4.2.2 Порядок проведення вимірювань
1. Роботу починають з підготовки мікроманометра, що полягає в забезпеченні строго горизонтального положення приладу та встановлення нульового рівня етилового спирту у вимірювальній скляній трубці.
Для установки приладу в горизонтальне положення служать гвинтові ніжки і два рівнеміра. Нульове положення робочої рідини у вимірювальній трубці встановлюють при нульовому положенні триходового крана, користуючись розташованим на кришці резервуара регулятором.
2. Визначивши число точок замірів по перетину круглого газопроводу і прорахувавши відстань від внутрішньої стінки газопроводу до кожної точки, розмічають пневмометріческую трубку. З цією метою від її кінця, що вводиться в газопровід, відзначають довжину, яка дорівнює сумі наступних величин: відстань від внутрішньої стінки газопроводу до точки виміру, товщини стінки газопроводу, висоти штуцера і висоти виступаючої з штуцера пробки.
3. Пневмометричну трубку з'єднують гумовими шлангами з мікроманометром таким чином, щоб трубка, яка сприймає повний тиск, була приєднана до патрубка зі знаком мінус.
4. Пневмометричну трубку після приєднання до мікроманометра перевіряють на герметичність. Для цього в каналах зігнутої і прямої трубок почерзі створюють тиск і, щільно закривши вхідний отвір каналу досліджуваної трубки, контролюють сталість показань мікроманометра.
5. Пневмометричну трубку з одягненою на неї гумовою пробкою вставляють щільно в штуцер. Щоб уникнути конденсації вологи в трубці перед початком вимірювань її витримують в газопроводі протягом 15 хв (вхідний отвір трубки має бути в цей час спрямовано по ходу газу).
6. Прогріту трубку розгортають на 180° так, щоб вхідний отвір розташовувався строго на зустріч газового потоку, і приступають до вимірювання, переміщаючи трубку уздовж двох взаємно перпендикулярних діаметрів, від ближньої стінки газопроводу до протилежної й назад. Загнута частина трубки повинна лежати на лінії, що проходить через точку виміру в досліджуваному перетині. У кожній точці замірів записують свідчення мікроманометра.
7. Крім того, вимірюють температуру газового потоку, тиск (розрідження) газу в газопроводі і барометричний тиск атмосферного повітря. Вимірювання проводять одночасно двома пневмотрубкамі, що встановлюються на осі потоку і в конкретній точці виміру.
8. Визначивши кількість точок вимірювань по перетину газопроводу і прорахувавши відстань до кожної точки від стінки газопроводу, слід розмітити пневмометричну трубку для даного виміру. Для цього від її кінця, що вводиться в газопровід, відзначають довжину, яка дорівнює сумі відстані від стінки газопроводу до точки вимірювання, товщини його стінки, висоти штуцера і довжини виступаючої з штуцера пробки.
9. Потім треба перевірити герметичність пневмометричних трубок, гумових шлангів, мікроманометра, для чого необхідно під'єднати по черзі кожен з каналів трубки до мікроманометра (штуцера зі знаком «+»).
10. Створивши в каналі тиск і щільно закривши вхідний отвір, необхідно простежити за показаннями мікроманометра, які не повинні змінюватися. Пневмометричну трубку, введену відкритим кінцем назустріч потоку газу, слід переміщати від найближчої стінки газопроводу уздовж кожної осі, наміченої при розбитті перетину газопроводу, на відстані, відмічені на трубці, до протилежної стінки газопроводу і назад. У кожному положенні трубки по мікроманометру реєструється динамічний напір.
11. При знятті швидкісного поля одночасно із записами відліків мікроманометра записують також температуру газового потоку, статичний напір в газопроводі і барометричний тиск. Після закінчення вимірювань для розрахунків швидкості беруть середньоарифметичні значення температури газу в газопроводі і статичного напору, що прийнятно для практичних цілей.
13. Результати вимірювань заносять в таблицю 4.1.