Постконфліктна ситуація, наслідки конфлікту.

Після повстання населення даного району зменшилось на 3 тис. осіб. Щоб у повстанні показати вплив СРСР, був організований судовий процес, який увійшов в історію під назвою «Процес над 500 татарбунарцями». Попереднє слідство розпочалося в жовтні 1924 року а Татарбунарах, Акмангіті, Вилково, Акерман і згодом продовжилось в кишинівській в’язниці, за яким загинуло близько 100 чоловік, щодо арештантів застосовувалися жорстокі побої, не надавалась ніяка медична допомога. Процес, який ніяк не можна назвати пошуком правди закінчився у травні 1925 року. По обвинувальному висновку до суду притягувалось 500 осіб, з яких 68 судились заочно. Згодом їх лишилося489. Докази вдалося зібрати лише на 348. Решту (141) звільнили за відсутності доказів. Татарбунарців судив військовий трибунал 3-го корпусу румунської армії, який розпочав роботи 26 серпня 1925 року. Процес був закритий, допуск відбувався тільки після ретельної перевірки особи. Дана справа отримала широкий резонанс у світі. Так відомий французький діяч Анрі Барбюс, особисто зустрічався з підсудними і широко викривав зловживання румунів, за яким навіть адвокатам, громадянам Румунії не давали нормально працювати. Серед визначних діячів, які широко протестували проти упередженого процесу були Р. Ролан, Т. Драйзер, Б. Шоу, Л. Арагон, З. Неєдли також профспілки Німеччини, Ліга прав людини та ін., особливо активні виступи були в СРСР. Під тиском світової громадськості трибунал пішов на поступки, трибунал засудив 85 обвинувачених, на довічну каторгу – одного чоловіка, на 15 років – двох, на 10 років – трьох, інші на терміни від 1 до 8 років. 194 чоловіки виправдані, 68 засуджені заочно у 1926.

Третя сторона.

Автором не знайдено прямих свідчень про те що, СРСР був замішений у повстанні, але географічне розташування Татарбунар поблизу від дунайської дельти, наявність складів зброї під час повстання, співпраця Південревкома с Комінтерном до повстання, створення 12 жовтня 1924 року МАРСР у складі УРСР, дає підстави вважати про таку данність.

Складові конфлікту:

Конфліктуючі сторони:

Влада Румунія у вигляді підрозділів армії, жандармерії та німецьких колоністів.

Учасники повстання в основній масі були селяни, поряд з ними ремісники, дрібні службовці, революційно настроєна інтелігенція. За національним складом українці, росіяни, молдавани, болгари, гагаузи.

Невинні жертви – ні в чому не повинні селяни.

Зона суперечностей.

Економічні умови та національна політика щодо населення Бессарабії, державна приналежність регіону, суспільно-економічна формація.

Уявлення конфліктантів про ситуацію.

Королівська Румунія, після окупації даного регіону, вважала що даний стан речей вже буду не змінний, тому власну політику щодо Бессарабії будувала згідно тільки власних інтересів, не вбачаючи в цьому загрози для свого панування тут. Для населення Бессарабії, яке складалось з багатьох етносів, в якому східнороманські народи складали меншість, даний стан речей, особливо після подій 1917-18 рр., вдавався не допустимим, притому що в сусідній державі СРСР, країною де при владі знаходилися трудящі маси, особливо загострювали ситуацію на півдні Бессарабії.

Мотиви, мета конфліктуючих сторін.

Мета повстанців чітко просліджується в їхніх гаслах та діях - Гасла повстання: «Земля і фабрики трудящим», «Геть соціальний і національний гніт», «Хай живе Радянська Бессарабія» та «За воз’єднання з Радянською Батьківщиною». Оголошення про скинення румунської влади, активне використання червоної символіки, приватизація господарств, на загал побудова соціалістичної форми влади.

Мета румунської влади – зберегти стан речей, який склався від часу окупації Бессарабії.

Дії – протидії.

Діями татарбунарців були: за допомогою фізичного насилля скинення румунської влади на території всієї Бессарабії, кроки до побудови радянського суспільства.

Протидіями румунської влади були: збройне придушення повстання, терор, шантаж, виселення неблагонадійних, захоплення майна підозрюваних, всіляке зловживання та засилля місцевої влади, судовий процес.

Функції конфлікту:

Негативні:

Даний конфлікт призвів до значного погіршення соціального клімату серед населення Бессарабії. Обидві конфліктуючи сторони стояли на абсолютно протилежних позиціях, що призвело до неадекватного сприйняття ними один одного. На місці конфлікту залишився дух конфронтації між конфліктантами через абсолютну перемогу однієї зі сторін, також він призвів до значних жертв з двох боків, та матеріальних збитків серед населення Бессарабії.

Позитивні:

Серед позитиву слід відмітити, що під час «Процесу над 500 татарбунарцями» відбувся значний розголос даної події, що в значній мірі зменшив негативні наслідки.