3. Порядок укладення трудового договору .Фактичний допуск до роботи

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати наступні документи:

- паспорт або інший документ, що посвідчує особу;

- трудову книжку,

- у випадках, передбачених законодавством, документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Особи, які вперше шукають роботу і не мають трудової книжки, повинні пред'явити паспорт, диплом або інший документ про освіту чи професійну підготовку.

Військовослужбовці, звільнені із Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Прикордонних військ України, Цивільної оборони України, Управління охорони вищих посадових осіб України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України та військовослужбовці, звільнені із Збройних сил держав учасниць СНД, пред'являють військовий квиток.

Звільнені з місця відбування кримінального покарання зобов'язані пред'явити довідку про звільнення.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням роботодавця про зарахування працівника на роботу. У випадку укладення трудового договору в усній формі в наказі( розпорядженні) повинні бути зазначені всі істотні умови договору безпосередньо, чи з посиланням на конкретні локальні нормативні акти ( колективний договір, тарифна сітка, штатний розпис тощо).

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи. За відсутності усного чи письмового узгодження істотних умов трудового договору, але за умови фактичного допуску працівника до виконання роботи з відома роботодавця має місце укладення так званого конклюдентного договору.

Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.

У разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання.

При укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, прописку та документи, подання яких не передбачено законодавством.

До початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний:

- роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;

- ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;

- визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;

- проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Власник (роботодавець) вправі запроваджувати обмеження щодо спільної роботи на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації працівників, за умови що вони:

- є близькими родичами чи свояками (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя),

- у зв'язку з виконанням трудових обов'язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному.

В обов”язковому порядку вказані обмеження встановлюються на підприємствах, в установах, організаціях державної форми власності. Порядок запровадження таких обмежень встановлюється Постановою Ради Народних Комісарів УРСР „Про суміщення посад і службу родичів в установах, підприємствах і організаціях усуспільненого сектора” від 04.06.1933 року.

Постанова РНК УРСР передбачає обмеження не будь - якої спільної роботи, а тільки спільної служби, тобто роботи на посадах керівників, спеціалістів, службовців. На підприємствах недержавної форми власності обмеження можуть встановлюватись і для інших робіт.