6. Соціальний характер постсоціалістичні держави

Деякі відомі вчені (наприклад, професор П. М. Рабінович) розглядають соціальну сутність держави в її здатності забезпечувати — у процесі свого функціонування і розвитку — задоволення основних потреб усього суспільства, а також створювати умови для можливого, за наявних конкретно-історичних обставин, задоволення потреб та інтересів окремих груп індивідів та їхніх спільнот.

7. Методологія правотворчості

Правотворчість -- це діяльність, яка пов'язана з прийняттям, виданням норм права, які є обов'язковими для тих, кому вони адресовані. Отже, методи правотворчості й розрізняються насамперед у залежності від того, як створюються правові норми: безпосереднім виданням загального правила або іншим шляхом — із застосуванням проміжних ланок між вираженням волі суб'єкта правотворчості й встановленням норми права.

Методи правотворчості й розрізняються насамперед залежно від того, як створюються правові норми: безпосереднім виданням загального правила або іншим шляхом — із застосуванням проміжних ланок між вираженням волі суб'єкта правотворчості й встановленням норми права. За цим критерієм і розрізняються основні методи правотворчості, що відомі історії як нормотворчістьта санкціонування звичаю. До першого належить встановлення правових норм шляхом прийняття

нормативного акта. До другого слід віднести санкціонування суб'єктами правотворчості інших соціальних норм (зокрема звичаю). У такому випадку вказані суб'єкти не виробляють змісту правових норм, а, умовно кажучи, погоджуються з іншими соціальними нормами, що утворилися і мають місце в суспільстві.

У процесі підготовки та прийняття актів правотворчості розрізняють окремі засоби встановлення, зміни та скасування правових норм — правотворчі прийоми. Ці засоби склалися в результаті розвитку самого права як цілісної системи норм, коли нові положення змінюють застарілі, зачіпають сумісні сфери регулювання, потребуючи їх зміни та ін.

8. Форми постсоціалістичної держави

   • соціалістичні країни централізованого планування (Куба, КНДР, Китай, Лаос, В'єтнам' Монголія);

   • центральноєвропейські країни перехідної економіки (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Югославія,Хорватія, Словенія, Боснія і Герцеговина Республіка Македонія, Албанія;

   • молоді незалежні держави, що утворилися після розпаду Радянського Союзу (Російська Федерація, Україна, Білорусь,Естонія, Латвія, Литва, Молдова, Грузія, Вірменія, Азербайджан, Казахстан, Узбекистан, Туркменістан,Киргизстан,Таджикистан).

11. Порівняльний метод та його місце в ТДП

Порівняльний метод - дає можливість досліджувати і вивчати державно-правові явища, порівнюючи і визначаючи їх тотожність. Він відноситься до формально-логічних підходів , за допомогою якого зміст дослідженого об’єкта відображений у вигляді раціональної конструкції у будь-яких, особливо теоретичних дослідження посідає одне з провідних місць.

І є одним із тих методів логічного підходу, що став своєрідною основою для такого спеціального методу юриспруденції я порівняльно-правовий. Застосовуючи його є практичною основою в практичній діяльності юриста. Оскільки в процесі тлумачення юристу постійно приходиться порівнювати одні норми з іншими.

10. Загальнонаукові методи пізнання державно-правової дійсності

Загальнонаукові методи - система методів, властивих юридичній науці.

• Загальносоціологічний метод - це засіб, що характеризується при вивченні і дослідженні предмета застосуванням методів матеріалістичної діалектики.

• Конкретносоціологічний метод - спрямований на дослідження та вивчення причин і обставин впливу права і держави на соціальні явища.

• Статистичний метод - застосовується при дослідженні і вивченні кількісних аспектів змін в державно-правовому житті і обробляє результати для наукових і практичних цілей.

• Формально-логічний метод - засіб дослідження і вивчення державно-правових явищ за допомогою основних законів формальної логіки.

• Метод аналізу - за допомогою якого досліджуються і вивчаються юридичні особливості державно-правових явищ, їх класифікація, а також взаємозв'язок їх з іншими явищами суспільного життя.

• Історичний метод - спосіб дослідження і вивчення державно-правових явищ в їх історичному розвитку.

• Cистемно-функціональний метод - досліджує і вивчає державу і право за допомогою системно-функціонального підходу.

• Кількісного і якісного аналізу досліджує і вивчає кількість державно-правових явищ, що дозволяє конкретизувати властивості їх якості.

• Порівняльний метод - дає можливість досліджувати і вивчати державно-правові явища, порівнюючи і визначаючи їх тотожність чи різність та ін.