Використання в мовленні лексики обмежного вживання.

Діалектизми	Діалектизми (рос. диалектизмы) – це слова, уживання яких обмежене певною територією. Наприклад: плай (гребінь гори), файно (гарно), когут (півень), глива (груша), жалива (кропива), зарібок (заробіток), крумплі (картопля), коли (якби), вокруги (навколо). Діалектизми стоять за межами літературної мови. Їх використовують у розмовному мовленні носії різних діалектів. У художній літературі діалектні слова вживаються для відображення колориту описуваної місцевості, звичаїв, побуту, особливостей мови населення.
Професіоналізми	Професійні слова та словосполучення використовують люди певної професії для найменування понять, процесів тощо або певної характеристики об’єкта. Наприклад: забій, штрек, шпур, кріпильний ліс (з мови шахтарів); сівба, косовиця (з мови аграріїв); у мові водіїв загоряти – сидіти без діла. У публіцистичному стилі вживаються професіоналізми, що ввійшли в загальнонародну мову, а в офіційно-діловому й науковому мовленні небажані професіоналізми, які мають емоційно-експресивне забарвлення. У художньому стилі такі слова використовують з метою створення професійного колориту, відтворення певного професійного середовища, увиразнення мовної характеристики дійових осіб.
Жаргонізми	Жаргонізми (рос.жаргонизмы) – слова й вирази, що використовуються переважно в усному спілкуванні окремою соціальною чи професійною групою. Мова цієї групи відрізняється від загальнонародної. Наприклад: зелені, капуста, лимон, штука (про гроші); у мові студентів засипатись, завалити, зрізатися – не здати екзамен. Жаргонізми можуть проникати і в мовлення людей інших професійних чи соціальних груп. Жаргонізми характерні для розмовного мовлення, проте вживання їх є ненормативним явищем. Жаргонізми роблять мову примітивною, засмічують її. У художній літературі та зрідка в публіцистиці їх уживають як засіб вияву експресії, жартівливого або зневажливого ставлення до окремих явищ дійсності, для характеристики персонажів.
Просторіччя	Просторічні слова (рос. просторечные слова) мають відтінок грубості, зневажливості, фамільярності й притаманні побутовому мовленню. Наприклад: швендяти, горлати, ляпати, злодюга. У художньому й публіцистичному стилях просторічну лексику використовують з метою соціальної характеристики персонажів та для надання мові зневажливого, іронічного, жартівливого й іншого відтінку. Наприклад: Тепер коло хати совгає, сеє теє шкорпає на дворі (У. Самчук)

Багатство мови і мовлення

Поняття

Багатства

мовлення

Багатство мовлення – це використання великої кількості мовних одиниць (слів, словосполучень, речень), які відрізняються за своїм смислом і будовою.

Багатство

мовлення

↓ ↓

Використання мовних засобів, які в тексті не повторюються

Вираження однієї й тієї ж думки різними мовними засобами

Існує прямий зв’язок між поняттями багатство й різноманітність мовлення, адже чим різноманітніше мовлення, тим воно багатше.

Вимоги багатства мовлення:

1. Багатство словникового запасу людини.

2. Використання в мовленні різних мовних засобів.

3. Уміння інтонувати мовлення.

4. Постійне вдосконалення та збагачення власного мовлення

Багатство

мови

Українська мова – багата, різноманітна. ЇЇ багатство становлять тематичні групи лексики, синоніми, омоніми, антоніми, багатозначні слова, застарілі й новоутворені слова, тропи (метафори, епітети, порівняння, метонімії тощо), варіанти граматичних форм слів, синтаксичні конструкції, стилістичні фігури (повтори, паралелізм, градація тощо), різноманітні інтонації.

Інтонаційне багатство

Інтонаційне багатство мовлення забезпечується використанням найрізноманітніших інтонацій (розповідної, питальної, спонукальної, окличної).

Кожне речення в мовленні має свій інтонаційний малюнок, який відображає думку мовця та емоційно-вольове ставлення до змісту висловлення. Порівняйте:

Мій брат, музикант, у Харкові	Мій брат – музикант у Харкові.
Що розкажеш?	Що, розкажеш?

