1.2. Методологічні засади дослідження
Однією з найважливіших умов, які забезпечують ефективність наукових досліджень є розробка теорії та методології наукового пізнання; ефективне використання вже наявних методів.
Дослідження філософської проблематики вимагає особливого підходу, в тому числі і вибору методів. Жодна із класичних чи некласичних методологій у філософії не може використовуватися як єдино можлива для будь-якого дослідження через панівну сьогодні тезу, що “сучасна філософська думка не може бути логоцентричною і монометодологічною”.
Таким чином, здійснюючи дане дослідження, у виборі методологічної основи ми будемо дотримуватися принципу методологічного плюралізму. В ході історико-філософського дослідження в окресленні герменевтичної проблематики, ми будемо звертатися як до класичних, так і некласичних методів. Варто додати, що під “методом” ми розуміємо систематизований спосіб досягнення теоретичного чи практичного результату, розв’язання проблем чи одержання нової ідеї на основі певних регулятивних принципів пізнання та дії, усвідомлення специфіки досліджуваної предметної галузі і законів функціонування її об’єктів. Правильне обрання методів дисциплінує пошук істини, дозволяє, економлячи сили і час рухатися до поставленої мети.
В першу чергу, у будь-якому дослідженні, при використанні певних текстів (а майже всі філософські дослідження знаходять своє натхнення і підтвердження саме з них), ми послуговуємося загальнонауковими методами, насамперед, загальнологічними: аналіз та синтез, індукція, дедукція та аналогія, абстрагування, узагальнення, ідеалізація, формалізація, системний підхід і т.д.; методами теоретичного дослідження: сходження від абстрактного до конкретного, аксіоматичний метод, гіпотетико-дедуктивний і т.д. Емпіричного дослідження: таких як, порівняння. Кожен з цих методів виступає у своєму синтезі та взаємозв’язках: пізнаючи, досліджуючи, читаючи, ми вибудовуємо певне бачення, яке потім перевіряємо за допомогою різноманітних методів.
Окрім загальнонаукових методів, без яких неможливо собі уявити жодне дослідження, нами використовувалися філософські методи. Насамперед, варто зупинитися на історичному та логічному методах. Вони, по-перше, дозволяють здійснити реконструкцію процесу формування та розвитку проблеми розуміння та інтерпретації, а по-друге, підвищують міру відповідності дослідження істині, оскільки забезпечують контроль історичного методу можливостями логічного і навпаки.
Історико-філософське дослідження з одного боку має враховувати націленість на пізнання одиничного, унікального і неповторного в історії людського духу, а з іншого, передбачається звернення до універсальних цінностей і виявлення того, яким чином вони втілюються у філософських системах.
Тому проблема, що розглядається як така, повинна прагнути не до реалізації абсолютної правди, а звертатися за допомогою до філософії для оцінки реальності. Одночасно, ефективність такого історичного методу підвищується його доповненням логічним методом з метою виділення суттєвих закономірностей, не звертаючи уваги на другорядне.
Саме тому, ми використовували логіко-історичний аналіз при співвіднесенні певних періодів розвитку герменевтики в історії філософії.
Також ми послуговувалися методом порівняльно-критичногоаналізурізнихконцептуалізацій герменевтики в сумісномуісторико-філософськомупросторі.
Також в дослідженнях використовувався метод діалектики. Застосовуючи його, ми можемо спостерігати методичне виявлення та руйнування суперечностей. Як відомо, метод ― це шлях (грец. methodos), спосіб досягнення цілі. Діалектика сприяла аналізу та розмежуванню, їх синтезу в певне ціле, розкриття руху та розвитку напрямків розвитку герменевтики сучасності.
Також варто зупинитися на самому герменевтичному методі, хоч він і був, фактично, предметом нашого розгляду. Ми застосовували цей метод і з огляду його як проблеми розуміння, так і з метою наблизитись до прихованих підтекстів.
Феноменологічний метод дослідження ставить перед нами важливе й універсальне завдання систематичного вивчення типів інтенціональних переживань, а також редукції їх структур до первинних інтенцій, тобто до “свідомості про щось”. Трансцендентально-феноменологічна методологія, розроблена Е.Гуссерлем, є систематичним тлумаченням смислу світу для особистості, в якому сам метод дослідження має суттєве значення. Тому цінність методу і буде використаною в цій роботі для дослідження самої природи феномену, який вивчається. Феноменологія виступає інструментом опису смислових структур свідомості і предметностей, який спрацьовує в процесі “винесення за дужки” як факту існування чи буття предмету, так і психологічної діяльності спрямованої на нього свідомості.
Варто усвідомлювати, що методологія є важливим етапом наукового дослідження. Система методів, що використовується, має складну, динамічну, різнорівневу структуру. І ми маємо враховувати цей аспект, обираючи методи для свого дослідження, уникаючи надмірного спрощення і не впадаючи в надмірний релятивізм.