1. У разі передання під виплату ренти земельної ділянки або іншого нерухомого майна одержувач ренти набуває право застави на це майно.

2. Платник ренти має право відчужувати майно, передане йому під виплату ренти, лише за згодою одержувача ренти.

У разі відчуження нерухомого майна іншій особі до неї переходять обов'язки платника ренти.

3. Виплата ренти може бути забезпечена шляхом встановлення обов'язку платника ренти застрахувати ризик невиконання ним своїх обов'язків за договором ренти.

Для забезпечення інтересів одержувача платежів при ренті нерухомого майна застосовується право застави. Відповідно, одержувач платежів набуває окремих прав заставодержателя. Якщо платник ренти порушить свої зобов'язання сплачувати платежі, одержувач може одержати задоволення з вартості нерухомості в порядку, передбаченому законодавством про заставу. Платник ренти володіє, користується предметом ренти. Але розпорядитися цим майном шляхом передачі іншій особі без згоди одержувача платежів він не може. У разі отримання такої згоди до набувача ренти переходять обов'язки платника ренти. Перехід прав до нового платника може здійснюватися із застосуванням окремих положень цесії. Для забезпечення майнових інтересів одержувача ренти можуть застосовуватися й інші засоби. Серед них — страхування ризику невиконання платником своїх обов'язків. Страхування таких ризиків здійснюється відповідно до законодавства про страхування.

Стаття 736. Відповідальність за прострочення виплати ренти

1. За прострочення виплати ренти платник ренти сплачує одержувачеві ренти проценти.

1. Проценти за прострочення сплати ренти не визначені ЦК. Сторони самі повинні визначити в договорі проценти за прострочення оплати. Щодо правової природи процентів за прострочення єдиної думки в теорії немає. Загалом всі точки зору можна звести до наступного: перша позиція — проценти за прострочення не можна вважати відповідальністю, друга — проценти за прострочення є за своєю природою неустойкою.

Стаття 737. Форма і розмір ренти

1. Рента може виплачуватися у грошовій формі або шляхом переданий речей, виконання робіт або надання послуг. Форма виплати ренти встановлюється договором ренти.

2. Розмір ренти встановлюється договором.

Якщо одержувач ренти передав у власність платника ренти грошову суму, розмір ренти встановлюється у розмірі облікової ставки Національного банку України, якщо більший розмір не встановлений договором ренти.

Розмір ренти змінюється відповідно до зміни розміру облікової ставки Національного банку України, якщо інше не встановлено договором.

1-2. Рентні платежі можуть здійснюватися як в грошовій, так і в натуральній формі. Вибір тієї чи іншої форми залежить від того, яке майно є предметом договору ренти. Отже, у вигляді оплати одержувачеві платежів можуть передаватися речі, виконуватися роботи, надаватися послуги. Водночас як роботи, так і послуги можуть надаватися як плата за ренту не у зв'язку з предметом ренти. Це можуть бути також послуги, що належать до статутної діяльності юридичної особи.

Стаття 738. Строк виплати ренти

1. Рента виплачується після закінчення кожного календарного кварталу, якщо інше не встановлено договором ренти.

1. Строк виплати ренти встановлюється самими сторонами. Останні самі визначають терміни виплати рентних платежів. Якщо договором ренти не встановлено інше, рента виплачується після закінчення кварталу.

Стаття 739. Право платника безстрокової ренти на відмову від договору ренти

1. Платник безстрокової ренти має право відмовитися від договору ренти. Умова договору, відповідно до якої платник безстрокової ренти не може відмовитися від договору ренти, є нікчемною.

2. Договором ренти можуть бути встановлені умови здійснення платником безстрокової ренти відмови від договору ренти.

3. Договір ренти припиняється після спливу трьох місяців від дня одержання одержувачем ренти письмової відмови платника безстрокової ренти від договору за умови повного розрахунку між ними.

За строковим договором ренти платник не може відмовитися від його виконання, за винятками, установленими законодавством. Право на відмову від виконання договору має платник безстрокової ренти. Обмеження цього права має наслідком нікчемність договору в цій частині. Порядок відмови від безстрокової ренти може бути встановлений сторонами. Зокрема, сторони можуть передбачити підстави відмови, термін, протягом якого необхідно попередити про відмову, розрахунки між сторонами, процедуру повернення предмета ренти тощо. Сторона — платник безстрокової ренти має право в будь-який час відмовитися від договору, попередивши письмово одержувача ренти за три місяці. Припинення рентних відносин в коментованому випадку можливе за умови повного розрахунку між сторонами.

Стаття 740. Право одержувача безстрокової ренти на розірвання договору ренти

1. Одержувач безстрокової ренти має право вимагати розірвання договору ренти у разі, якщо:

1) платник безстрокової ренти прострочив її виплату більш як на один рік;

2) платник безстрокової ренти порушив свої зобов'язання щодо забезпечення виплати ренти;

3) платник безстрокової ренти визнаний неплатоспроможним або виникли інші обставини, які явно свідчать про неможливість виплати ним ренти у розмірі і в строки, що встановлені договором.

2. Одержувач безстрокової ренти має право вимагати розірвання договору ренти також в інших випадках, встановлених договором ренти.

1. Право на припинення рентних відносин має також одержувач платежів. Підстави розірвання договору передбачаються законом або договором. Підстави, визначені законом, можна згрупувати за критерієм порушення обов'язку виплатити ренту. Останнє має місце у разі прострочення платежу більш ніж на один рік або порушення інших обов'язків за договором ренти. Зі змісту коментованої статті випливає, що порушення будь-якого обов'язку платника може бути підставою для розірвання договору з ініціативи одержувача платежів. Самостійною підставою є неплатоспроможність платника ренти або інші обставини, які свідчать про неможливість виплати ренти платником.

В першому випадку йдеться про неплатоспроможність платника ренти — суб'єкта підприємницької діяльності. При цьому повинна бути дотримана процедура, передбачена Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». З іншими платниками ренти договір може бути розірваний, якщо виникли обставини, коли ренту неможливо виплатити в строки, передбачені договором.

2. Сторони в договорі можуть передбачити інші підстави розірвання договору з ініціативи одержувача платежів. Такими підставами можуть бути: прохання платника, обставини форс-мажорного характеру, пошкодження платником предмета ренти тощо.

Стаття 741. Розрахунки між сторонами у разі розірвання договору ренти