3. Ера концесій (1914-1945 рр.)

В дану еру, на базі компаній-концесіонерів, відбувається створення автономних економічних держав, які здійснюють виробничі, торговельні, медичні, транспортні, поліцейські функції та функції освіти. Зявляється новий шар менеджерів середньої ланки, що формується з представників-туземців. Одночасно зростає і національна самосвідомість колоніальних народів.

В загалі, то це ера великих подій, що відбуваються у світі. Поразка Германії у Першій світовій війні і як наслідок перерозподіл світових ринків, та Велика депресія 1929-1932 рр., поставила питання про ефективність міжнародного бізнесу, у відношенні до бізнесу власної країни, та про інтернаціоналізацію використання людських ресурсів. Утворення нових політичних режимів, показало, що держава може здійснювати управління зовнішньоекономічною діяльністю, але є слабким “міжнародним підприємцем” і як наслідок не є ефективним власником.

4. Ера національних держав (1945-1970 рр.)

Становлення національних держав, що отримали в спадок від концесійної ери як достатньо розвинений економічний базис, так і пороки колоніального господарського розвитку, дало подальший поштовх для розширення міжнародного бізнесу. Країни, які раніше були закриті для зовнішньоекономічної діяльності в короткий строк стали самостійними гравцями на зовнішньому ринку. Для подальшого розвитку таким країнам потрібні по-перше, ринки збуту традиційних товарів свого експорту, а по-друге, інвестиційні вливання, тобто фінансова підтримка, зростаючий попит на яку, призвів до розвитку міжнародного ринку капіталів.

Для розвинених країн, зокрема для США, Японії, цей період характеризується створенням мультинаціонального бізнесу, при якому весь світ для фірми стає ареною її конкурентної боротьби та сферою фірмових інтересів. В таких якісно нових умовах, фірмі необхідно було вести конкурентну боротьбу на ринку країни з місцевими фірмами, боротися з мультинаціональними корпораціями, які в свою чергу вели боротьбу між собою. Так відбувається на всіх ринках: міжнародних, регіональних, ринках країн, а також на ринках товарів, послуг, капіталів, технології, робочої сили, інформації та інших. Зростає число БНК, перед якими постають не прості завдання виробництва та дистрибюції товарів, а глобальні, які С. Ронен визначає як створення та залучення до дій мережі мультинаціонального обслуговування, що включає банки, рекламні агентства, консалтингові фірми, вищі заклади освіти та охорони здоровя, які спираються на глобальну компютерізацію і є гарантією ефективного бізнесу для БНК. Ефективність як мотив, є основою для будь-яких дій БНК, будь-то створення виробництва чи інвестиції в менш розвинені країни.

5. Ера глобалізації (починається з 70-х років хх сторіччя.)

Констатуючи факти, можна відмітити, що для даного періоду характерними є науково-технічна революція в сфері телекомунікацій та компютерних технологій, а також економічні, соціальні та політичні перетворення. Ці зміни призвели до збільшення розриву між розвиненими та більш відсталими країнами, але не завадили поширенню міжнародного бізнесу та встановленню міжнародних економічних звязків.

Наслідки ери глобалізації мають як позитивні моменти так і негативні. До перших, відносяться переваги та можливості, які відкриваються для країн, що займаються міжнародним бізнесом, а до других, ризики, що повязані з виникнення суттєвої залежності країни від стану світових ринків.

Таким чином, кожна ера характеризується як певними подіями в світі, так і особливостями розвитку міжнародного бізнесу. Аналіз будь-якого періоду дозволяє сказати, що метою бізнесу взагалі, є отримання прибутку, а сферою діяльності – господарські операції між країнами, які поступово змінюються та ускладнюються.