2.2. Фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування

В Україні найбільшого розвитку і відповідного правового оформлення набуло обов'язкове державне соціальне страхуван­ня.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування — це си­стема прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання со­ціального захисту, що включає матеріальне забезпечення гро­мадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, перед­бачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Право на забезпечення державним соціальним страхуванням мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, осо­би без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні.

Державне соціальне страхування, залежно від страхового випадку, поділяється на такі види:

• пенсійне страхування;

• страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;

• медичне страхування;

• страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності;

• страхування на випадок безробіття.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється за такими принципами:

— законодавчого визначення умов і порядку здійснення державного соціального страхування;

• обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності;

• надання права отримання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю тощо;

• обов'язковості фінансування страховими фондами витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг у обсягах, передбачених законами з окремих видів страхування;

• солідарності та субсидування;

• державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

• забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування;

• цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування;

• паритетності представників усіх суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального страхування в управлінні ним.

Основними джерелами коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування є внески роботодавців та за­страхованих осіб.

Розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються Верховною Радою України.

Розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування має забезпечувати застрахованим особам виплати та надання соціальних послуг, передбачених законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для здійснення виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; компенсацію адміністративних витрат на забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Страхові внески залежно від виду встановлюються на календарний рік у відсотках:

• для роботодавців — до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам;

• для фізичних осіб — до сум оподатковуваного доходу (прибутку).

За загальнообов'язковим соціальним страхуванням надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг:

1) пенсійне страхування:

• пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання;

• пенсії у зв'язку з втратою годувальника;

• медичні профілактико-реабілітаційні заходи;

• допомога на поховання пенсіонерів;

2) медичне страхування:

• діагностика та амбулаторне лікування;

• стаціонарне лікування;

• надання готових лікарських засобів та виробів медичного призначення;

• профілактичні та освітні заходи;

• забезпечення медичної реабілітації осіб, які перенесли особливо важкі операції або мають хронічні захворювання;

3)страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням:

• допомога з тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

• допомога із вагітності та пологів;

• допомога на поховання;

• забезпечення оздоровчих заходів;

4) страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання:

• профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням;

• відновлення здоров'я та працездатності потерпілого;

• допомога із тимчасової непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання;

• відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаних з виконанням ним своїх трудових обов'язків;

• пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

• пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

• допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

5) страхування від безробіття:

• допомога із безробіття;

• відшкодування витрат, пов'язаних з професійною підготовкою або перепідготовкою та профорієнтацією;

• матеріальна допомога безробітному та членам його сім'ї;

• дотація роботодавцю для створення робочих місць;

• допомога на поховання безробітного.

Управління соціальним страхуванням включає такі види діяльності: планування, акумуляція та облік коштів, нарахуван­ня та виплата матеріального забезпечення, звітність, контроль, розгляд спірних питань. Управлінню соціальним страхуванням властиві загальні риси та принципи, які характерні для управлін­ня в цілому. Одним із таких принципів є принцип законності, зміст якого полягає в тому, що всі органи управління, всі поса­дові особи зобов'язані виконувати свої повноваження згідно із законодавчими актами. В цій сфері діяльності слід чітко дотри­муватися встановлених розмірів страхових внесків, строків їх сплати, використовувати кошти страхових фондів суворо за цільовим призначенням, своєчасно подавати звітність тощо. Крім того, принцип законності передбачає дотримання встанов­леного порядку прийняття управлінських рішень.

Управління окремими видами загальнообов'язкового дер­жавного соціального страхування здійснюють страхові фонди. Ці органи провадять збір та акумуляцію страхових внесків, кон­троль за використанням коштів, забезпечують фінансування соціальних виплат та здійснюють інші функції згідно з затверд­женими статутами. Страхові фонди є некомерційними самовряд­ними організаціями. Вони не можуть займатися іншою діяльні­стю, крім тієї, для якої їх створено.

Управління страховими фондами здійснюється на паритетній основі державою та представниками суб'єктів соціального стра­хування. Це означає, що застраховані особи і роботодавці, як учас­ники системи, несуть відповідальність за управління страховим фондом. Сутність самоврядування в системі соціального страху­вання полягає у виділенні органів управління цієї системи із органів безпосереднього державного управління. Органи соціаль­ного страхування мають юридичну самостійність, але держава несе відповідальність за цю сферу суспільної діяльності. Вона ство­рює правову основу шляхом прийняття законодавчих та нормативних актів, здійснює нагляд і контроль, беручи участь на заса­дах партнерства в управлінні фондами соціального страхування. Управління фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюють правління та виконавчі ди­рекції страхових фондів. Правління страхового фонду:

• затверджує документи, що регламентують внутрішню діяльність фонду, в тому числі, виконавчої дирекції;

• подає у встановленому порядку пропозиції щодо встановлення розмірів внесків для забезпечення відповідного виду соціального страхування;

• затверджує проекти річних бюджетів фонду та звіти про їх виконання, порядок використання коштів бюджету фонду;

• створює резерви коштів для забезпечення виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам;

• спрямовує та контролює діяльність виконавчої дирекції фонду та її робочих органів тощо.

Виконавча дирекція страхового фонду є виконавчим органом правління фонду. Робочими органами виконавчої дирекції є її відділення, страхові каси.

Нагляд за діяльністю фондів здійснює Наглядова рада, до складу якої входять у рівній кількості представники від застрахованих громадян, роботодавців та держави. Рада здійснює контроль за виконанням статутних завдань та цільовим використан­ням коштів відповідним фондом із загальнообов'язкового державного соціального страхування. Державний нагляд здійснює уповноважений Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади. Держава здійснює контроль за дотри­манням страхувальниками та страховиками законів України, інших нормативно-правових актів.