2. Види рішень міжнародних організацій

Виділяють три основних види безпосередньої правотворчої діяльності міжнародних організацій:

а) укладення міжнародними організаціями міжнародних угод (у правовій літературі цей вид іноді називають зовнішнім правом міжнародних організацій¹⁶),

б) прийняття рішень, що визначають поведінку держав-членів з основних питань діяльності організації, або зовнішня регламентація;

в) прийняття рішень з внутрішньорганізаційних питань, або створення внутрішнього права.¹⁷

Можна виділити чотири різновидності рішень міжнародних організацій:

а) рішення з процедурних і технічних питань. Такі постанови створюють норми, які містять норми правової і технічної регламентації, обов’язкові для договірних держав.

б) рішення, які приймають з найважливіших питань міжнародних відносин, обов’язкова сила яких випливає безпосередньо з установчого акту.

в) рішення, обов’язкова сила яких випливає з загальних принципів і норм міжнародного права. У цьому випадку мова йде про такі рішення, які конкретизують загальновизнані імперативні принципи і норми міжнародного права і направлені на їх практичну реалізацію.

г) рішення рекомендаційного характеру. ¹⁸

О. А. Шибаєва виокремлює два види постанов органів організації в залежності від їх обов’язкової сили: рішення, які володіють обов’язковою силою, і рекомендації. Перші приймаються з процедурних і організаційних питань, до яких в міжнародних організаціях відносяться такі питання, як прийняття правил процедури, затвердження бюджету організації, виключення із членів організації, вибори в органи організації і ряд інших. Інші – постанови, які приймають з основних питань діяльності міжнародної організації, які стосуються відносин держав-членів з організацією чи держав між собою.¹⁹

Прикладом спроби об'єднати всі рішення відповідно до заданого критерію може бути поділ рішень на акти, що зобов'язують членів діяти певним чином in foro externo (в межах МО) та in foro interno (поза межами МО). Останні в свою чергу поділяються на:

- такі, що мають пряму дію у внутрішніх правових системах членів організації. Наприклад, правила ЄС.

- такі, що містять зобов'язання членів щодо надання цим правовим актом прямої юридичної сили у їх зовнішніх відносинах (їх недотримання призводить до міжнародної відповідальності по відношенню до організації). Наприклад, рішення ОБСЄ щодо технічних норм і стандартів.

- такі, що містять зобов'язання чи рекомендації членів щодо досягнення певного юридичного наслідку шляхом імплементації у їх внутрішні правові порядки. Наприклад, директиви ЄС, рекомендацї МОП.

Інший поділ пропонується за критерієм до адресатів, якими можуть виступати:

1) члени організації (включно з іншими МО, наприклад, як членство ЄС в СОТ);

2) фізичним особам, що є громадянами держав-членів (що не обов'язково тягне за собою пряму вертикальну або горизонтальну дію);

3) самій організації (органам організації).²⁰

Так, ОЕСР (Орга­нізація економічного співробітництва і розвитку) приймає три види рішень: 1) постанови, які є обов'язковими для членів органі­зації за винятком держав, що утрималися від голосування, і дер­жав, національні конституції яких не дозволяють прийняти цю постанову; 2) рекомендації, які мають консультативний характер; 3) резолюції — у вигляді звернення до країни (міжнародної органі­зації) чи інформативного документа.²¹

Згідно з ст. 288 Договору про функціонування ЄС для здійснення своєї компетенції інститути Союзі приймають регламенти, директиви, рішення, рекомендації та висновки.²²

Нешатаєва Т. Н. виокремлює резолюції-регламенти, резолюції-рекомендації.²³

На думку Т. М. Циганкова та Т. Ф. Гордєєва, рішення міжнародних організацій можуть бути класифіковані за наступними критеріями:

• за юридичною силою: обов’язкові та необов’язкові;

• за адресатом: зовнішні, внутрішні;

• за географічною спрямованістю: національні, регіональні, глобальні;

• за методом їх прийняття: прийняті одностайно, більшістю голосів, на основі консенсусу, зваженим голосуванням;

• за сферою питань, до яких належить рішення: процедурні та з питань суті діяльності.