Тема 4. Господарство та економічна думка

СУСПІЛЬСТВ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ

В ПЕРІОД СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ (V–ХV ст.)

50. Рента - це доход від власності, який сплачують орендатори власникам матеріальних невироблених активів (землі і надр) за право використання цих активів протягом певного періоду.Рента включає земельну ренту і ренту за надра.

51. Марка - це сільська община, де земля знаходилась в спільній общинній власності, поділялася між членами марки і кожна родина (сім’я) вела своє господарство; будинок, худоби, майно перебувало у приватній власності.

52. Алод (давньонім. Allod від al — «повний» та od – «володіння») — індивідуально-сімейна земельна власність у варварських королівствах та ранньофеодальних державах Західної Європи. Алод (нім., від стороннім., повний і володіння) повна спадкова власність на землю за феодалізму в Західній Європі.

53. Бенефіція - будь-яке дарування, у тому числі різновид умовного землеволодіння, який вперше виник під даною назвою в період раннього середньовіччя в західній європі в ході бенефіціальної реформи майордома Карла Мартелла в корлевстві франків у VIII ст н. е. Являло собою земельне володіння, яке надавалося в довічне користування на умовах несіння військової або будь-якої іншої державної служби. Поступово трансформувався в феод.

54. Феод (або лен) — спадкове земельне володіння, за яке потрібно було нести службу, переважно військову. Феод (лат., від франкського худоба як майно) в Західній Європі за феодалізму земля, а іноді посада або прибутки, пожалувані сеньйором своєму васалові в спадкове володіння з умовою виконання певних обов'язків (військової служби, допомоги в управлінні маєтками сеньйора тощо).

55. Маєток-сеньйорія – у період Високого Середньовіччя у Західній Європі – земельне володіння, що належало сеньйору. Була різною за розміром, ділилася на 2 частини: домен (у господарстві самого феодала) та утримання.

56. Комутація - процес заміни якого-небудь процесу чи предмету на інший. В економіці. Комутація - це процес заміни натурального оброку та панщини феодальною грошовою рентою, обумовлений розвитком товарно-грошових відносин.

57. Га́нза (Ганзейська унія, Любецька унія — нім. Hanse, LübischeHanse), іноді також: «Німецька Ганза», «ЛюбецькаГанза» — унія вільних німецьких «ганзейських міст» (нім. "Hansestädte") на чолі з Любеком та торгових ґільдій (нім. Gilde), яка підтримувала і захищала торгівлю від феодалів і піратів у Північній Європі у 14—17 століттях (формально до 1669 року).

58. Гíльдії (від нім. Gilde — корпорація) — в Західній Європі в період раннього середньовіччя різні об'єднання — взаємодопомоги, релігійні, політичні; в XII — XV століттях корпорації купців (в Англії також ремісників), цехи, що захищали інтереси своїх членів, які домагалися правових і митних пільг.

59. Комунальні революції - суперечності між міщанами і феодалами; в 10-13 ст.визвольний рух жителів міст проти залежності від феодалів – власників міст, у результаті якого міста отримують повну чи часткову незалежність і самоврядування.

60. Цехи́(нім. Zunft, також нім. Zech) — закриті корпоративні спілки, що складалися з членів, приналежних до одного або кількох зближених ремісничих фахів, поширені в містах Західної Европи починаючи з XI—XII століття.

61. Мануфакту́ра (латин.manufactura,manus-рука і factura-обробіток, виготовлення) — форма промислового виробництва, що характеризується поділом праці між найманими працівниками та використанням ручної праці. Мануфактура передувала заводам і фабрикам.

62. Необхідний продукт - частина чистого продукту, яка необхідна для нормального відтворення робочої сили в сфері виробництва (матеріального і нематеріального).

63. Додатковий продукт — це результат специфіки виробничої діяльності людини створювати більше споживчих благ, ніж їй самій необхідно для відтворення себе як працівника й особистості в цілому, тобто необхідного продукту.

64. Каноністи – особи, які займалися в давнину збирання, тлумаченням і кодифікацією церковних канонів; вчені, представники науки канонічного або церковного права.

65. Левелери (англ. Levellers, букв. — зрівнювачі) — радикальна демократична політична партія в період Англійської буржуазної революції.

66. Дигер (від. англ. digger) — людина, що подорожує штучними підземеллями. У багатьох містах дигери є елементами сучасної урбаністичної субкультури. Дослідників природних підземель називають спелестологами.

67. Ва́ртість — втілена й уречевлена в продукті суспільна праця; економічна категорія, яка виражає відносини між суб'єктами господарської діяльності, що пов'язані суспільним поділом праці і обміном товарами та послугами.

68. Ціна — фундаментальна економічна категорія, яка означає кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару.

