- •1. Не: загальне та особливе
- •2.Чинники особливостей національної економіки.
- •4.Загальна характеристика національного багатства України.
- •5.Трансформаційні процеси, інституційні зміни в національній економіці.
- •6. Реформування відносин власності в національній економіці: цілі, механізм, результати.
- •7. Ефективність розвитку національної економіки.
- •2.Класифікація типів національних економік
- •3.Національне багатство: сутність та структура.
- •4. Загальна характеристика національного багатства України.
- •5. Трудовий потенціал національної економіки: загальна характеристика, особливості формування та тенденції розвитку.
- •6.Науково-технологічний та інноваційний розвиток в Україні.
- •7. Формування конкурентного середовища.
- •8. Розвиток та захист економічної конкуренції в України.
- •9. Економічна свобода та підприємництво в Україні.
- •9. Характерні риси галузевої структури національної економіки.
- •10. Структурна організація національної економіки.
- •11. Характеристика промислового сектору в міжгалузевому народногосподарському комплексі країни.
- •12. Характеристика аграрного сектору в міжгалузевому народногосподарському комплексі країни.
- •13. Стратегія структурної перебудови національної економіки: цілі, основні завдання та інструменти структурних перетворень.
- •14. Державний сектор в національній економіці: функції та ефективність.
- •15. Функції та повноваження органів державної влади в національній економіці.
- •15. Функції держави в національній економіці.
- •16.Механізм державного регулювання національної економіки.
- •17. Система цілей та пріоритетів розвитку національної економіки.
- •18. Сутність та функції макроекономічного прогнозування в національній економіці.
- •19. Структура та види програм.
- •20.Організаційно-правовий механізм прогнозування та програмування економіки України. Система державних прогнозів і програм соціально-економічного розвитку України
- •21. Показники розвитку національної економіки.
- •22. Соціальна політика української держави.
- •23. Рівень та якість життя населення України.
- •24. Соціально-захисна функція держави.
- •25. Соціальна допомога та соціальне забезпечення.
- •26. Розвиток соціальної інфраструктури в Україні.
- •27. Зовнішньоекономічна політика української держави.
- •28. Методи впливу української держави на зовнішньоекономічну діяльність.
- •28. Зовнішня торгівля як чинник економічного розвитку національної економіки.
- •29.Конкурентоспроможність національної економіки.
- •30.Економічні виклики України.
- •31. Економічна безпека України.
- •13. Аналіз структури не. Міжгалузевий баланс виробництва (мгб) і розподілу продукції та послуг (таблиця витрати-випуск)
- •33. Платіжний баланс країни.
14. Державний сектор в національній економіці: функції та ефективність.
Державний сектор – комплекс господарських об’єктів, які повністю або частково належать центральним або місцевим органам державної влади і використовуються державою для виконання її функцій.
Державний сектор має два рівні власників: центральний уряд і місцеві (комунальні) органи влади. Нижній рівень влади інколи виокремлюють у комунальну форму власності. Разом вони становлять єдине ціле, розрізняючись як за місцем у сфері економіки, так і за масштабами діяльності.
Державний сектор призначений для того, щоб відтворювати суспільні блага. Суспільні блага — це те, що однаковою мірою доступно всім членам суспільства і не потребує безпосередньої оплати.
Державний сектор виконує низку функцій, основними з яких є такі:
забезпечення діяльності підприємств та галузей господарства, які є малорентабельними і традиційно не становлять інтерес для приватного капіталу, однак розвиток яких визначає загальні умови відтворення (це насамперед галузі економічної інфраструктури — енергетика, транспорт, зв'язок і житлово-побутове господарство);
оздоровлення галузей, уражених кризою (чорна металургія, вугільна промисловість, суднобудування тощо);
підтримка окремих галузей економіки;
сприяння розвитку науково-технічного прогресу;
зміцнення позицій національної економіки на зовнішньому ринку;
охорона навколишнього середовища.
Питання про ефективність державних підприємств є дискусійним.
Відтворення державним сектором суспільних благ, які спрямовані на задоволення нагальних потреб усіх членів суспільства, є аргументом на його користь. Однак велика частка державного сектору в економіці країни стримує розвиток інших форм господарювання, руйнуючи тим самим ринкове середовище.
На державних підприємствах можуть існувати різні системи стимулювання. Деякі з них зумовлені відсутністю конкуренції та можливістю банкрутства. Обмежене використання такого стимулу, як підвищення заробітної плати, та високий ступінь гарантії зайнятості можуть деякою мірою пояснити відмінності у поведінці осіб, які працюють на державних або приватних підприємствах.
Однією з основних переваг державного сектору є те, що завдяки його регулюючій функції зазвичай вдавалося запобігти катастрофічним кризам надвиробництва, захиститися від несподіванок стихії ринку.
Рівень роздержавлення в Україні зумовлений потребою збереження за державою об'єктів медичного обслуговування, освіти, культури, утримання об'єктів фінансово-кредитної системи, музеїв, національних театрів, виставок, бібліотек тощо. Це досить велика частка суспільної власності, яка не може бути приватизована на сучасному етапі. Не можна також приватизувати майно органів державної влади та управління, правопорядку, державної безпеки, армії, золотий і валютний фонди, державні матеріальні резерви.
У приватну власність не передаватимуться унікальні природні об'єкти (ліси, парки, водойми) загальнонаціонального значення. Україна має зберегти єдину транспортну систему (залізничний, повітряний, водний транспорт). Важливість цих потреб (безпека країни, охорона навколишнього середовища, розвиток пріоритетних напрямів науки і техніки, підготовка кадрів, утримання непрацездатного населення), їх загальнонародний характер робить реалізацію потреб на основі державної власності необхідною засадою суспільного життя.