- •3 Державний лад
- •5 Поняття та характеристика права
- •6 Поняття і структура правової системи системи
- •12 Конституційні гарантії прав людини та обовязки громадян
- •13 Особливості організації державної влади в Україні
- •19 Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види
- •20 Підстави адміністративної відповідальності
- •21 Адміністративне стягнення
- •22 Загальна характеристика цивільного права. Цівильні правовідносини
- •23 Право власності. Власність неповнолітніх
- •24 Захист цивільних прав
- •27 Загальна характеристика сімейного права
- •28 Умови та порядок укладення та припинення шлюбу
- •29 Взаємні права та обовязки дітей і батьків
- •30 Влаштування дітей, позбавлення батьківського піклування.
- •31 Поняття господарського права
- •Ознаки злочину:
- •41. Види кримінальних покарань.
- •42. Кримінальна відповідальність неповнолітніх
- •56. Загальна характеристика фінансового права.
- •59. Види податків і зборів.
- •65. Червона книга Украіни це державний документ який містить загальні дані про сучасний стан видів тварин чи рослин Украіїни, яким
- •66. Загальна характеристика житлового права.
- •67. Право громадян на житло: зміст і спроби реалізації.
- •75. Поняття права соціального захисту та соціального забезпечення
1 Історичні аспекти виникнення держави
Юридичній науці відомо багато теорій ви́никнення держа́ви. На певному етапі розвитку суспільства виникає потреба у його специфічній окремій організації. Упродовж тривалого часу люди жили, навіть не маючи уявлення про державу і право. Це було в епоху первісного суспільства. Для виникнення держави внаслідок розкладу первіснообщинного ладу існували певні передумови.
Питання про походження держави є дискусійним, оскільки етнографічна й історична науки дають все нові знання про ці причини.
2 Загальна характеристика держави та державної влади.
Влада присутня у тій чи іншій формі у будь-якому суспільстві, де є стійкі об’єднання людей: у родині, у виробничих колективах, у державі, тобто там, де є реальні можливості й здатність впливати на поведінку людей за допомогою певних засобів. Саме тому влада – явище соціальне. Влада – це завжди вольові відносини: влада над собою, між індивідами, групами, класами в суспільстві, між громадянином і державою, між державами тощо. Реалізується вона як у сфері особистої, так і суспільної діяльності – політичної, економічної, правової релігійної. Державна влада – це публічно-політичні, вольові відносини, що складаються між державним апаратом і суб’єктом політичної системи суспільства на основі правових норм з використанням у разі потреби державного примусу.
3 Державний лад
Держа́вний устрій або державний лад — форма політичного устрою країни або держави. Система відносин суспільних та політичних інститутів — класів, прошарків, партій. Ієрархічна структура державної політичної влади — парламент (законодавча влада), уряд (виконавча влада), суд (судова влада), суспільні організації. 4 Правова та соціальна держава
Правова́ держа́ва — форма організації державної влади, за якої верховенство в усіх сферах життя належить правовому закону. У правовій державі всі — і державні органи, і громадяни — однаковою мірою відповідальні перед законом. В ній реалізуються всі права людини; здійснюється розподіл влади на законодавчу, виконавчу,судову.
Соціа́льна держа́ва— це соціально орієнтована держава, що визнає людину найвищою соціальною цінністю, надає соціальну допомогу індивідам, які потрапили у важку життєву ситуацію, з метою забезпечення кожному гідного рівня життя, перерозподіляє економічні блага відповідно до принципу соціальної справедливості і своє призначення вбачає в забезпеченні громадського миру і злагоди всуспільстві.
5 Поняття та характеристика права
Правова система — це сукупність наступних складових: юридичних норм, принципів, інститутів, правових установок, правових поглядів, гіпотез, ідей, правової культури, тобто сукупність узгоджених і пов'язаних юридичних засобів, за допомогою яких держава справляє нормативний вплив на суспільні відносини. Таким чином правова система охоплює нормативну, організаційну, концептуальну, культурну сторони правової реальності.
