Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Кримінальний кодекс України Науково-практичний...doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
19.11.2019
Размер:
5.9 Mб
Скачать

1. Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду, —

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією зна­рядь і засобів промислу та всього добутого.

2. Ті самі діяння, якщо вони вчинені способом масового знищення ри­би, звірів чи інших видів тваринного світу або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, —

караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого.

1. Суспільна небезпечність злочину визначається тим, що він завдає шко­ди рибним запасам та іншим водним тваринам в Україні шляхом їх хижаць­кого знищення.

Порядок зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним про­мислом регулюється рядом нормативних актів, до яких належать, зокрема, «Правила промислового рибальства в рибогосподарських водних об'єктах України», затверджені наказом Державного комітету рибного господарства України від 18 березня 1999 р. № 33; постанова КМ України «Про затвер­дження Порядку справляння плати за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів і нормативів плати за їх спеціальне викорис­тання» від 6 квітня 1998 р. № 449; «Тимчасовий порядок ведення рибного господарства і здійснення рибальства», затверджений постановою КМ Ук­раїни від 28 вересня 1996 р. № 1192, постанова КМ України «Про затверд­ження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів риб та інших об'єктів водного промислу» від 19 січня 1998 р. № 32, наказ Державного комітету рибного господарства України «Про порядок вилучен­ня, обліку, зберігання, здачі, реалізації та звітності про обсяги вилову вод­них живих ресурсів» від 27 лютого 1998 р. № 28, відповідні правила, які роз­робляються органами рибоохорони, тощо.

2. Об'єктом злочину є науково обгрунтоване, раціональне використання і охорона риб та інших водних тварин та їх відтворення.

3. Предметом даного злочину є риби різноманітних порід (прісні та морські), водні тварини (дельфіни, креветки, кальмари, восьминоги, раки, краби), що знаходяться в стані природної волі, а також деякі морські рос­лини (водорості і трави), які мають промислове значення для виробництва добрив, медичних препаратів і продуктів харчування.

Незаконне виловлювання водних хутрових звірів (видри, бобри, ондатри, хохулі) не охоплюється даним складом злочину, а кваліфікується як неза­конне полювання.

Дії осіб, винних у незаконному вилові риби, добуванні водних тварин, що вирощуються підприємствами й організаціями в спеціально облаштованих або пристосованих водоймах, або заволодіння рибою, водними тваринами, відловленими цими організаціями, або дикими тваринами і птахами, що пе­ребувають в розплідниках і вольєрах, підлягають кваліфікації як крадіжка майна. У зв'язку з цим судам при розгляді справ слід з'ясовувати, в яких саме водоймах виловлено рибу або водних тварин, і залежно від встановле­ного кваліфікувати дії винних.

4. Об'єктивна сторона злочину полягає в незаконному зайнятті рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду.

Відповідно до Закону України «Про тваринний світ» одним із видів ви­користання об'єктів тваринного світу є рибальство. Рибальством вважається промислове добування риби, водних безхребетних і морських ссавців, а та­кож любительське і спортивне рибальство та добування водних безхребет­них у рибогосподарських водоймах.

Промислове рибальство — спосіб спеціального використання об'єктів тва­ринного світу підприємствами, установами, організаціями і громадянами, яким надається право ведення промислового рибальства та промислу вод­них безхребетних і морських ссавців на промислових ділянках рибогоспо­дарських водойм, до яких належать всі поверхневі, територіальні та внутрішні морські води, які використовуються (можуть використовуватися) для промислового добування риби та інших об'єктів водного промислу або мають значення для відтворення їх запасів, а також у виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України.

Любительське і спортивне рибальство — це рибальство та добування вод­них безхребетних для особистого споживання у визначених для цих цілей водоймах загального користування і за умови додержання встановлених правил рибальства і водокористування.

Правила та об'єкти рибальства, порядок надання у користування рибогос­подарських водойм, а також вимоги щодо ведення рибного господарства визначаються в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порушення правил промислового та любительського рибальства, якщо воно заподіяло істотну шкоду, і є незаконним зайняттям рибним, звіриним або іншим водним промислом.

Під поняттям промислу розуміються випадки вилову риби і водних тва­рин з використанням промислових засобів (сіток, неводів тощо). Промислом охоплюється як одиничний акт добування, так і дії, що складаються з ряду вольових актів.

Незаконність зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом має місце при здійсненні його без належного дозволу, у заборо­нений час, у недозволених місцях, а також забороненими способами і зна­ряддями лову.

Зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом без належного дозволу настає у випадках, коли добування водних тварин здійснюється самовільно, без отримання дозволу на промисел. Такий дозвіл видається спеціально уповноваженим органом у вигляді: власне дозволу;

білета на право вилову риби або інших водних тварин; угоди на відвід ри­бопромислової ділянки або водосховища; ліцензії на спортивний і люби­тельський вилов риби цінних видів.

Вказаний вилов у заборонений час означає, що він проводиться тоді, ко­ли будь-яка риболовля або зайняття іншим водним добувним промислом за­боронені, або в строки, заборонені для добування певних видів і в конкрет­них водоймах.

До недозволених для промислу місць належать ті, де вилов риби або інших водних тварин заборонено взагалі або обмежено певним періодом часу. На­приклад, у водоймах заповідників, заказників риболовля зовсім заборонена, в деяких вона дозволяється лише після нересту.

До заборонених способів здійснення водного добувного промислу нале­жать: добування риби або інших водних тварин із застосуванням вибухових, отруйних речовин, струму високої напруги, вогнепальної зброї тощо.

При вирішенні питання про те, чи є шкода, заподіяна незаконним рибним промислом, істотною, треба враховувати вартість, екологічну цінність, кількість добутого, а також розмір шкоди, заподіяної довкіллю.

5. Суб'єктивна сторона злочину виражається у формі умислу.

6. Суб'єктом злочину є особа, яка досягла 16-ти років. Дії службових осіб, які незаконно використовували з метою незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом своє службове становище, кваліфікуються за сукупністю злочинів — за ст. 249 КК та злочинами у сфері службової діяльності.

7. Частина 2 коментованої статті визначає незаконними ті самі діяння, що передбачені ч. 1, якщо вони вчинені способом масового знищення риби, звірів чи інших видів тваринного світу або особою, раніше судимою за зло­чин, передбачений цією статтею.

Під способом масового знищення риби, звірів чи інших видів тваринного світу маються на увазі різні прийоми та методи, застосування яких призво­дить до винищення тварин у великій кількості чи загибелі всієї популяції у певній водоймі, чи знищення певного виду тваринного світу.

Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним про­мислом особою, раніше судимою за таке порушення, має місце в тому випад­ку, коли особа була раніше засуджена за незаконне полювання за частинами 1 або 2 ст. 249 КК і судимість не була знята чи погашена у вста­новленому законом порядку.

Стаття 250. Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів

Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних за­пасів або диких водних тварин —

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк від двох до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

1. Суспільна небезпечність злочину полягає в тому, що в результаті йо­го вчинення може завдаватися значна шкода рибним запасам або диким вод­ним тваринам, які є частиною національного багатства України.

2. Правова база, яка регулює відносини у сфері охорони водних біоре-сурсів, є широкою та складною за своєю структурою. Вона складається з норм загального характеру і спеціальних законодавчих актів та підзакон-них норм. Норми загального характеру містяться в законах України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. (ВВР. — 1991. — № 41. — Ст. 546), «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 р., Водному кодексі України від 6 червня 1995 року (ВВР. — 1995, — № 24. - Ст. 189).

Спеціальні норми встановлюються нормативними актами відповідних ор­ганів державної влади, зокрема наказом Державного комітету України по водному господарству «Про затвердження Положення про порядок видачі дозволу на будівельні, днопоглиблювальні і вибухові роботи, видобування піску, гравію, прокладанню кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду» від 29 лютого 1996 р. № 29 та ін.

3. Безпосереднім об'єктом цього злочину є встановлений законом поря­док проведення вибухових робіт, спрямований на охорону рибних запасів або диких водних тварин від знищення при проведенні таких робіт.

4. Предметом злочину є риба або дикі водні тварини, що перебувають у стані природної волі. Проте опосередковано до предмета даного складу зло­чину можна віднести і охоронюване законом середовище проживання риби та диких водних тварин.

Дикі водні тварини — об'єкти водного тваринного світу, що знаходяться в стані природної свободи (дельфіни, креветки, кальмари, восьминоги, раки, краби).

5. Об'єктивну сторону злочину утворюють активні дії суб'єкта, які поля­гають у проведенні вибухових робіт у рибогосподарських водоймах з пору­шенням правил охорони рибних запасів або диких водних тварин і за відсут­ності особливих невідкладних умов, що дозволяють проведення вибухів.

Диспозиція даної статті є бланкетною, тому для встановлення змісту об'єктивної сторони злочину потрібно звернутися до спеціальних правил, які регулюють порядок проведення вибухових робіт.

