Останні роки

В 1704 році вийшла у світ (спочатку англійською мовою) монографія «Оптика», що визначала розвиток цієї науки до початку XIX століття. Вона містила додаток « Про квадратуру кривих» — перший і досить повний виклад ньютонівської версії математичного аналізу. Фактично це остання праця Ньютона по природничих науках, хоча він прожив ще більш 20 років. Каталог залишеної їм бібліотеки містив книги в основному по історії й теології, і саме цим заняттям Ньютон присвятив залишок життя. Ньютон залишався управителем Монетного двору, оскільки цей пост, на відміну від посади доглядача, не вимагав від нього особливої активності. Двічі в тиждень він їздив на Монетний двір, раз у тиждень — на засідання Королівського товариства. Ньютон так ніколи й не зробив подорожі за межі англійського острова.

В 1705 році королева Ганна здійняла Ньютона в лицарське достоїнство. Відтепер він сер Ісаак Ньютон. Уперше в англійській історії звання лицаря було привласнено за наукові заслуги. Ньютон обзавівся власним гербом і (не дуже достовірним) родоводом.

В 1707 році вийшов збірник математичних робіт Ньютона «Універсальна арифметика». Наведені в ній чисельні методи ознаменували народження нової перспективної дисципліни — чисельного аналізу.

В 1708 році починається відкрита пріоритетна суперечка з Лейбніцом, у яку були залучені навіть царюючі особи. Ці безглузді чвари двох геніїв дорого обійшлися науці — англійська математична школа незабаром зів'янула на ціле століття, а європейська — проігнорувала багато видатних ідей Ньютона, перевідкривши їх багато пізніше. Конфлікт не погасила навіть смерть Лейбніца (1716).

Перше видання «Початків» Ньютона давно було розкуплено. Багаторічна праця Ньютона по підготовці 2-го видання, уточненого й доповненого, увінчався успіхом в 1710 році, коли вийшов перший том нового видання (останній, третій — в 1713 році). Початковий тираж (700 екземплярів) виявився явно недостатнім, в 1714 і 1723 роках було додрукування. При доробці другого тому Ньютону, у вигляді виключення, довелося повернутися до фізики, щоб пояснити розбіжність теорії з дослідними даними, і він відразу ж зробив велике відкриття — гідродинамічний стиск струменя. Тепер теорія добре узгоджувалася з експериментом. Ньютон додав у кінець книги «Повчання» з нищівною критикою «теорії вихрів», за допомогою якої його опоненти-картезіанці намагалися пояснити рух планет. На природне запитанння «а як насправді?» у книзі випливає знаменита й чесна відповідь: «Причину… властивостей сили тяжіння я дотепер не міг вивести з явищ, гіпотез же я не вигадую».

У квітні 1714 року Ньютон узагальнив свій досвід фінансового регулювання й передав у казначейство свою статтю «Спостереження щодо цінності золота й срібла». У статті містилися конкретні пропозиції щодо коректування вартості дорогоцінних металів. Ці пропозиції були частково прийняті, і це сприятливо позначилося на англійській економіці.

Останні роки життя Ньютон присвятив написанню «Хронології прадавніх царств», якою займався близько 40 років, і підготовкою третього видання «Початків». Третє видання вийшло в 1726 році; на відміну від другого, зміни в ньому були невеликі — в основному результати нових астрономічних спостережень, включаючи досить повний довідник по кометах, що спостерігалися з XIV століття. Серед інших була представлена розрахована орбіта комети Галлея, нова поява якої в зазначений час (1758 рік) наочно підтвердило теоретичні розрахунки ( на той час уже покійних) Ньютона й Галлея. Тираж книги для наукового видання тих років міг уважатися величезним: 1250 екземплярів.

В 1725 році здоров'я Ньютона почало помітно погіршуватися (кам'яна хвороба), і він переселився в Кенсінгтон неподалік від Лондона, де й помер уночі, у сні, 20 (31) березня 1727 року. По указу короля похований у Вестмінстерськім абатстві.