4. Основи соціальної стратифікації сучасного суспільства. Стратифікація сучасного українського суспільства

Нерівність є однією з основних особливостей соціального життя. Описуючи нерівність, соціологи вживають термін «стратифікація». Шоб зрозуміти суть цього терміна, корисно вдатися до аналогії і порівняти стратифікацію з геологічними пластами скелі на поверхні землі. Суспільство можна розглядати як таке, шо складається зі «страт» у певній ієрархії: з привілейованими верствами на вершині і ненривілейованими у підніжжі. Соціальна стратифікація — це диференціація суспільства на соціальні верстви і класи в ієрархічному ранзі.

Критерії стратифікації. У сучасній соціології існують різні підходи до визначення критеріїв стратифікації. Однак можна виокремити ті, які с спільними: дохід, обсяг влади, престиж професії (заняття), рівень освіти тощо.

Дохід — це сума грошових надходжень особи або сім'ї за певний період. Доходом називають суму грошей, яку отримують у вигляді зарплати, пенсії, гонорарів, відрахувань із прибутку тощо. Доходи або витрачаються на підтримання життя або перетворюються на багатство. Багатство і є не що інше, як кількість власне грошей або завдяки їм здобуте майно. В останньому випадку вони (гроші) постаютьу вигляді рухомості (машина, літак, пінні папери і тому подібне) і нерухомості (будинок, скарби, твори мистецтва). Багатство, як правило, передається у спадок.

Влада— це здатність нав'язувати свою волю, нерідко всупереч бажанням інших людей. Ті люди, які володіють тим чи тим видом влади (політичної, економічної, релігійної), становлять еліту суспільства, яка має величезні можливості для визначення політики держави.

Престиж — повага, якою в громадській думці користуються та чи та професія, посада, різновид занять. Пам'ятаєте, у дитинстві багатьом із вас хотілося бути письменником, космонавтом, розвідником... Люди, які займали згадані позиції, вражали вашу уяву і цінувалися набагато вище, ніж будь-які інші. Щось подібне існує і в світі дорослих. Люди різних професій і занять по-різному цінуються о суспільстві, або, інакше кажучи, мають неоднаковий престиж. Наприклад, сьогодні престижно бути менеджером. А от робота двірника, сторожа, хоч вона і необхідна, проте у громадській думці високого визнання не має. Усі професії, посади і заняття можна розташувати згори вниз на сходинках професійного престижу, який вимірюють за допомогою спеціальних методик.

Класи в їх сучасному розумінні починають формуватися з часу промислової революції XVIII—XIX століть, яка зруйнувала феодально-станову систему. А тому умовою існування класів є ринок, на якому одні групи можуть запропонувати власність, інші — освіту або технічну кваліфікацію, треті — фізичну робочу силу. Це і є важливі підстави становлення і функціонування класів.

Дохід, влада, престиж і освіта визначають сукупний соціально-економічний статус особи, тобто її становите і місце в суспільстві, у системі соціальних зв'язків і відносин.

Класи в сучасному західному суспільстві. Чимало дослідників виділяють у сьогоднішніх західних суспільствах три класи: вищий, середній і нижчий, або робітничий клас.

До вищого класу входять ті, хто володіє або прямо контролює виробничі ресурси (великі промисловці, виші управлінці, як наприклад: президенти компаній, директори і члени правління корпорацій тощо), політичні лідери, видатні вчені, діячі мистецтв та інші. Як правило, цей клас не дуже численний. В Англії це приблизно один відсоток населення країни. Але цей один відсоток «верхівки» володіє двадцять одним відсотком усього особистою майна. І лише третя частина національного багатства перебуває у розпорядженні вісімдесяти відсотків населення. Подібну картину ми спостерігаємо і в США.

Багатство створює добрі передумови і для отримання влади у різних галузях. Перш за все, це стосується економіки. Виший клас контролює промисловий і фінансовий капітали, за ним, по суті, залишається виняткове право прийняття стратегічних рішень. Вищий клас має великі можливості впливати і на прийняття вигідних йому політичних рішень. Це досягається, зокрема, шляхом фінансування виборчих кампаній тих кандидатів, на яких покладають сподівання ті чи ті групи вищого класу, організацією пропагандистських акцій на підтримку певних рішень, формуванням громадської думки тощо. Оскільки названі заходи вимагають значних фінансових затрат, то великі можливості впливу на зовнішню і внутрішню політику держави має саме вищий клас як найбагатший клас ринкового суспільства.