На землях водного фонду, у тому числі на прибережних захисних смугах, земельних ділянках дна річок, озер, водосховищ, морів та інших водних об'єктів, можуть проводитися роботи, пов'язані з будівництвом, поглибленням дна, видобуванням корисних копалин, прокладанням кабелів, трубопро­водів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи, за умови отримання спеціального на це дозволу.

Дозвіл на такі роботи на землях водного фонду видається органами водно­го господарства за погодженням: з місцевими органами виконавчої влади, державними органами охорони довкілля, геології, земельних ресурсів, відповідними водокористувачами, власниками землі і землекористувача­ми—у всіх випадках. Дозвіл видається строком до одного року.

Вибухові роботи виконуються заявником після здійснення заходів щодо попередження небезпечних екзогенних геологічних процесів (зсувів ґрунту, обвалів берегів тощо).

Проведення вибухових робіт під час льодоходу чи здійснення протипове-невих та протипаводкових заходів дозволяється після погодження з держав­ними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

Державний контроль за виконанням правил проведення вибухових робіт та охорони рибних запасів покладено на державні органи охорони навко­лишнього природного середовища, водного господарства, геології та викори­стання надр за участю органів санітарно-епідеміологічної служби та органів, що здійснюють охорону рибних запасів.

Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення правил охорони рибних запасів або диких водних тварин, що виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.

Проведення вибухових та інших робіт, які є джерелом підвищеного шу­му, в місцях розмноження тварин також є прикладом порушенням правил охорони рибних запасів.

Склад злочину є формальним — для настання кримінальної відповідаль­ності за проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів не потрібно настання шкідливих наслідків, достатньо самого факту вибуху і створення небезпеки заподіяння шкоди запасам риби або диким водним тваринам.

6. Суб'єктивна сторона складу злочину може характеризуватись як в умисній, так і в необережній вині. Необережність може мати місце у випад­ках, коли особа не знала, наприклад, про наявність у водоймі, де проводять­ся вибухові роботи, диких водних тварин або у зв'язку з невеликим досвідом проведення вибухових робіт неправильно розрахувала силу вибуху чи його спрямованість.

7. Суб'єктом даного злочину можуть бути особи, які досягли 16-ти років. Службові особи, за наявності в їх діях ознак злочину у сфері службової діяльності, відповідають за сукупністю злочинів.

Стаття 251. Порушення ветеринарних правил

Порушення ветеринарних правил, яке спричинило поширення епізоотії або інші тяжкі наслідки, —

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи зай­матися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

1. Суспільна небезпечність порушення ветеринарних правил пов'язана із завданням значної шкоди сільському господарству (тваринництву), створює можливість захворювання населення загальними (спільними) для тварин і людей хворобами (бруцелезом, сапом, сибіркою та под.).

2. Об'єктом злочину є екологічна безпека в галузі ветеринарної меди­цини.

3. Предметом злочину є тварини (сільськогосподарські, домашні, дикі, у тому числі, домашня і дика птиця, хутрові, лабораторні, зоопаркові, циркові, риба, раки, молюски, жаби, бджоли, шовкопряди тощо, а також сперма, зи­готи, запліднена ікра, інкубаційні яйця, ембріони тощо); продовольча сиро­вина тваринного походження (м'ясо, молоко, яйця, яєчна маса, риба і рибо­продукти, тваринні жири, печінка, інші м'якушеві субпродукти, кишки, кров, продукти бджільництва та інші продукти, які використовуються для виго­товлення харчових продуктів); корми тваринного походження (білок тва­ринного походження, у тому числі борошно м'ясне, рибне, кров'яне, кістко­ве, м'ясо-кісткове, живі корми для риби та ін.); кормові добавки — фер­ментні препарати, білки, амінокислоти, вітаміни, мікро- і макроелементи, кормові дріжджі, жири та їх суміші тощо (див. ст. 1 Закону України «Про ветеринарну медицину» в ред. від 15 листопада 2001 р. № 2775-ПІ (ВВР. — 2002. - 22 лютого. - № 8. - Ст. 62).

