозі достовірно оцінити витрати, пов'язані розробкою;

- ймовірне отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу.

Ще однією обов'язковою умовою є оформлення права на об'єкт інтелектуальної власності. Тільки після виконання всіх цих вимог розробки будуть відображатись у складі нематеріальних активів. Якщо хоча б одна з них не виконується, то всі витрати списуються на фінансові результати.

Наявність багатьох умов щодо віднесення витрат на дослідження та розробку до активів підприємства вказує на доцільність затвердження методичних рекомендацій щодо їх обліку відповідно до галузевих особливостей на кожному етапі створення об'єктів.