Лексичне

багатство

Лексичне багатство мовлення виявляється в тому, що мовець здатний уникати повторення слів, користуватися синонімічними ресурсами, добирати точні слова.

Для зрозумілого й чіткого вираження думок дуже важливо мати достатній запас слів. Крім засвоєння великої кількості слів, необхідно знати ще й усі можливі значення багатозначних слів. Так, слово брати вживається у 22, а йти – у 30 значеннях.

Морфологічне багатство

На морфологічному рівні багатство мовлення створюється використанням варіантів форм слів. Наприклад: паралельні форми іменників (батьку - батькові), прикметників (на зеленому – на зеленім), дієслів (співатиму – буду співати).

Окремі поняття можуть передаватися різними частинами мови. Наприклад: іменником і дієсловом (ходьба - ходити), прикметником і іменником (мудрий - мудрість) тощо. Це дає змогу урізноманітнювати текст

Синтаксичне багатство

Багатство висловлювання забезпечують і різноманітні синтаксичні конструкції (прості й складні, повні й неповні, односкладні й двоскладні, поширені й непоширені, ускладнені й неускладнені речення). Наявність синтаксичних синонімів дозволяє уникнути однотипності, а отже, урізноманітнює мовлення. Наприклад: Пригостив вирощеними в своєму саду яблуками.

Та сама думка може бути висловлена за допомогою простих і складних речень. Прості речення переважають у розмовному мовленні. Складні речення активніше вживаються в науковому та офіційно-діловому мовленні.

Стилістичне

багатство

Українська мова надзвичайно стилістично багата. До текстів різних стилів ставляться певні вимоги, згідно з якими треба враховувати емоційно-експресивне забарвлення слів, словосполучень, речень та їх закріпленість за певним стилем мовлення.

Експеримент. Прочитайте вголос вірш-жарт, передаючи інтонацією відповідні емоції й почуття. Назвіть слова, що виражають почуття, визначте, якою частиною мови є ці слова. Спробуйте цими ж словами виразити інші почуття. Зробіть відповідний висновок.

Сказала тітка: Сестра сказала:

- Ху, футбол. – Ну, футбол…

Сказала мати: А я сказав їм:

- Тьху, футбол! - О, футбол!

Багатство фразеології

Одним із найвагоміших компонентів стилістичної системи української мови є фразеологізми – відтворювані одиниці мови з двох або більше слів, цілісні за своїм значенням і стійкі за складом та структурою. Академічний 11-томний «Словник української мови» зафіксував понад 12 тисяч фразеологізмів.

Стилістичні особливості

Кожний стиль мовлення володіє значним запасом фразеологізмів У науковому та офіційно-діловому стилях вживаються книжні фразеологізми, які позбавлені образності, емоційного забарвлення. Наприклад: сформулювати правило, довести теорему, порушити питання, брати участь, набирати чинності. До наукової фразеології належать також терміни-словосполучення. Наприклад: коротке замикання. Для публіцистичного й художнього стилів притаманні поетичні, часто урочисто-піднесені фразеологізми. Наприклад: лебедина пісня, іронія долі, золоті слова, сади Семіраміди, чаша терпіння. У розмовному й художньому стилях (рідше – в публіцистичному) широко вживаються розмовні фразеологізми, які мають здебільшого зневажливо-знижене експресивне забарвлення, формують колорит простоти. Наприклад: розпустити язика, ні сіло ні впало, без задніх ніг. Фразеологія конфесійного стилю характеризується вузькою сферою вживання та спеціальним урочисто-піднесеним стилістичним забарвленням. Наприклад: многії літа.

Міжмовна фразеологія

Кожна мова відзначається своєю оригінальною фразеологією, що пов’язано з неповторністю побуту, звичаїв, культури народу. Фразеологізми з одним і тим самим значенням у різних мовах мають неоднакову мотивацію. Порівняйте: укр. сам на сам, рос. с глазу на глаз, англ. Face to face («обличчя до обличчя»), фр. Tete a tete («голова з головою»), нім. Unter vier Augen («між чотирма очима»).