4. Згуртованість групи і ефективність її роботи.
Під згуртованістю групи ми розуміємо те, наскільки члени цієї групи задоволені спільною роботою і наскільки їх приваблює перспектива продовжувати працювати разом.
Які чинники визначають згуртованість групи? Серед них в першу чергу можна назвати наступні:
час, проведений разом;
перешкоди для вступу до групи;
розмір групи;
її склад;
зовнішні умови;
колишні успіхи або невдачі.
Помічено, що ніж більше часу люди проводять разом, тим більше згуртованими вони стають: розширюються можливості для встановлення дружніх контактів, росте взаєморозуміння, виявляються загальні інтереси і потреби. Можливість для членів групи разом проводити час залежить від цілого ряду обставин, і в першу чергу від характеру виконуваної роботи, взаємозв'язки вирішуваних ними задач і навіть від розташування їх робочого місця (у одній кімнаті або різних).
Перешкоди для вступу до групи також впливає на згуртованість її членів. Чим важче вступити в ту або іншу групу (наприклад, поступити в престижний вищий учбовий заклад, перейти на роботу в процвітаючий перспективний підрозділ усередині організації), тим, як правило, більш згуртованими стають її члени.
Розмір групи. У міру того як кількість членів в групі збільшується, можливості для взаємодії кожного члена групи один з одним зменшуються. До того ж поява підгруп усередині великих груп може негативно позначатися на згуртованості великих колективів.
Склад групи. Недавні дослідження показали, що згуртованість жінок в групах, як правило, вище, ніж згуртованість чоловіків. Передбачуване пояснення цього явища полягає в тому, що жінки звичайно менше схильні конкурувати один з одним, у них розвиненіша потреба в груповому ухваленні рішень і співпраці один з одним.
Зовнішні чинники. Більшість досліджень показують, що під загрозою несприятливих зовнішніх чинників згуртованість людей в групах звичайно збільшується. Особливо часто це відбувається, коли група надає підтримку, забезпечує відчуття безпеки і допомагає долати труднощі.
Колишні успіхи або невдачі, досягнуті групою, також впливатимуть на згуртованість її членів. Так, наприклад, успішне працевлаштування і просування по службі випускників того або іншого вищого учбового закладу можуть послужити достатньо сильним привабливим чинником для залучення значної кількості абітурієнтів для надходження в даний учбовий заклад.
Прийнято вважати, що чим більш згуртованою є група, тим вище ефективність її роботи. Проте далеко не завжди дана закономірність є універсальною. Залежність між згуртованістю групи і продуктивністю її членів визначатиметься також тим, наскільки - норми поведінки, прийняті в групі, націлені на досягнення високих результатів її роботи. Наприклад, якщо неформальні норми і правила, що склалися в колективі (раніше ми відзначали, що ці норми можуть навіть в більшій мірі визначати поведінку людей, ніж формально встановлені норми і правила роботи), допускають нераціональне використання робочого часу, брак в роботі, привласнення колективної власності в особистих цілях і якщо при цьому такі норми влаштовують більшість членів колективу, то посилення згуртованості членів подібної групи навряд чи супроводжуватиметься підвищенням ефективності роботи. Таким чином, менеджери повинні подбати не лише про згуртованість груп, але і про вироблення таких норм поведінки, які максимально сприяли б забезпеченню їх ефективної роботи.