69. Цíнність — цінністю вважається будь-яке матеріальне або ідеальне явище, яке має значення для людини чи суспільства, заради якого вона діє, витрачає сили, заради якого вона живе.

70. «Справедлива ціна» — обсяг трудових витрат на одиницю продукту, яка не може містити прибутку.

71. Лихварський капітал – особлива форма позичкового капіталу, за якої власник грошового позичкового капіталу надає у позику грошові кошти з умовою їх повернення з великим приростом - лихварським процентом, що сягає понад 100-200 % річних.

72. Процент – це плата, яку отримує кредитор від позичальника надані в позику гроші чи матеріальні цінності.

73. Товар — продукт природи і людської праці або тільки людської праці у матеріальній і нематеріальній субстанції та у формі послуг, який завдяки своїм властивостям здатен задовольняти наявні чи передбачувані суспільні потреби і призначений для обміну і купівлі-продажу.

74. Торгівля — процес обміну товарами, послугами, цінностями і грошима. У широкому значенні — вид підприємницької діяльності, пов'язаний з купівлею-продажем товарів.

75. Багатство (майно) — чиста вартість матеріальних і фінансових засобів (усі активи мінус пасиви), якими володіє нація, особа чи фірма у певний проміжок часу. Багатство - (велика кількість чого-небудь) щедрість, пишність, пишнота; (про майно) маєтність, мн. капітали, мільйони; (зовнішньо) розкіш, гойність, помпезність.

76. Теорія соціального прогресу («соц. фізики») – висунув теорію представник середнього арабського сходу ІбнХальдун; визнання закономірності праці людського прогресу людського суспільства, зумовлених економічними чинниками. Основою суспільного життя вважав необхідне об’єднання людей з метою задоволення потреб. Рушійною силою поступального розвитку вважав матерію виробництва, а працю вважав основним джерелом багатства і доходів.

77. Торгівельні прибутки – це чисті прибутки від операцій купівлі-продажу різних фінансових інструментів.

78. Полюддя (від «ходіння по людях») — збирання данини у формі натурального оброку з підлеглого населення в Київській Русі, що його провадив кожної осені київський князь або його намісник.

79. Натуральний оброк — натуральний податок, данина продуктами традиційного натурального господарства, що стягувався феодалом з селян. Частина продуктів селянського господарства — зерно, худобу, птахів, яйця, сало, мед, а також виготовлена ними шкіра, пряжа, полотно тощо.

80. Рядовичі – у Київській Русі — категорія феодально залежного населення, що згадується в історичних джерелах 11-12 ст. Більшість істориків вважають, що Р. відбували феодальні повинності на підставі певного договору (ряду) з паном. Р. відбували повинності у вотчині або сплачували данину, виконували дрібні господарські доручення.

81. Закупи – категорія феодально-залежних селян у Русі в 11-12 ст. і в Україні в 14-16 ст.

82. Ізгої (баніти) — у стародавній Русі XI—XII століть люди, що вийшли із свого звичайного суспільного становища у зв'язку із всілякими обставинами й перебували під опікою церкви.

83. Холопи — назва невільних людей у давній Київської Русі вживана поряд з назвою «челядь». Холопами називали чоловіків, а жінок — рабами.

84. Во́тчина — одна з форм феодальної земельної власності в часи Київської держави.

85. Гостьба– форма зовнішньої торгівлі за часів К.Р.

86. Гр́ивна— вагова, грошово-вагова та грошово-рахункова одиниця Русі та інших слов’янських земель. В XII ст. гривна срібна = близько 204 г.

87. Шлях «із варя́гів у гре́ки» («Грецький шлях») — назва основного водного торгового шляху Київської Русі, що зв'язував північні райони країни з південними руськими землями і скандинавські країни з Візантійською імперією.

88. Ярли́к (від тюркського ярл-ек — наказ, веління) — грамота від сеньйора підлеглому, якою визнаються права підлеглого на володіння його підконтрольною територією. Отримання грамоти встановлює між надавачем і отримувачем стосунки «господар — слуга».

89. Яса́к (монг. засаг «власть»; тат. ясак — натуральная подать, башк. яһа «подать, налог») — данини, що виплачувалась як натуральний оброк за часів монголо-татар.

90. Баска́к (тюрк.) — монголо-татарський воєначальник, урядовець і намісник золотоординського хана.

91. Удільний князь – князі, що управляють певним адміністративно-територіальними одиницями. Мав власний адміністративний апарат, монету, військо, судові установи тощо.Удільні князі знаходилися у васальній залежності від великого князя.Князі цих земель перетворилися в удільних князів, залежних від великого князя литовського, і перебували з ним у відносинах сюзеренітету-васалітету.