- •Міністерство охорони здоров'я україни
- •Затверджено
- •Методики діагностики, лікування і профілактики інфекцій, які передаються статевим шляхом
- •1. Природжений сифіліс
- •2. Ранній сифіліс
- •2.1. Первинний сифіліс
- •2.2. Вторинний сифіліс
- •2.3. Ранній сифіліс, латентний (прихований)
- •4. Латентний сифіліс не уточнений як ранній або пізній
- •Лікування хворих на сифіліс
- •1.1. Загальні принципи
- •1.2. Лікування дорослих
- •1.3. Лікування дітей
- •Лікування дітей, хворих на сифіліс, віком більше 6 місяців
- •1.4. Лікування вагітних
- •1.5. Сифіліс у поєднанні з іншими венеричними хворобами
- •1.6. Лікування сифілісу у осіб, хворих на снід та у віл-інфікованих
- •1.7. Прискорені схеми амбулаторного лікування сифілісу
- •1.8. Резервні методи лікування хворих на сифіліс
- •Пероральна десенсибілізація для пацієнтів з позитивною пробою на пеніцилін
- •1.9. Клініко-cерологічний контроль результатів лікування.
- •Тривалість, обсяг і періодичність клініко-серологічного контролю після лікування сифілісу
- •Гонорея
- •Лікування гонореї
- •Хламідіоз
- •Мікоплазmоз сечостатевий
- •Генітальний герпес
- •Стандарти діагностики та лікування хвороб, які передаються статевим шляхом
- •Інструкція з профілактики трансфузійного сифілісу в роботі станцій, відділень переливання крові та шкірно-венерологічних диспансерів, лікувально-профілактичних закладів
- •На заклади служби крові покладено обовязки щодо виконання наступних заходів:
- •1. Відбір донорів
- •2. Обстеження донорів та осіб, що виявили бажання здати кров:
- •3. Заходи при виявлені осіб з позитивними імунологічними реакціями та таких, відносно яких є підстави запідозрити у них наявність захворювання на сифіліс:
- •Журнал Обліку осіб, які відсторонені від крово/плазмоздачі з причини клінічної підозри на сифіліс
- •Журнал Обліку донорів, у яких виявлені позитивні, слабопозитивні та сумнівні серологічні реакції при обстеженні на сифіліс, клінічної підозри на сифіліс
- •Затверджено
- •Примірне положення про шкірно-венерологічний диспансер
- •Інструктивно-методична вказівка по виявленню інфекцій, які передаються статевим шляхом у хворих з запальними процесами сечостатевої сфери
- •Примірне положення про лікаря-дерматовенеролога
- •Затверджено
- •Перелік заходів у мережі лікувально-профілактичних закладів з виявлення інфекцій, які передаються статевим шляхом
Журнал Обліку осіб, які відсторонені від крово/плазмоздачі з причини клінічної підозри на сифіліс
№ з/п |
Дата |
ПІП, рік народ ження |
Адреса |
Місце роботи |
Причина відсто- ронення |
Дата направ лення на обстеження в дермато- венеро-логічний заклад |
Дата пись мового повідом-лення дер- матовенерологічного закладу |
Кінце-вий Ре-зуль-тат обсте- ження |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Журнал Обліку донорів, у яких виявлені позитивні, слабопозитивні та сумнівні серологічні реакції при обстеженні на сифіліс, клінічної підозри на сифіліс
№ з/п |
Дата |
ПІП, рік народження |
Адреса
|
Місце роботи |
Резуль- тати ІФА та КСР |
Відміт ка про бракування крові чи її компо-нентів |
Дата письмо- вого повідом- лення дермато- венерологічного закладу |
Кінце- вий результат обсте- ження |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Затверджено
Наказ МОЗ України
від 07.06.2004 № 286
П Р И М І Р Н Е П О Л О Ж Е Н Н Я
про головного позаштатного спеціаліста зі спеціальності “дерматовенерологія” Міністерства охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, управлінь охорони здоров’я обласних, Севастопольської міської, Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської міської державних адміністрацій
Головним спеціалістом зі спеціальності дерматовенерологія адміністративно-територіального органу охорони здоровя призначається висококваліфікований спеціаліст, що має вищу медичну освіту, первинну спеціалізацію з дерматовенерології, першу або вищу кваліфікаційну категорію з дерматовенерології, як правило, головний лікар шкірно-венерологічного диспансеру.
Головний спеціаліст зі спеціальності дерматовенерологія адміністративно-територіального органу призначається територіальним органом охорони здоровя і підпорядковується йому та головному спеціалісту-дерматовенерологу МОЗ України.
Головний спеціаліст зі спеціальності дерматовенерологія адміністративно-територіального органу має такі завдання, як розробка та проведення заходів, спрямованих на профілактику інфекцій, що передаються статевим шляхом, шкірних захворювань; впровадження у практику лікувально-профілактичних закладів нових методів діагностики та лікування хворих з метою зміцнення здоровя населення, зниження захворюваності, у тому числі з тимчасовою втратою працездатності, інвалідності та смертності населення. У своїй роботі він керується цим положенням, наказами та вказівками територіального органу охорони здоровя та іншими нормативними актами.
4. Головний спеціаліст зі спеціальності дерматовенерологія адміністративно-територіального органу виконує наступні функції:
4.1. Планує роботу дерматовенерологічної служби на рік і перспективу.
4.2. Здійснює контролюючі функції з фахових питань у медичних закладах та кабінетах всіх форм власності на підвідомчій території..
4.3. Консультує лікарів дерматовенерологів лікувально-профілактичних закладів, незалежно від форми власності.
4.4. Готує і подає керівникові органу охорони здоровя для відповідного затвердження проекти наказів з питань дерматовенерології.
4.5. Організовує і проводить фахові наради, семінари та конференції.
4.6. Поквартально оцінює за матеріалами статистичних звітів ефективність роботи дерматовенерологічної служби, її профілактичного і лікувального напрямків.
4.7. Готує документи та звіти за фахом для органу управління охорони здоровя.
4.8. Своєчасно інформує орган управління охорони здоровя про складні епідемічні ситуації, надзвичайні випадки, порушення організації дерматовенерологічної служби, виконання планів, програм тощо.
4.9. Консультує хворих, направлених з лікувально-профілактичних закладів.
4.10. Розглядає звернення, скарги і заяви громадян з питань надання дерматовенерологічної допомоги.
4.11. Аналізує фактичний матеріал і використовує його для визначення необхідних заходів по зниженню рівня захворюваності.
4.12. Оцінює методи роботи, спрямовані на протидію розповсюдженню інфекцій, які передаються статевим шляхом, та заразних захворювань шкіри, проводить експертну оцінку дерматовенерологічної допомоги.
4.13. Вивчає стан і якість медичної дерматовенерологічної допомоги шляхом організації періодичних перевірок лікувально-профілактичних закладів.
5. Головний спеціаліст зі спеціальності дерматовенерологія адміністративно-територіального органу має право:
5.1. Ініціювати впровадження заходів дисциплінарного порядку стосовно осіб, працюючих у лікувально-профілактичних закладах різних форм власності, які допустили порушення чинних наказів та інструкцій щодо профілактики та обліку хворих на інфекції, які передаються статевим шляхом.