- •Контрольна робота № 1
- •Контрольна робота № 2
- •Контрольна робота № 3
- •Контрольна робота № 4
- •Контрольна робота № 5
- •Контрольна робота № 6
- •Контрольна робота № 7
- •Контрольна робота № 8
- •Контрольна робота № 9
- •Контрольна робота № 10
- •Контрольна робота № 11
- •Контрольна робота № 12
- •Контрольна робота № 13
- •Контрольна робота № 14
- •Контрольна робота № 15
- •Контрольна робота № 16
- •Контрольна робота № 17
- •Контрольна робота № 18
- •Контрольна робота № 19
- •Контрольна робота № 20
- •Методичні вказівки до виконання контрольної роботи
Контрольна робота № 4
Міжнародні відносини в епоху Середньовіччя.
1. Розвиток посольської справи у Візантії в VI - Х ст. Доктрина зовнішньої політики Візантійської імперії.
2. Візантійська дипломатія й слов'яни. Візантійсько – руські відносини
3. Міжнародні відносини у Західній Європі. Столітня війна 1337-1453 рр.:
а) передумови та початок війни;
б) другий періодСтолітньої війни (1369-1396);
в) “Диво Жанни д’ Арк”. Кінцевий період війни (1428-1453).
ЛІТЕРАТУРА
Басовская Н.И. Столетняя война: леопард против лилии / Н.И. Басовская. – Москва, 2001. – 322 с.
Зінченко А. Історія дипломатії : від давнини до початку нового часу. Навч. посібник / А. Зінченко. – Вінниця : Нова книга, 2002. – 564с.
История дипломатии: в 5 т. / [Бахрушин С.В., Ефимов А.В., Потемкин В.П. и др.] ; под ред. В.П. Потемкина. − Т. I. − М.: Политиздат, 1959. − 806 с.
Нариси з історії дипломатії України / [Галенко С.І., Камінський Є.Є., Кульчицький С.В. та ін.] ; за ред. В.А. Смолія. – К.: Видавничий дім "Альтернативи", 2001. – 736 с.
Середні віки. Підручник для історичних спеціальностей ВУЗів / [Л.В. Войтович, Н.Б.Козак, Ю.В. Овсінський, М.І.Чорний]. – Львів: “Тріада Плюс”, 2010. – 502с.
Яковенко Н. Нарис історії України: з найдавніших часів до кінця XVIII століття / Н.Яковенко. – К.: Генеза, 1997. – 312с.
Методичні рекомендації
У першому питанні необхідно охарактеризувати стан розвитку посольської справи у Візантійській імперії. Варто наголосити на тому, що у Візантії вперше зустрічаються вірчі грамоти, які посли вручали володареві після прибуття. Аналізуючи доктрини зовнішньої політики Візантії, потрібно звернути увагу на дві суперечливі тенденції. З одного боку, це надмірні претензії, що спиралися на теорію даних Богом прав обраному народові (візантійці називали себе ромеями, тобто римлянами, успадковуючи тим самим від Римської імперії геополітичні претензії ), а з іншого боку – глибокий реалізм, який диктувався практикою необхідності мобілізації всіх сил, щоб уціліти у виснажливій боротьбі із сусідами. Необхідно проаналізувати концептуальні положення, що стосуються зовнішньої політики Візантійської імперії, сформульовані у праці імператора Константина VII Багрянородного (913-959) "Про управління імперією" [3; 2].
З'ясовуючи слов'янський напрямок зовнішшньої політики Візантійської імперії, доцільно звернути увагу на перші міжнародні політичні комбінації за активної участи слов'янських племінних союзів, проаналізувати письмові згадки про договори окремих слов'янських земель з імперією щодо торгівлі та війни. Далі необхідно охарактеризувати договори Київської Руси з Візантією 907, 911, 944 та 972 рр., зазначивши, що всі русько-візантійські договори скріплювалися присягами. (Русичі присягалися своєю зброєю "підтверджувати й зміцнювати цю дружбу згідно з нашою вірою й звичаєм"). Потрібно також проаналізувати відносини Візантії з Київською державою часів князів Володимира та Ярослава Мудрого [2; 3; 4].
Розгляд третього питання слід розпочати із з'ясування передумов Столітньої війни (1337-1453) та приготування до неї Англії і Франції. Варто виділити основні події 1-го (1337-1360), 2-го (1369-1396) та 3-го (1428-1453) періодів війни, закцентувати увагу на “диві Жанни д’Арк”. Підбиваючи підсумки, необхідно зазначити, що Столітня війна була не лише міждинастичним, але і міжнаціональним конфліктом, вона сформувала уявлення про національну державу, ознаменувала крах феодальної військової системи [2; 3; 5].