3. Податки і податкова система
Податки — це примусовий платіж, який держава чи уповноважений нею орган стягує з фізичних та юридичних осіб на підставі чинного законодавства і спрямовує на задоволення загальнодержавних чи спільних регіональних потреб.
Суб'єкт податку — це фізична чи юридична особа, на яку законом покладено обов'язок сплачувати податок. Це платник податку, що несе юридичну відповідальність за сплату податку.
Об'єкт податку — це предмет, що підлягає оподаткуванню: товари і послуги, а також різні форми нагромадженого багатства або майна. Вибір об'єкта оподаткування визначається поставленою метою та тими умовами, за яких воно здійснюється.
Джерело податку – це той матеріальний фонд, з якого сплачується податок. Ним може бути доход у формі заробітної плати, прибутку, відсотка, ренти, дивіденду тощо, а також капітал. У кінцевому підсумку джерелом податку є національний доход.
Елементом організації податку є і податкові пільги. Вони є повним або частковим звільненням від податку його суб'єкта відповідно до чинного законодавства. Однією з таких пільг є встановлення неоподатковуваного мінімуму, тобто тієї найменшої частини об'єкта оподаткування, що повністю звільняється від сплачування податку.
Організація оподаткування включає і способи стягування податків. У податковій практиці розвинутих країн існують три способи: 1) кадастровий, 2) стягування податку до одержання доходу і 3) за декларацією.
Стягування податків за декларацією практикується, як правило, для оподаткування нефіксованих доходів або при значній кількості їх джерел. Податок сплачується суб'єктом після отримання доходу за організаційною заявою про одержані доходи за певний період часу. Така заява навивається декларацією про доходи.
Функції податків:
1. фіскальна функція. Вона зводиться до забезпечення фінансових ресурсів для виконання органами держави своїх функцій, оскільки податки є головним джерелом доходної частини бюджетів усіх рівнів;
2. соціальна, що полягає у вирівнюванні доходів різних груп населення. Вона виявляється через використання прогресивних відсоткових ставок та надання різного роду пільг при сплаті податків певними групами населення;
3. регулююча, суть якої у впливі через рівень податків на економічну активність суб'єктів господарювання та розподіл економічних ресурсів між галузями економіки та регіонами країни.
Критерії класифікації податків: За формою стягування податки діляться на прямі та непрямі. Прямими є податки на доход та майно, які виступають їх об'єктом. Серед прямих податків за сучасних умов головну роль відіграють особистий прибутковий та податок на прибуток.
Другим видом податків є непрямі. Вони встановлюються у ціні товару і вносяться власником товару при його реалізації. До непрямих податків належать акцизи і податок на додану вартість. Акциз — це непрямий податок на високорентабельні товари, що включається у їх ціну. Платником акцизу є суб'єкт підприємницької діяльності, який реалізує товар. Універсальні акцизи стосуються широкого кола товарів і виступають у вигляді податку з продажу та податку на додану вартість. Перший вид за сучасних умов мало поширений. Дедалі більше країн використовують податок на додану вартість.
Це система оподаткування товарів на суму вартості, доданої на кожному етапі його виробництва і обміну. Об'єктом податку є додана вартість, створена на кожному етапі руху товару. Його джерелом виступає не прибуток як результат економічної діяльності, а частина ціни товару, яку вносять суб'єкти економічної діяльності, а фактично сплачує остаточний покупець товару (споживач).
До непрямих податків належить і мито. Воно стягується з імпортних, експортних та транзитних товарів. Його величина визначається у відсотках до митної вартості товарів або у вигляді твердої грошової ставки на одиницю товару.
Пропорційним є податок, що складається на основі пропорційних податкових ставок. При прогресивному податку його розмір із збільшенням доходу зростає як абсолютно, так і відносно доходу. Коли податок стягується за регресивною ставкою, то його абсолютний розмір із збільшенням доходу зростає, але частка податку у ньому має тенденцію до зменшення.
Залежно від того, який орган влади стягує податок і в який бюджет він спрямовується, розрізняють загальнодержавні та місцеві податки. Перші визначаються чинним законодавством країни, а другі — місцевими органами влади і самоуправління на підставі чинних законів.
Податкова система включає і так званий податковий порядок. Це сукупність відносин, що регулюють встановлення, введення та стягування податків і зборів, а також відносини, що виникають у ході здійснення податкового контролю та притягнення до відповідальності за здійснення податкового правопорушення. Цей порядок регулюється чинним законодавством, зокрема податковим кодексом. Оскільки в Україні такий кодекс ще не прийнято, то регулювання податкового порядку здійснюється Законом України «Про систему оподаткування» та іншими спеціальними законами.