3. Центральний орган виконавчої влади здійснює повноваження з управління:

державними підприємствами;

казенними підприємствами;

належними державі пакетами акцій акціонерних товариств, переданих за рішенням Кабінету Міністрів України в його управління Агентством;

державними частками, паями в майні господарських товариств, у тому числі спільних підприємств, переданими за рішенням Кабінету Міністрів України в його управління Агентством.

Щодо об'єктів державної власності, які перебувають у його управлінні, центральний орган виконавчої влади:

виконує функції органу, уповноваженого управляти державним майном;

укладає та розриває контракти з керівниками державних і казенних підприємств, контролює їх виконання;

виступає за рішенням Кабінету Міністрів України засновником господарських товариств, у тому числі спільних підприємств;

вносить Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо:

— передачі об'єктів державної власності до комунальної власності і навпаки;

— закріплення акцій, часток, паїв у державній власності;

здійснює через своїх представників управління пакетами акцій акціонерних товариств;

призначає уповноважених осіб з управління державними частками, паями, акціями, укладає з ними угоди та здійснює контроль за ефективністю їх роботи;

здійснює через своїх представників або уповноважених ним осіб управління державними частками, паями в майні господарських товариств, у тому числі спільних підприємств.

4. Місцевий орган виконавчої влади здійснює повноваження з управління:

державними підприємствами, переданими в його управління;

державним майном, яке не ввійшло до статутних фондів господарських товариств і передане в його управління;

належними державі пакетами акцій акціонерних товариств, переданих за рішенням Кабінету Міністрів України в його управління Агентством;

державними частками, паями в майні господарських товариств, у тому числі спільних підприємств, переданими за рішенням Кабінету Міністрів України в його управління Агентством.

Щодо об'єктів державної власності, які перебувають в його управлінні, місцевий орган виконавчої влади:

здійснює функції органу, уповноваженого управляти державним майном;

укладає та розриває контракти з керівниками державних підприємств, контролює їх виконання;

виступає за рішенням Кабінету Міністрів України засновником господарських товариств, у тому числі спільних підприємств;

здійснює через своїх представників управління пакетами, •акцій акціонерних товариств;

призначає уповноважених осіб з управління державними, частками, паями, акціями, укладає з ними угоди та здійснює контроль за ефективністю їх роботи; s

здійснює через своїх представників або уповноважених;

ним осіб управління державними частками, паями в майні господарських товариств, у тому числі спільних підприємств.

На виконання заходів, передбачених Концепцією, Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1998 p. були затверджені Положення про порядок здійснення органами виконавчої влади управління належними державі акціями, частками, паями товариств та контролю за реалізацією цих функцій та Положення про порядок та умови передачі повноважень з управління державними корпоративними правами органам виконавчої влади.

З прийняттям цієї Постанови Кабінету Міністрів України відповідно втратила чинність його ж Постанова "Про затвердження Порядку управління акціями, паями, частками господарських товариств, які перебувають у загальнодержавній власності" від 28 грудня 1995 p.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1998 p. функції з управління державними корпоративними правами було покладено на новостворене Національне агентство з управління державними корпоративними правами та інші органи виконавчої влади. У затверджених Постановою Кабінету Міністрів України Положеннях відповідно до Концепції визначено форми та порядок здійснення органами виконавчої влади управління державними корпоративними правами. При цьому такі функції ці органи можуть здійснювати як безпосередньо, так і через призначених у встановленому порядку уповноважених осіб (юридичних та фізичних).

Загалом можна відзначити, що правове регулювання відносин у сфері управління державною власністю відбувалося несистемно і суперечливо, а тому воно вимагає подальшого вдосконалення. Важливу роль у формуванні ефективного правового механізму у врегулюванні процесів управління державним майном може відіграти прийняття спеціального закону про управління об'єктами державної власності, проект якого перебуває на розгляді Верховної Ради України.

Управління державним майном не є єдиною формою реалізації здійснення державою правомочностей власника. Інститут управління державною власністю не завжди забезпечує її використання безпосередньо за призначенням. Виробничо-комерційна, соціально-культурна та управлінська діяльність державних юридичних осіб забезпечується за допомогою так званого інституту права повного господарського відання та права оперативного управління, який визначає правовий режим майна державних підприємств, установ та інших організацій.

Значні особливості у визначенні змісту правомочностей власника та їх здійсненні притаманні комунальній власності. При цьому у правовому регулюванні комунальної власності необхідно виділити два етапи: перший — з моменту прийняття Закону України "Про власність" до прийняття нової Конституції України (1991—1996 pp.), другий — після прийняття нової Конституції України до нинішнього часу.

На першому етапі на комунальну власність (власність адміністративно-територіальних одиниць), як правило, поширювалося правове регулювання, встановлене для державної власності, за винятком тих випадків, коли правові норми стосувалися виключно загальнодержавної (республіканської) власності або виключно комунальної власності. Наприклад, на загальнодержавну і комунальну власність поширювалися положення статей 37 і 39 Закону України "Про власність", якими встановлювався правовий режим майна державного підприємства та державної установи, переважна частина положень Закону України "Про підприємства в Україні".

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про власність" управління державним майном, віднесеним до комунальної власності, від імені населення адміністративно-територіальної одиниці здійснюють місцеві ради народних депутатів України, а також уповноважені ними державні органи. Ці органи вирішують питання створення підприємств і визначення цілей їх діяльності, реорганізації і ліквідації, здійснюють контроль за ефективністю використання і схоронністю довіреного їм державного майна та інші правомочності відповідно до законодавчих актів України. Зазначені правомочності були істотно деталізовані в Законі України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве самоврядування", який у 1997 p. втратив чинність у зв'язку з прийняттям Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"1.

На другому етапі в Конституції України відбулося юридичне відокремлення комунальної власності від державної. Однак ще й досі не створено належного правового механізму врегулювання комунальної власності, що спричинює певний правовий вакуум у цій сфері відносин.

Основоположні принципи здійснення правомочностей щодо комунальної власності сформульовано в ст. 143 Конституції України, згідно з якою територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності: утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації та установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. В інших статтях закону (статті 17, 18, 25, 60 та ін.) ці права конкретизовано. Серед них, зокрема: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації обєктів комунальної власності; вирішення питань про придбання у встановленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого у встановленому порядку розірвано або визнано недійсним, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади; прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління комунальним майном відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.