- •Державна податкова служба україни національний університет державної податкової служби україни затверджую
- •Опорний конспект лекцій з курсу
- •Передмова
- •Зм 1 (т. 1) фІлософія права як наука т.1: ФілософІя правА: її предмет і місце серед філософських та юридичних наук
- •План лекції:
- •1. Філософія права як наука та навчальна дисципліна.
- •2. Предмет, принципи та структура філософії права.
- •3. Філософія, мораль і право.
- •4. Функції філософії права.
- •Питання для самоконтролю:
- •Розділ II. (т. 2-4) Історія виникнення і розвитку філософії права
- •План лекції:
- •1.Виникнення і розвиток філософсько-правових поглядів в епоху античності.
- •2. Особливості філософсько-правової думки в епоху середньовіччя.
- •3. Філософсько-правова думка епохи Відродження та Реформації.
- •4. Філософія права Нового часу та епохи Просвітництва.
- •Питання для самоконтролю:
- •Литература
- •Т. 3. ФілософСько-правОві вчення у західній європі кінця XVII- середини XIX століття
- •План лекції:
- •1. Філософія права і. Канта, її зв'язок з антропологією та етикою, її значення для сучасних філософсько-правових дискусій.
- •2. Філософія права г. Гегеля.
- •3. Історична школа та марксизм.
- •Питання для самоконтролю:
- •Литература
- •Т. 4. Сучасні теорії філософії права.
- •План лекції:
- •1. Загальна характеристика філософії права XX століття.
- •2. Позитивізм та його трансформація у неопозитивізм.
- •3. Концепції відродженого природного права XX століття.
- •4. Сучасні концепції природного права інтерсуб'єктивного напрямку.
- •Литература
- •Т. 5. Вітчизняна філософсько-правова думка.
- •План лекції:
- •1. Філософія права в Україні: виникнення, світоглядно-методологічні підстави, основні ідеї.
- •2.Основні ідеї російських філософів права.
- •Питання для самоконтролю:
- •Литература
- •Розділ III. Основні проблеми теорії філософії права т.6. Проблеми онтології права
- •План лекції:
- •1. Онтологічна природа права. Правова реальність.
- •2. Природне і позитивне право як основні структурні елементи правової реальності, їх зміст і співвідношення.
- •3. Форми буття права: ідея права, закон, правове життя.
- •Питання для самоконтролю:
- •Литература
- •Т.7. Антропологічні основи права
- •План лекції:
- •1.Природа людини і право. Антропологічні основи права.
- •2.Філософський зміст і обґрунтування прав людини.
- •3.Особистість і право. Гуманістична природа права.
- •Литература
- •Т. 8. Правова Аксіологія.
- •План лекції:
- •1. Цінності у праві та право як цінність.
- •2. Свобода як цінність. Право як форма свободи.
- •3. Справедливість як основна правова цінність.
- •Література
- •2.Філософські проблеми права і влади в суспільстві, що трансформується.
- •Література
- •Орієнтовні питання до екзамену.
- •Список рекомендованої літератури: Основна література:
- •Додаткова література
Питання для самоконтролю:
Які особливості античної правової цивілізації?
У чому полягає сутність правових поглядів натурфілософів?
Чим різняться правові погляди софістів від позицій попередників?
Який зміст поглядів на проблеми права в Сократа?
У чому сутність вчення про справедливість і право Платона?
У чому сутність обґрунтування права в Аристотеля?
Які особливості правових поглядів епохи еллінізму?
Розкрийте сутність і особливості правових концепцій Августина і Фоми Аквінського.
У чому полягають особливості філософсько-правової думки Відродження?
До якого типу праворозуміння варто віднести вчення Т. Гоббса? У чому сутність його концепції суспільного договору?
У чому особливість концепції суспільного договору Дж. Локка і її принципова відмінність від концепції Т. Гоббса?
У чому полягає сутність просвітництва? Роль ідеї просвітництва у становленні сучасної цивілізації.
Які основні ідеї праці Ж.-Ж. Руссо "Про суспільний договір"?
Литература
Августин Блаженный. Исповедь. — М., 1991.
Аристотель. Политика // Соч.: в 4-х т. — М., 1984. — Т. 4.
Вала Лоренцо. Об истинном и ложном благе. О свободе воли. — М., 1989. — С. 93—97, 229—231.
Гоббс Т. Левиафан // Соч.: в 2-х т. — М., 1989. — Т. 2.
Гусейнов А.А. Великие моралисты. — М., 1995.
Конфуций. Беседы и суждения. — СПб., 1999.
Макиавелли Н. Государь. — М., 1990. — С. 38—84.
Монтень М. Опыты. — М., 1998. — С. 12—45.
Монтескье Ш. Избранные произведения. — М., 1955. — С. 61—79.
Платон. Диалоги. — М., 1986.
Руссо Ж.-Ж. Об общественном договоре // Избранные произведения. — М., 1969. —С. 78—97.
Т. 3. ФілософСько-правОві вчення у західній європі кінця XVII- середини XIX століття
Мета: пояснити виключне значення філософії Канта для європейської філософії права. Виявити які за Кантом існують антропологічне, етичне і метафізичне підґрунтя права. Показати зв'язок філософії Канта із лібералізмом Дж. Локка та сучасними ліберальними, соціал-демократичними та комунікативними теоріями. Показати позитивне і негативне в філософії права Г. Гегеля. Виявити, в чому полягає юридичний об’єктивізм історичної школи та марксизму.
