При проведенні перевірки операцій щодо переміщення та вибуття виробничих запасів перевіряють:

• записи в книгах (регістрах) складського обліку щодо операцій вибуття запасів;

• дотримання порядку санкціонування та відпуску запасів зі складів підприємства;

• нормування відпуску запасів зі складів та дотримання встановлених норм;

• правильність списання нестач запасів понад норми природних втрат на витрати виробництва;

• відповідність фактичного витрачання (використання) матеріалів документальному оформленню;

• наявність на складах не облікованих запасів;

• правильність списання запасів і врахування їх якості;

• дотримання використання запасів за призначенням.

Якщо ТМЦ надходять на склади за операціями їх придбання підзвітними особами, то звіряються дані авансових звітів (накладні, чеки, квітанції) та їх оплати з даними складського обліку.

При перевірці операцій списання матеріалів у виробництво проводиться документальна пе­ревірка з метою встановлення:

- відповідності норм у документах на списання нормативам;

- відповідності кількості та якості фактично списаної сировини витрачанню цієї сиро­вини за нормами.

При перевірці відпуску матеріалів на виробництво звертається увага на понаднормований відпуск, заміни матеріалів, їх обґрунтування. Якщо списано більше, ніж передбачено нормами, то необхідно визначити при­чини, отримати пояснення від технологів, начальника цеху тощо.

Перевитрати можуть бути викликані:

- поганою якістю сировини (тоді необхідно встановити: від кого вона надійшла, хто укладав договір від клієнта, за якою ціною була закуплена сировина, встановити, чи можна було закупити подібну сировину у іншого поста­чальника і за якою ціною.);

- підвищенням обсягу відходів через недосконалість технології та обладнання;

- подвійним відпуском матеріалів на одні і ті ж виробничі потреби.

Якщо встановлено, що списано сировини менше, ніж передбачено нормами, то це може бути зв’язано з:

- зміною технології, використанням нового обладнання;

- недовкладенням відповідної сировини, що викликає випуск низькоякісної продукції;

- підміною одного виду сировини на іншу;

- застосуванням застарілих норм списання.

Відповідна увага під час перевірки повинна бути надана правильності застосування в обліку оцінки запасів, так як вона значно впливає на формування фінансового результату діяльності підприємства в кінці звітного періоду, особливо це стосується оцінки у разі вибуття.

Методи оцінки запасів

№ п/п	Види оцінок	Сутність методу оцінки
1	2	3
1	Первинна вартість (історична)	Первинною вартістю запасів, що придбані за плату, є їх історична собівартість, яка складається з таких фактичних витрат: а) суми, що сплачуються згідно з договором (продавцю) постачальнику; б) суми, що сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші подібні послуги у зв’язку з пошуком і придбанням запасів; в) суми ввізного мита; г) суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; д) затрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування та відсотки за комерційний кредит постачальників; ж) інші витрати
2	За цінами продажу (поточна ринкова вартість)	Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки.
3	Справедлива вартість	При визначенні справедливої вартості запасів підприємство може використовувати дані про: останню ринкову ціну операцій з відповідними запасами; ринкові ціни на подібні активи, скориговані з урахуванням індивідуальних характеристик, особливостей або ступеня незавершеного виробництва, для якого визначається справедлива вартість; додаткові показники, які характеризують рівень цін на запаси
4	Балансова вартість	Балансова вартість активів – це вартість, за якою активи відображено в балансі підприємства
5	Поточна відновлювана вартість	Поточна (відновлювана) вартість – це сума грошових коштів, їх еквівалентів або інших форм компенсації, яку потрібно було б витратити для придбання (створення) такого самого або аналогічного активу на поточний момент (дату балансу)
6	Теперішня вартість	Дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства
7	Нормативна вартість	Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися
8	За середньозваженою собівартістю	Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів
9	За методом ФІФО	Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів

Окрема увага надається правильності організації та ведення обліку ТЗВ. Відповідно до п. 9 П(С)БО 9 транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ) можуть включатися до собівартості придбаних запасів або загальною сумою відображатися на окремому субрахунку відповідного рахунка обліку запасів. Сума ТЗВ, яка узагальнюється на окремому субрахунку, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця та сумою запасів, які вибули (списані у виробництво, реалізовані на сторону, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Тому, необхідно перевірити наявність відокремленого обліку ТЗВ та правильність їх розподілу і включення до вартості придбаних та списаних запасів.