- •Очисна клізма
- •Особливості проведення клізми дітям
- •Проведення олійної клізми
- •Проведення гіпертонічної клізми
- •Проведення емульсійної клізми
- •Проведення медикаментозної клізми
- •Використання сифонної клізми
- •Використання очисної клізми
- •Використання послаблювальних клізм (олійна, гіпертонічна, емульсійна) Показання до використання олійної клізми
- •Показання до використання гіпертонічної клізми
- •Показання до використання емульсійної клізми.
- •Послідовність дій під час виконання процедур
- •Використання медикаментозної клізми
- •Послідовність дій під час виконання процедур
- •Використання сифонної клізми
- •Послідовність дій під час виконання процедур
Використання медикаментозної клізми
Механізм дії та показання до використання медикаментозної клізми місцевої дії. Клізми місцевої дії (лікувальні мікроклізми) справляють протизапальну та обволікальну дію і вміст їх не перевищує 200 мл. Використовують їх у випадках запальних процесів у товстій кишці. До клізм місцевої дії належать олійні (30—50 мл теплої обліпихової або оливкової олії), крохмальні (5 г крохмалю розводять у 5 мл холодної води і, помішуючи, додають 100 мл окропу) тощо.
Механізм дії та показання до використання медикаментозної клізми загальної дії. Медикаментозні клізми загальної дії використовують у випадках, коли не можна ввести ліки через рот або парентерально. При цьому способі введення ліки швидко всмоктуються в кров через гемороїдальні вени, обминаючи печінку. Для загальної дії на організм невелику кількість ліків (до 200 мл) можна вводити в лікувальних мікроклізмах. Наприклад, хлоралгідрат (1г препарату розводять у 25 мл 0,9% розчину натрію хлориду й додають 25 мл крохмального клейстеру) застосовують при судомах та різкому збудженні хворого.
Введення лікарських розчинів об'ємом 1—2 л. Лікарські розчини об'ємом 1—2 л вводять краплинним способом для компенсації великої втрати організмом рідини. При цьому слід пам'ятати, що в нижній частині товстої кишки всмоктуються вода, ізотонічний розчин натрію хлориду, розчини глюкози та розчинені в них ліки, а також розчин алкоголю, частково білки та амінокислоти.
Послідовність дій під час виконання процедур
Підготовка хворого
Проведіть психологічну підготовку хворого.
Надягніть фартух, гумові рукавички й поставте хворому очисну клізму за 1 год до виконання медикаментозної клізми.
Методика виконання медикаментозної клізми (мікроклізми)
Після дії очисної клізми хворого покладіть на лівий бік з підведеними до живота ногами на край топчана, накритого клейонкою.
Газовідвідну трубку змажте вазеліном.
Розведіть сідниці, поступово введіть у пряму кишку газовідвідну трубку на глибину 12—15 см.
Приладнайте до трубки грушоподібний гумовий балон або шприц Жане з теплою лікувальною рідиною і повільно, під невеликим тиском введіть розчин у пряму кишку.
Перегніть і стисніть зовнішній кінець трубки, щоб запобігти витіканню з неї рідини, від'єднайте шприц або балон, наберіть трохи повітря, знову з'єднайте з газовідвідною трубкою й проштовхніть у кишку рідину, яка залишилася в трубці.
Вийміть газовідвідну трубку.
Поясніть хворому, щоб він полежав не менш як 1 год.
Методика виконання медикаментозної клізми з введенням 1—2 л рідини
Після дії очисної клізми хворого покладіть на правий бік або на спину з краю топчана, накритого клейонкою.
Тонку газовідвідну трубку змажте вазеліном і введіть у товсту кишку на глибину до 20 см.
Гумову трубку кухля Есмарха заповніть рідиною, закрийте кран і через перехідник з'єднайте з газовідвідною трубкою.
Відрегулюйте частоту крапель, вона повинна становити 60—80за 1 хв.
На гумову трубку поряд із сідницями хворого покладіть грілку з теплою водою, а зверху накрийте її складеною в декілька шарів ковдрою.
Оскільки ця процедура триває кілька годин, накрийте хворого ковдрою.
Для ректального введення великої кількості рідини можна використати систему для введення інфузійних розчинів. У такому разі систему без голки приєднують до введеної ректально на глибину 15—17 см газовідвідної трубки.
Запам'ятайте!
1. Протипоказаннями до всіх видів клізм є:
а) гострі запальні процеси в ділянці відхідника;
б) злоякісні пухлини прямої кишки в стадії розпаду;
в) шлунково-кишкові кровотечі;
г) гострий живіт.
Ставити клізму необхідно дуже ретельно. Потрібно враховувати показання та вид клізми.
Не можна виконувати цю повсякденну процедуру стандартно.
Ставлячи клізму, треба стежити за загальним станом хворого й особисто перевірити результат дії клізми.
Необхідно створити оптимальні умови для пацієнта, зручні умови для себе й дотримувати гігієнічних правил.