Основні поняття: держава, громадянське суспільство, діалектика, ірраціоналізм, категоричний імператив, права людини, право, правосвідомість, рівність правова, рівність соціальна, свобода.
План лекції:
1. Філософія права І. Канта, її зв'язок з антропологією та етикою, її значення для сучасних філософсько-правових дискусій.
2. Філософія права Г. Гегеля.
3. Історична школа та марксизм.
1. Філософія права і. Канта, її зв'язок з антропологією та етикою, її значення для сучасних філософсько-правових дискусій.
У філософсько-правових ученнях Західної Європи кінця XVIII – середини XIX ст. особливе місце займає філософія права німецької класичної філософії. Такі її представники як Іммануїл Кант, Георг Гегель та інші зробили великий вплив на філософську думку в цілому і на філософсько-правову зокрема. Родоначальником німецької класичної філософії вважається Іммануїл Кант (1724—1804 рр.). Філософії права він присвятив праці: «Критика практичного розуму», «Метафізичні засади вчення про право», «Суперечку факультетів», «Метафізику звичаїв», «До вічного миру».
Вчення Канта про право і державу спирається на трансцендентальну філософію і безпосередньо пов'язано із зіставленням області теоретичного і практичного розуму. Теоретичний розум це область людського пізнання. Він достовірно може відповісти на питання «Що я можу знати?». На питання «Що я повинен робити?» і на «Що я можу сподіватися?» дає відповідь практичний розум. Практичний розум – це область етичних вимог.
Сфері теоретичного відповідає природний закон, сфері ж практичного закон свободи. Дослідженню і обґрунтуванню принципів моральності присвячена робота Канта «Критика практичного розуму». Основною трансцендентальною ідеєю і першим постулатом кантівської етики є свобода людини, її вільна воля, її здатність і право самій встановлювати правила належного і слідувати їм без зовнішнього примушення і тиску. Людина, як частина природи, підпорядкована причинно-наслідковим зв'язкам, які існують в світі природи. Але їй властива свобода, її вчинки є актом вільної волі, незалежної від зовнішніх детермінацій. Цю думку Кант проводить в своєму вченні про категоричний імператив.
Імператив у його розумінні це правило, що містить об'єктивне примушення до вчинку певного виду. Категоричний імператив – це, безумовне, етичне розпорядження про належну поведінку людини як розумної істоти, що має вільну волю. Виконання цього розпорядження є абсолютно необхідним, незалежно від того, чи отримує в результаті цього людина для себе, користь чи ні. Таким чином, відповідаючи на питання, «Що я повинен робити?» Кант закликає:
1) поступати так, щоб максима твоєї поведінки могла стати загальним правилом для всіх: «... дій тільки відповідно до такої максими, керуючись якою ти у той самий час можеш бажати, щоб вона стала загальним законом»; Кант И. Собр. соч.: в 6 т. М., 1963—1966. Т. 4. Ч. 2.С. 260.
2) бути вільним в своїх діях, але зрівнювати свою свободу зі свободою інших. Інакше виникає свавілля, анархія, «... дій так, щоб ти завжди ставився до людства й у своїй особі, і в особі будь-кого іншого, так само як до мети, і ніколи не ставився б до нього тільки як до засобу»Кант И. Собр. соч.: в 6 т. М., 1963—1966. Т. 4. Ч. 2.С. 270..
За Кантом людину за жодних обставин не можна використовувати як засіб, а тільки як мету, бо немає вищої мети, ніж Людина; право людини повинне вважатися священним, яких би жертв це не коштувало пануючій владі. Відповідаючи на питання: «На що я можу сподіватися?», філософ підкреслює, що окрім як на самого себе, людина покладає надії на суспільство і його інститути і, перш за все, на юридичні закони. Проте юридичний закон не враховує мотиви вчинку і тому не забезпечує справедливість як різновид права. Він тільки регулює поведінку людей, їх дії, та до того ж не все, а лише обумовлені законом.
Звідси Кант робить геніальний висновок, що став правовим фундаментом гуманізму: держава, воля законодавця не має права опікати людину, наказувати їй, в що вірити, кого любити і тому подібне. Важливим питанням для розуміння етико-правових ідей Канта є його розуміння права. Він дає йому наступне визначення: «Право — це сукупність умов, за яких свавілля одного (особи) може бути поєднано зі свавіллям іншого з погляду загального закону свободи»Кант И. Собр. соч.: в 6 т. М., 1963—1966. Т. 4. С. 139, тобто Кант визначає право як сукупність умов, що обмежують свавілля однієї людини по відношенню до іншої за допомогою загального закону свободи.
Важливим поняттям кантівської філософії права є також поняття правопорядку . Правопорядок, по Канту, це «порядок свободи». Він є умовою надійності правовідносин. Це означає, що для того, щоб правовідносини, що стихійно складаються, підпорядкували собі практичне життя суспільства, суб'єкти правовідносин повинні бути особисто вільними людьми, і наділені правами людини і елементарними політичними правами. Згідно Канту, правопорядок ґрунтується на наступних апріорних принципах:
1) свободі кожного члена суспільства як людини;
2) рівності його з кожним іншим як підданого;
3) самостійності кожного члена суспільства як громадянинаКант И. Собр. соч.: в 6 т. М., 1963—1966. Т. 4. С. 79..