148 Альтернативні методи вирішення міжнародних торговельних спорів.

ПЕРЕГОВОРИ Якщо виник спір, то перед тим, як звертатися в суд, найкраще спробувати вирішити його за допомогою посередників - третіх осіб. У зовнішньоекономічних договорах можна навіть зробити застереження про те, що необхідною умовою передачі справи в суд є переговори через посередників, зазначених у договорі. Посередницькі послуги для вирішення торгових спорів дуже поширені в Азії. Крім того, якщо контракт є довгостроковим, спору про тлумачення договору можна уникнути, встановивши у договорі оперативний і неформальний механізм запобігання цьому спору. Наприклад, можна домовитися, що сторони будуть проводити регулярні зустрічі й погоджувати своє розуміння тексту договору. Якщо все-таки вирішено звернутися в суд, то тут у сторін є два варіанти: 1) звернутися в державний суд; 2) звернутися в недержавний (третейський) суд.

СУД Для вирішення справи з міжнародної торгівлі необхідно, щоб: 1) суд направив відповідачу або свідкам повідомлення про явку до суду; 2) були зібрані й подані до суду докази, в тому числі документи; 3) після ухвалення рішення позивач повинен одержати виконавчий документ і домогтися виконання рішення. У рішенні всіх цих питань у міжнародних спорах можуть виникнути складнощі. В кожній країні є свої норми міжнародного приватного права. Ці норми визначають, матеріальне право якої країни потрібно застосовувати судам для вирішення юридичних питань, які виникають при укладанні і виконанні міжнародних комерційних угод. Дуже часто норми міжнародного приватного права надають сторонам право відійти від встановлених державою правил. Проте деякі норми в законодавстві чітко визначені, і сторони не мають права вирішувати відповідні питання інакше, ніж передбачено законодавством. У тому, що стосується міжнародного приватного права, потрібно бути дуже уважним, інакше легко дійти помилкових висновків. Матеріальним правом звичайно називають всі правові норми, які діють у певних країнах і не стосуються процесу. Щодо норм процесу (процесуальних норм), то в будь-якому спорі, в тому числі міжнародному, державні суди застосовують тільки "вітчизняні" процесуальні норми. Складність тут полягає в тому, що не в усіх країнах однаковий підхід до питання про те, що слід вважати матеріальним правом. Розгляд спору в іноземному суді пов'язаний з додатковими накладними витратами та витратами часу. Крім того, можуть виникнути процедурні труднощі, пов'язані з необхідністю: - одержати документи, важливі для розгляду справи, за кордоном; - вручити судові документи (наприклад, із вимогою про явку в суд) відповідачу, свідкам, експертам, що знаходяться за кордоном, і т.ін.; - зібрати докази за кордоном.

ТРЕТЕЙСЬКИЙ СУД Отже, з попередньої глави зрозуміло, чому багато торговців вважають, що державні суди не підходять для спорів, що виникають у міжнародній торгівлі. Адже торговці не завжди можуть заздалегідь сказати: - в якій країні буде розглядатися спір; - яке право застосовується до спору; - чи буде забезпечена конфіденційність тієї інформації, яка використовуватиметься у ході судового розгляду; - скільки часу займе розгляд спору; - чи можна буде визнати і виконати рішення суду однієї країни в іншій країні. В той же час у багатьох країнах ще у дев'ятнадцятому столітті почали виникати "приватні", недержавні суди, які мали право вирішувати спори, передані на їхній розгляд сторонами, їх почали називати третейськими судами. Використання недержавних судів дає учасникам торгівлі більше впевненості. Сторони можуть самі визначати склад суду, встановлювати право, застосовуване для вирішення спору. Вони можуть забезпечити конфіденційність інформації в ході судового розгляду. Для розгляду справи в такому третейському суді необхідно, щоб сторони домовилися про це. Для цього вони можуть: - включити відповідне положення в договір, по якому може виникнути спір ("арбітражне застереження"), або - укласти окремий ("арбітражний") договір. При укладанні арбітражного договору бажано передбачити декілька питань.

12.4. ВИКОНАННЯ ІНОЗЕМНИХ СУДОВИХ РІШЕНЬ Виконання рішень іноземних державних судів. Не виключено, що рішення, винесене судом, повинен виконувати суд іншої країни. В міжнародній практиці склалося два механізми виконання іноземних судових рішень: 1) безпосереднє застосування іноземних судових рішень. У рамках такої процедури суд країни А приймає рішення про те, що рішення суду країни Б підлягає обов'язковому виконанню в країні А, так ніби воно було винесено судом країни А. Цей механізм зустрічається нечасто; 2) визнання іноземних судових рішень. У рамках такої процедури відбувається наступне: а) суд країни А вирішує, що, оскільки справа вже розглянута судом країни Б, її не потрібно розглядати знову; б) таке рішення суду є підставою для початку нового судового розгляду в країні А; в) суд країни А на основі поданого документа про визнання рішення суду країни Б приймає рішення в справі; г) рішення суду виконується в країні А. Цей механізм зустрічається частіше, ніж попередній. Варто мати на увазі, що в деяких країнах іноземні судові рішення взагалі не визнаються, а розглядаються тільки як факт, що має відношення до справи. Примусове виконання рішень іноземних третейських судів. Торговці, як правило, не схильні звертатися в державні суди, тому що практично жодна країна не визнає рішень іноземних державних судів. Такі судові рішення визнаються тільки в деяких випадках, найчастіше, якщо між відповідними державами укладена угода про це. Така угода, наприклад, була укладена між країнами - членами Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ). Деякі країни визнавали іноземні судові рішення односто-ронньо або за якихось умов. Як правило, щоб бути визнаним, рішення іноземного державного суду мало відповідати певним критеріям. Є й інші причини, що зробили державні суди "непривабливими" для торговців: - розгляд у державному суді може призвести до розірвання ділових відносин, до втрати постійних клієнтів і т.ін.; - при розгляді справи в суді сторони змушені розголошувати будь-яку інформацію, яка стосується справи, в тому числі конфіденційну.