Отже, представники вищого класу посідають привілейовані посади, володіють найпрестижпішими професіями, мають високий рівень освіти і великий обсяг влади. Зрозуміло, що вищий клас неоднорідний. Різні групи мають неоднакове багатство, різні обсяги влади тощо. А тому у вищому класі можна виділити вищо-вищий, середньо-вищий і нижчо-вищий класи.

Поняття „середній клас” виникло в Англії в кінці ХVIII століття для означення особливої групи власників і підприємців, які щодо верхів — протистояли великим землевласникам, а щодо низів — сільській і міській бідноті.

Сучасний середній клас має неоднорідну структуру. Так званий старий середній клас складається, в основному, із власників малого бізнесу, це власники магазинів, невеликих фірм, контор і таке інше.

Верхівку середнього класу складають в основному середні банкіри, підприємці, менеджери, а також висококваліфіковані спеціалісти: програмісти, фінансисти, спеціалісти з реклами і тому подібні.

Нижній середній клас включає службовців установ, представників торгівлі, учителів, вихователів тощо. Головним джерелом існування цього класу є дохід, а не багатство, як у вишого класу. В порівнянні з останнім багатство середнього класу незначне.

Сьогодні розвинуті країни часто називають країнами середнього класу. І це не дивно. Незважаючи на їхні культурні і географічні відмінності, частка середнього класу там становить близько п'ятдесяти —шістдесяти відсотків населення. Збільшення ролі середнього класу в суспільстві мас об'єктивні причини. Зокрема, сам розвиток індустріального, а згодом постіндустріального суспільства потребував нових професій, пов'язаних із прогресивними, наукоємними технологіями. Зрозуміло, що люди таких професій і поповнювали середній клас.

Соціальна нерівність, як відомо, передбачає неоднаковий доступ до соціальних благ. Так-от, середній клас, як стверджують чимало дослідників, користується тими соціальними благами і такою мірою, що задовольняє свої потреби на належному рівні. А тому представники середнього класу не зацікавлені ні в правому, ні в лівому радикалізмі, а скоріш за все в таких змінах, які забезпечували б ефективне функціонування суспільства. Останнє, у свою чергу, зацікавлене в тих, хто економічно незалежний, має яскраво виражену професійну орієнтацію. Ці функції суспільство не тільки високо оцінює, але й високо винагороджує. Ось чому середній клас — це стабілізуючий фактор суспільства. Там, де середнього класу немає, або він ще не сформувався, суспільство нестабільне.

Нижчий, або робітничий, клас складається з висококваліфікованих, так званої «робітничої аристократії», і малокваліфікованих робітників. Висококваліфіковані робітники мають вищі доходи, кращі умови і гарантії праці, менше зазнають опливу безробіття порівняно з малокваліфікованими робітниками.

Останні зайняті на роботах, які не вимагають значної професійної підготовки. Більшість таких спеціальностей — низькооплачувані. Малокваліфіковані робітники— це, переважно, ті, хто працює або не повний робочий день, або сезонно. Вони також більше, ніж висококваліфіковані робітники, зазнають безробіття.

Отже, робітничий клас, як правило, живе за рахунок зарплати, а отже його доходи менші, ніж у пищого і середнього класів. Хоча життєвий рівень робітників, особливо висококваліфікованих, у таких країнах достатній для того, щоб задовольняти матеріальні, культурні та інші життєві потреби.

Із зазначеного вище випливає, що середній і робітничий класи мають менший обсяг влади, ніж вищий клас. Однак у демократи'тому суспільстві середній і нижчий класи через систему виборів також мають змогу реалізовувати свої інтереси, принаймні врівноважувати вплив виших соціальних класів.

Отже, соціально-класова структура сучасних розвинутих суспільств є вертикальною і складається з трьох основних класів: вищого, середнього і робітничого. Яка ж класова структура України?

Зміни в соціально-класовій структурі України.

Нині наше суспільство перебуває у стані переходу від командно-адміністративної системи до ринкової. Роздержавлення власності створює об'єктивні передумови для формування класу підприємців. На селі відбуватиметься становлення фермерства. Якісних змін зазнає і робоча сила. Це зумовить, перш за все, необхідність підвищення кваліфікації значної частини робітників. До того ж, вони працюватимуть не лише на державних, а й на приватних підприємствах.

Конкретно говорити про майбутню соціальну стратифікацію України непросто. Можна лише припустити, що у багатьох відношеннях вона буде схожою із сучасними розвинутими суспільствами.