4. Ветеринарні правила — це ветеринарні вимоги, які регулюють діяльність фізичних та юридичних осіб у галузі ветеринарної медицини. Во­ни встановлені такими нормативними актами, як Закон України «Про вете­ринарну медицину», постанови КМ України «Про заходи запобігання ви­никненню небезпечних захворювань тварин» від ЗО травня 1996 р. № 584 (Зібрання постанов Уряду України. — 1996. — № 13. — Ст. 356), «Про пе­релік протиепізотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться ор­ганами державної ветеринарної медицини за рахунок відповідних бюджет­них та інших коштів» від 15 серпня 1992 р. № 478 (Зібрання постанов Уряду України. — 1992. — № 10. — Ст. 241), «Перелік карантинних захворювань, у разі виникнення яких встановлюється карантин тварин», затверджений постановою КМ України від 6 квітня 1998 р. № 448 (ОВУ. - 1998. - № 14. -Ст. 532), указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо забезпечен­ня стабільної епізоотичної ситуації в Україні» від 22 березня 2001 р. № 192/2001 (ОВУ. - 2001. - № 12. - Ст. 487), нормативно-правові акти Дер­жавного департаменту ветеринарної медицини Міністерства агропромислової політики України, які є обов'язковими для виконання всіма державними орга­нами, а також підприємствами, установами, організаціями незалежно від відомчої підпорядкованості і форми власності, службовими особами та гро­мадянами (наприклад, наказ «Про затвердження інструкцій про заходи з профілактики та боротьби з інфекційними хворобами тварин: бруцельозом, сибіркою, хворобою Тешена свиней та анемією коней» від 25 січня 2000 р. № 4 (ОВУ. — 2000. — № 11. — Ст. 439), наказ Головного державного інспек­тора ветеринарної медицини України «Про затвердження інструкцій про за­ходи з профілактики та боротьби з інфекційними хворобами тварин: ана­плазмозом, хворобою Ауєскі, емфізематозним карбункулом, інфекційним линотрахеїтом — пустульозним вульвовагінітом (баланопоститом) великої рогатої худоби, бурсальною хворобою (хвороба Гамборо)» від 10 жовтня 2000 р. № 47 (ОВУ. - 2000. - № 44. - Ст. 1905) тощо.

5. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 251 КК, характери­зується наявністю трьох обов'язкових ознак: а) діяння (дія або бездіяль­ність) — порушення ветеринарних правил; б) суспільне небезпечні наслід­ки — поширення епізоотії або спричинення тяжких наслідків; в) причинний зв'язок між порушенням ветеринарних правил та зазначеними наслідками.

Порушення ветеринарних правил може виявлятись у невиконанні заходів по карантину тварин або інших карантинних обмежень, ухиленні від пред'явлення тварин для проведення ветеринарного огляду, обов'язкових за­ходів (обстежень, прищеплювання, оброблення) щодо профілактики захво­рювань тварин, незабезпечення надійної фіксації тварин для проведення огляду (заходів), продажу хворої заразною хворобою худоби або продуктів від неї тощо.

6. Епізоотія є розповсюдженням заразних хвороб тварин за відносно ко­роткий проміжок часу на значній території, що характеризується безпе­рервністю епізоотичного процесу. Способи поширення епізоотії можуть бу­ти різними (зараження продуктів, спільне утримання хворих і здорових тва­рин тощо).

7. Іншими тяжкими наслідками слід розуміти велику пошесть тварин чи птахів, масову загибель риби, бджіл тощо (за відсутністю ознак епізоотії). Тяжкими наслідками тут вважається і захворювання в результаті порушення ветеринарних правил відповідною хворобою людей (хоча б однієї людини).

Встановлення інших тяжких наслідків є питанням окремого факту і за­лежить від конкретних обставин злочину.

Між порушенням ветеринарних правил і наслідками слід встановити при­чинний зв'язок.

8. Закінченим злочин буде з моменту настання наслідків, передбачених в диспозиції ст. 251 КК.

9. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом або необе­режністю щодо самого діяння — порушення ветеринарних правил, а стосов­но його наслідків — необережною формою вини. Якщо щодо наслідків був умисел, скоєне потрібно кваліфікувати за ст. 194 КК (умисне знищення або пошкодження майна), а при умисному спричиненні шкоди здоров'ю люди­ни — за відповідною статтею розділу П «Злочини проти життя та здоров'я людини». Вчинення з метою ослаблення держави дій, спрямованих на ма­сове отруєння, поширення епізоотії встановлює диверсію (ст. 113 КК). Ма­сове знищення рослинного або тваринного світу утворює екоцид (ст. 441 КК).

10. Суб'єкт злочину — фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Це може бути як приватна, так і службова особа (завідуючий тваринниць­кою фермою, зоотехнік та ін.), на яку було покладено обов'язок дотриман­ня ветеринарних правил.

Про поняття службової особи див. коментар до ст. 364 КК. У випадку скоєння службовою особою ще будь-якого службового злочину (службова недбалість та ін.) вона несе відповідальність за сукупністю злочинів.

11. Порушення ветеринарних правил, яке не було пов'язане зі спричинен­ням поширення епізоотії або інших тяжких наслідків, може потягти адміністративну відповідальність.

Стаття 252. Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду