1. Мета та завдання дисципліни, її місце в навчальному процесі

1.1. Мета викладення дисципліни

Мета дисципліни полягає в формуванні та закріпленні знань та вмінь стосовно основ сучасного енергетичного виробництва і подальшого його розвитку та вплив окремих галузей на навколишнє природне середовище.

1.2. Завдання вивчення дисципліни

Набуття здібностей чітко доводити значення екологізації виробництва та оволодіти навиками грамотногокерівництва проектуванням і експлуатацєю сучасного виробництва, яке являє собою сукупність технологічних і енергетичних процесів і відповідного обладнання. До даного часу виробництва отримують первинні енергетичні ресурси зі сторони, хоча при правильній розробці енерго-технологічної схеми виробництва від цього можна відмовитися. Усвідомлення проблеми та шляхів покращення екологічного стану природного середовища. Формування здатності до творчого вирішення завдань енерготехнології. Вирішення питань щодо впливу різних виробництв на навколишнє природне середовище.

В результаті вивчення дисципліни фахівець повинен знати:

• закономірності взаємозв”язку та взаємообумовленості технологічних і енергетичних процесів з метою економії паливно-енергетичних ресурсів і створення практично безвідходного виробництваза матеріалом та енергією.

• принцип роботи ТЕС. Складові: паливне господарство, котельне обладнання, установки водопідготовки, системи технічного водопостачання та золошлаковидалення, електротехнічне господарство та управління енергообладнанням.

• енергетичні ресурси: первинні (відновлювані та невідновлювані) та вторинні (продукти збагачення та сортування вугілля, гудрони, мазут та ін.)

• вплив на довкілля, починаючи з видобування палива і до передачі енергії.

• основні визначення термодинаміки та її закони;

• основні поняття про джерела теплоти;

• термодинамічні основи процесу компресії;

• способи охолодження робочого тіла;

• поняття про ексергію;

• тепловий насос;

• холодильні установки;

• паросилові установки;

• методи прямого перетворення енергії;

• енерго-технологічне комбінування.

Підготовлений фахівець повинен вміти:

• аналізувати існуючі методи підвищення ефективності споживання палива;

• давати оцінку проблемам, пов’язаним із експлуатацієї існуючих енергетичних установок;

• обґрунтовувати можливості та переваги різних видів нетрадиційної енергетики (сонячної, вітрової та ін.).

• аналізувати шляхи підвищення коефіцієнта використання палива; проблеми, пов’язані зі впливом вугільно-паливного циклу на атмосферу.

• оцінювати енергетичну ситуацію в державі;

• давати оцінку проблемам, пов’язаним з утилізацією енергетичних відходів;

• аналізувати вплив на навколишнє природне середовище паливно-енергетичного господарства та міського наземного транспорту.

Вивчення дисципліни передбачається проводити для студентів ІІІ курсу базового напрямку підготовки Е, ОНС та ЗПК.

Теоретичні заняття проводяться у складі потоків, а практичні заняття проводяться у складі навчальних груп. Для оцінювання знань студентів використовуються поточний і підсумковий контролі.

Поточний контроль проводиться із застосуванням рейтингової системи оцінки успішності навчання студентів за кожною пройденою темою програми.

Форми контролю:

Поточний контроль у вигляді опитування на практичних та лабоаторних заняттях, тестування.

Підсумковий контроль – екзамени.