3. Аналіз організаційно-технічного рівня виробництва, праці та управління.

Організаційний рівень на підприємстві визначається сукупністю показників організації виробництва, праці та управління підприємством.

Рівень організації виробництва характеризують показники:

1. Коефіцієнт ритмічності виробництва

2. Коефіцієнт безперервності виробництва визначається відношенням технологічної трудомісткості всіх видів продукції до тривалості виробничого циклу цієї продукції. На нього впливають зміни в спеціалізації виробництва. Впровадження нових потокових ліній, удосконалення техніки та технології.

3. Тривалість виробничого циклу – сумарні витрати часу на проведення технологічного процесу (технологічний процес – це час, протягом якого відбувається безпосередній процес обробки предметів праці, тривалість процесів дозрівання сировини, тривалість транспортування, технічного контролю та перерв з виробничих причин).

4. Коефіцієнт потоковості виробництва – це відношення трудомісткості продукції, що вироблена на потокових лініях до трудомісткості всієї продукції. За відсутності даних по трудомісткості можна використати показник виробничої собівартості.

5. Багато підприємств харчової промисловості (цукрова, олійна, спиртова) мають виражений сезонний характер, що визначається особливостями переробки сировини або попиту. Для аналізу характеру сезонності виробництва використовують 3 способи:

   • коефіцієнт сезонності визначається як відношення випуску кожного періоду до загальновиробничого випуску. Таким чином в основі лежить вертикальний аналіз структури випуску продукції;

   • коефіцієнт сезонності визначається відношенням випуску кожного періоду до середнього значення випуску за цей період;

   • коефіцієнт сезонності характеризується відношенням мінімального випуску до максимального.

Аналіз сезонності доцільний у вартісному та натуральному виразі продукції або найважливіших її видів.

Висновками з аналізу є вияв причин сезонності та пропозиції щодо її пом’якшення, що дасть можливість більш повного використання виробничих потужностей і підвищення організації виробничого процесу.

6. Коефіцієнт спеціалізації виробництва. Рівень спеціалізації визначають як питому вагу основної (профілюючої) продукції в загальному обсязі продукції підприємства. Коефіцієнт спеціалізації досліджується в динаміці за ряд років.

Рівень організації праці характеризують показники:

1. Коефіцієнт використання робочого часу:

К_{вик. роб. часу} =

Т_еф – ефективний (корисний) фонд робочого часу, люд-дні/год

Т_ном – номінальний (максимально можливий) фонд робочого часу, люд-дні/год

Т_ном = Т_кал – Т_{св.,вих.} (дні)

Коефіцієнт використання робочого часу аналізують в динаміці і шляхом порівняння фактичного з запланованим.

2. Коефіцієнт розподілу праці:

К_р = 1 -

t_н – сумарні затрати часу на невластиві працівнику функції (роботи)

t_p – сумарний час нормованої роботи

3. Коефіцієнт організації робочих місць визначається відношенням кількості робочих місць організованих за типовими проектами до загальної кількості робочих місць.

4. Коефіцієнт використання кваліфікації робітників дорівнює відношенню середнього тарифного розряду виконуваних робіт.

5. Питома вага робітників охоплених бригадною формою організації праці (відношення числа робітників, що працюють в бригадах до загальної чисельності робітників).

6. Коефіцієнт трудової дисципліни:

К_т.д. = 1 -

Н – кількість невиходів на роботу без поважних причин і порушень трудової дисципліни

Ч – середньоспискова чисельність працівників за звітний період

7. Коефіцієнт безпеки праці:

К_б.п. = 1 -

Т – кількість випадків травматизму та професійних захворювань за звітний період

Загальний рівень організації праці характеризується інтегральним коефіцієнтом:

К_оп =

К_1...n – часткові показники рівня організації праці (відносні коефіцієнти)

Аналіз рівня управління потрібний для визначення можливостей економії управлінських витрат, підвищення ефективності управлінської діяльності. Для його характеристики використовують показники:

1. Питома вага працівників управління в загальній чисельності.

2. Коефіцієнт ефективності управління визначається відношенням управлінських витрат до собівартості продукції (або її вартості у відпускних цінах).

3. Кількість робітників, що приходиться на одного спеціаліста та керівника.

4. Вартість продукції, що припадає на одного працівника управління.

5. Рівень валового, операційного та чистого прибутку на одного управлінського працівника.

Коефіцієнти ефективності управління доцільно аналізувати за ряд років в динаміці, а також порівнянням з нормативними, індикативними та прогресивними показниками.