Висновок:___________________________________________________________________________

2. Міжнародні відносини

   1. Міжнародні конференції 20-х років ХХст..

Головні постанови Генуезької (1922), Гаазької (1922), Лозаннської (1922-1923) та Локарнської (1925) конференцій. Рапалльський договір (1922). Нове міжнародне правове поле, що утворилося внаслідок укладення низки міжнародних угод від Версальського договору до рішень Вашинґтонської конференції, не розв'язало заплутаного клубка міжнародних проблем, що постали після завершення Першої світової війни. У нового міжнародного порядку були як палкі прихильники, так і послідовні критики.

Аргументи прихильників

- Новий міжнародний порядок поклав край Першій світовій війні

- Розрядив повоєнну міжнародну напруженість

- Заклав основи міжнародної стабільності

- Встановив цивілізовані засади нового міжнародного права:

- право народів на самовизначення;

- відмову від війни як засобу вирішення міждержавних проблем - Було створено Лігу Націй

- першу всесвітню організацію

- Гарантовано цілісність Китаю

- Ряд країн здобули незалежність (Польща, Чехо-Словаччина, Угорщина та ін.)

- Розпалися багатовічні колоніальні імперії

Аргументи критиків

- За помилки і злочини своїх попередників тепер відповідають демократичні уряди і народи Німеччини, Австрії, Угорщини, Болгарії

- Статті Версальського договору породили в Німеччині реваншизм

- Репарації є несправедливими і нереальними

- Визначення кордонів у Європі, як і довоєнне, було несправедливим

- Новий міжнародний порядок ігнорував Росію

- Традиційна система економічних зв'язків виявилася зруйнованою, країни боролись за ринки збуту товарів і ринки сировини

- Нестабільність у Європі зовсім не була усунута

Узгодити позиції і прийняти виважені рішення в інтересах усіх країн були покликані міжнародні конференції, що відбулися у першій половині 20-х рр.

У драматичні за напруженістю дні роботи Генуезької конференції, у містечку Рапалло, що поблизу Генуї, дві країни - Німеччина і Росія на таємній нічній нараді (звідси назва - «піжамна нарада») 16 квітня 1922 р. уклали сепаратний договір. Документ підписали російський народний комісар закордонних справ Георгій Чичерін і міністр закордонних справ Німеччини Вальтер Ратенау. У 1925 р. цей договір було доповнено торговельною угодою між двома країнами, а в 1926 р. - пактом про ненапад.

Генуезька  конференція

(м. Генуя, Італія. Квітень-травень 1922р.)

29 Країн-учасниць (з британськими домініонами - 34).

Мета: пошук шляхів для економічного відновлення Центральної і Східної Європи

Головним стало питання, пов'язане з Росією

Взаємні вимоги, висунуті, з одного боку Росією, а з іншого - західними державами:

а) вимоги до Росії:

- Сплатити борги попередніх російських урядів (майже 18,5 млрд золотих рублів);

- Повернути або відшкодувати вартість націоналізованих іноземних підприємств у Росії;

- Ліквідувати монополію на зовнішню торгівлю

б) вимоги Росії до Заходу:

- Відшкодувати збитки, завдані інтервенцією Антанти в роки громадянської війни в Росії (39 млрд золотих рублів)

- Надання Росії економічної допомоги і вигідних кредитів

- Підписання з Росією вигідних торговельних угод Конференція не змогла прийняти вагомого документа; було вирішено продовжити її роботу в Гаазі

Під час конференції Росія та Німеччина підписали сепаратний договір у Рапалло

Гаазька  конференція

(м. Гаага, Голландія. Червень-липень 1922 р. )

Працювала у двох комісіях: російській і неросійській Питання, що обговорювалися:

- Про іноземну приватну власність

- Про зовнішні борги

- Про надання кредитів

Через те, що учасники конференції не дійшли спільної думки з російською делегацією, конференція зайшла в глухий кут і не спромоглася прийняти заключний документ

Лозаннська  конференція

(м. Лозанна, Швейцарія. Листопад 1922-липень 1923р.)

Країни-учасниці: Англія, Франція, Італія, Росія, Греція, Румунія, Королівство сербів, хорватів і словенців (КСХС), Японія, США