34. Формальні та неформальні механізми інтеграції.

«інтегруючою силою» в рамках того або іншого простору можуть виступати не тільки державні структури, які створюють мережу формальних угод та інститутів, але й недержавні гравці: корпорації, неформальні торгові мережі та недержавні джерела норм та правил.

У багатьох випадках саме взаємодія недержавних гравців виражає масштаби реального взаємопереплетіння економік країн регіону. У зв’язку з цим адекватна типологія моделей економічної інтеграції повинна враховувати різного типу інтеграційні проекти, які базуються як на домінуючій ролі держави, так і зумовлені в основному бізнес-структурами.

Важливою характеристикою інтеграції є асиметрія влади гравців, які володіють, відповідно, доступом до різноманітних інструментів для інтеграції ринків.

Розглянемо моделі більш докладно.

• модель спільного центру: основною інтегруючою силою виступає спеціалізована юрисдикція – наддержавний орган або центральній уряд, який не пов'язаний ні з однією конкретною територією;

• модель міжурядових договорів: бар’єри усуваються окремими територіальними органами влади на основі домовленостей у відповідності з принципом консенсусу;

• модель домінуючого учасника: функцію ліквідації бар’єрів приймає на себе один конкретний територіальний орган влади (наприклад, уряд ведучої країни або території), який володіє правом примусу по відношенню до всієї решти гравців;

• модель корпоративної взаємодії: основним «інтегратором» виступають великі корпорації, які формують та охоплюють виробничими мережами весь регіон;

• модель неформальної торгівлі: місце великих корпоративних структур займають неформальні мережі, які об’єднують підприємців та торговців і нерідко хоча б частково оперують в нелегальній економіці;

• модель недержавного права: основу для інтеграції складають спільні правила гри, які свідомо генеруються конкретними позарегіональними гравцями для організації економічної взаємодії між окремими територіями.

Розглянемо результати взаємодії формальної та неформальної інтеграції в різних регіонах світу.

Південно-Східна Азія - найбільш відомим прикладом розвитку неформальної інтеграції. Не дивлячись на те, що інститути формальної інтеграції розвиваються вкрай повільно, регіон характеризується високим рівнем взаємопереплетіння національних економік, що спричинено діями приватного бізнесу.

Основними механізмами інтеграції являються неформальні китайські ділові мережі та інвестиційна активність японських корпоративних структур.

Північна Америка Головна відмінність північноамериканської інтеграції полягає в тому, що в даному регіоні об’єднання почалось не зверху, не за політичним рішенням, а знизу, в результаті високого рівня взаємопроникнення капіталів країн. Її головною рушійною силою був приватний бізнес. Практика показує, що така модель інтеграції не поступається за результативністю західноєвропейській, а за багатьма показниками перевершує її. Причому ініціатива об’єднання виходила від більш слабких партнерів.

Європа На сьогодні найбільш зрілим інтеграційним об’єднанням у світі є Європейський Союз, який зумів виробити, по суті еталонну модель міжнародної економічної інтеграції, характерною рисою якої є свідома відмова країн-членів від частини національного суверенітету на користь наднаціонального регулювання і служить успішним єдиним досвідом формування спільного ринку. Саме в ЄС вдалося реалізувати послідовну та поступову інтеграцію. Протягом десятиліть в Західній Європі була реалізована наступна модель: асоціація вільної торгівлі-митний союз – спільний ринок товарів, капіталів та робочої сили – економічний та монетарний союз. І вже після підписання Лісабонського договору (13.12.2007 р.) ми можемо констатувати факт переходу ЄС до політичного союзу. ЄС є одним з небагатьох інтеграційних угруповань, де фірми «на рівних» беруть участь у формуванні інтеграційної політики, взаємодіючи з національними структурами.

На африканському континенті формальна інтеграція (за виключенням валютних союзів, які є спадщиною колоніальної епохи) характеризується вкрай низьким рівнем розвитку. Теж саме можна сказати й про транснаціональній бізнес: тому регіоналізація за рахунок корпоративної взаємодії практично відсутній. Тим не менш, континент є яскравим прикладом інтенсивного розвитку інтеграції неформальної торгівлі. Сітьові структури, які забезпечують торгівлю, функціонують в основному в Західній та Східній Африці; В Південній Африці вони менш розвинуті, що пов’язано з до колоніальною історією торговельних мереж на континенті.

35 .Бізнес альянси – це об’єднання підприємств, які діють відповідно до спеціальних договорів, угод про співпрацю на основі інституту довірчого управління.