1.3. Склад звіту при інженерно-геологічних вишукуваннях.

У звіті наводяться результати виконаних робіт, а також містяться виводи, прогнози і рекомендації, необхідні для розробки проектно-кошторисній документація.

Текстова частина звіту містить: відомості про склад, об'єм, методику виконуваних робіт; опис клімату, рельєфу, фізико-геологічних процесів і явищ, що роблять вплив на будівництво; відомості про наявність і причини деформацій будівель, що існують в районі вишукувань; геолого-географічні розрізи, умови залягання грунтів і їх характеристики; характеристики основних водоносних горизонтів; прогноз зміни стану і властивостей грунтів; прогноз зміни інженерно-геологічних і гідрогеологіческих умов на окремих ділянках території під впливом будівництва і експлуатації будівель з основними рекомендаціями по інженерній підготовці території, обгрунтуванням необхідності здійснення заходів щодо боротьби з несприятливими явищами; висновки і рекомендації, необхідні для прийняття рішень, рекомендацій по проведенню наступних вишукувань.

У текстових і табличних додатках до звіту приводяться: копії технічних завдань на виробництво інженерних вишукувань і акти узгоджень; зведені таблиці результатів лабораторних визначень властивостей грунтів і підземних вод; паспорти визначень міцностних і деформаційних властивостей грунтів; зведені таблиці результатів петрографічного опису грунтів, мінералогічних і інших спеціальних аналізів.

У графічних додатках до звіту містяться: карта матеріалу ділянки будівництва; карти інженерно-геологічних умов районування ділянки будівництва; карти гідроізогіпс, рельєфу покрівлі скельних грунтів і ін.; інженерно-геологічні розрізи території будівництва; інженерно-геологічні і геолого-літологічні колонки гірських виробок; листи опрацювання результатів лабораторних, польових і гідрогеологічних досліджень, геолого-геофізичні карти і розрізи.

За результатами інженерно-геологічної рекогносцировки і розвідки замість звітів можуть складатися висновки з рекомендаціями, що відповідають задачам конкретного етапу вишукувань.

При виконанні зйомки і розвідки в один етап результати вишукувань оформляються у вигляді одного звіту, де в розділі «Інженерно-геологічні умови майданчиків будівництва» приводиться детальна ха­рактеристика цих умов для ділянок розміщення проектуємих будинків, нормативні і розрахункові характеристики грунтів їхніх основ, рекомендації по здійсненню профілактичних і захисних заходів для забезпечення стійкості споруджень.

2. Визначення показників фізико- механічних властивостей грунтів

Будівельні властивості грунтів характеризуються фізичними і механічними показниками. Фізичні показники дозволяють охарактеризувати грунт, як фізичне тіло з його особливостями, а механічні – поведінка грунту при механічній (силовому) дії на нього.

2.1. Показники фізичних властивостей грунтів

Грунт являє собою дисперсну систему, що складається з мінераль­них часток, води і газу. Утримання води і газів у тому самому грунті може змінюватися під впливом різноманітних чинників, тому для грунтів розрізняють декілька показників маси. Показники фізичних властивостей грунтів визначаються двома шляхами: дослідним, в основному, у лабораторії, і розрахунком. Дослідним шляхом визначають основні і класифікаційні показники, а розрахунком - похідні.

Основні показники:

р - щільність грунту (т/м³, г/см³);

р_s - щільність часток грунту (т/м³, г/см³);

w - природна вологість (в долях одиниць, або в процентах).

Класифікаційні показники:

w_p - вологість на межі розкочування;

w_L - вологість на межі текучості;

гранулометричний склад.

Розрахункові показники:

_d - щільність сухого грунту (т/м³, г/см³);

n - шпаристість, (д.о.);

е - коефіцієнт шпаристості;

S_r - коефіцієнт водонасичення;

І_Р - число пластичності;

I_L - показник текучості

Природна вологість(w) - відношення маси води, що утримується в порах, до маси мінеральних часток, виражене в частках одиниць. Природна вологість визначається шляхом випарювання грунту в сушильній шафі при температурі 105°С.

Щільність (р) - відношення маси грунту, включаючи масу води в його порах, до об'єму, що займається цим грунтом. На практиці частіше всього щільність визначають методом безпосередніх вимірів, парафінування або ріжучих кілець.

Щільність часток грунту (_s)– відношення маси сухого грунту (виключаючи масу води в його порах) до об'єму твердої частки цього грунту. Щільність часток грунту визначається за допомогою пикнометра у дистильованій воді, або нейтральній рідині (гас, бензин).

Межа текучості (w_L) – вологість, при перевищенні якої глинисті грунти переходять в текучий стан. Межа текучості визначається за допомогою балансирного конуса А.М. Васильева, рис. 2.1.

Межа розкочування (w_р) – вологість, при перевищенні якої глинистий грунт переходить в пластичний стан. Межа розкочування визначається шляхом розкочування джгутиків.

Гранулометричним складом піщаних грунтів називається вміст фракцій різної великої, виражений у відсотках, в навішуванні, узятому для аналізу. Аналіз піщаних грунтів проводиться ситовим способом. Ситовий спосіб – просіювання грунту на ситах з крупними штампованими отворами діаметром 10; 5; 2; 1; 0,5; 0,25; 0,10 мм. Останні два сита застосовуються при ситовому аналізі, якому піддаються глинисті піски.

Рис. 2.1. Балансирний конус А.М. Васильева

1 – металевий стаканчик; 2 – грунтова маса; 3 – конус;

4 – кругова риска; 5 – балансирна куля; 6 – ручка; 7 – дерев'яна підставка.

Розрахункові показники:

Число пластичності (I_p) – різниця влажностей, відповідних двом перебуванням глинистого грунту на межі текучості і на межі розкочування, визначається за формулою:

I_p = w_L – w_p (2.1)

Щільність в сухому стані (_d)– відношення маси сухого грунту (виключаючи масу води в його порах) до займаного цим грунтом об'єму (включаючи пори з водою), визначається за формуліою:

_d = /(1 + w) (2.2)

Коефіцієнт пористості (е) – відношення об'єму пор до об'єму твердих часток грунту, визначається за формулою:

е = (_s -_d )/ _d (2.3)

Коефіцієнт водонасичення (Sr) – ступінь заповнення об'єму пор водою, визначається за формулою:

S_r = w _s /e _w , (2.4)

де: _w = 1 т/м³ – щільність води.

Показник текучості (I_L) – відношення різниці влажностей відповідним двом станам: природному (w) і на межі розкочування (w_p) до пластичності (I_р), визначається за формулою:

I_L = (w – w_p)/I_р (2.5)