Обумовлена об'єктивними закономірностями розвитку держави й суспільства правова система відіграє провідне місце при характеристиці права, стану законодавства тощо. Структура правової системи - це її внутрішня будова, яка характеризується єдністю, цілісністю та взаємозв'язком складових елементів.
Система права, на відміну від правової системи, є сукупністю впорядкованих і взаємоузгоджених між собою норм права, які характеризують його внутрішню будову, складовим елементом правової системи.
6 Поняття і структура правової системи системи
Правова система — це комплекс взаємозалежних і узгоджених юридичних засобів, призначених для регулювання суспільних відносин, а також юридичних явищ, що виникають унаслідок такого регулювання (правові норми, правові принципи, правосвідомість, законодавство, правові відносини та ін.).
В такому значенні йдеться про національну правову систему (наприклад, України), субнаціональну (правова система суб'єкта федерації), наднаціональну (правова система ЄС), релігійну (наприклад,канонічна).
Структура правової системи — це стійка єдність елементів правової системи, їх зв'язків, цілісності, зв'язків елементів із цілим. Структуру правової системи становлять:
-
суб'єкти права — фізичні особи (громадяни, іноземці, особи без громадянства та ін.), юридичні особи — комерційні і некомерційні організації, держава, соціальні спільності та ін.
-
правові норми і принципи.
-
правові відносини, правова поведінка, юридична практика, режим функціонування правової системи.
7 правовідносини
Правові відно́сини — врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких мають суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Правові відносини виникають тоді і тільки тоді, коли відношення регулюється нормами права. Правові відносини на відміну від інших суспільних відносин охороняються державною владою від порушень.
8 правопорядок і правопорушення
Правопору́шення — це неправомірне (протиправне) суспільно-шкідливе винне діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатної особи, за вчинення якого особа може бути притягнута до юридичної відповідальності.
Правопоря́док (від правовий порядок) — частина системи суспільних відносин, які врегульовані нормами права[1].
Правопорядок — це одна зі складових суспільного порядку, яка полягає в правовій регламентації та вимозі додержання чинних правових норм. громадського порядку.
Правопорядок встановлюється в результаті дотримання законності в суспільстві[2].
Правопорядок — це стан упорядкованості суспільних відносин, заснований на праві і законності. Це кінцевий результат реалізації правових вимог і розпоряджень, результат дотримання, виконання правових норм, тобто законності. Саме правопорядок являє собою ланцюг правового регулювання, саме для його досягнення видаються закони й інші нормативно-правові акти, здійснюється удосконалювання законодавства, приймаються заходи для зміцнення законності та їх упорядкування.
9 юридична відповідальність
Юридична відповідальність — різновид соціальної відповідальності, який закріплений у законодавстві і забезпечуваний державою юридичний обов'язок правопорушника пізнати примусового позбавлення певних цінностей, що йому належать[1]. Іншими словами, це застосування до винної особи примусових заходів за вчинене правопорушення.
10 конституційне право
Конституці́йне пра́во — галузь права, що являє собою сукупність юридичних норм, які закріплюють основи норм права, основні права, свободи, обов'язки, форму правління і формудержавного устрою, організацію, спосіб і процедуру формування, концепцію і порядок діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування та інституту виборів.
11 основні права, свободи і обовязки громадян України
Громадянські права — можливості людей, що характеризують їхнє фізичне та біологічне існування, задоволення матеріальних, духовних та деяких інших потреб. Сюди відносять такі суб'єктивні права: на життя; на недоторканність особи, житла, на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; на вибір місця проживання, свободу пересування, на вільне залишення території України та повернення будь-коли в Україну; на свободу власної думки і слова, на вільне виявлення своїх поглядів і переконань; вільно збирати, зберігати, використовувати й поширювати інформацію усно, письмово та в інший спосіб на свій вибір; на свободу світогляду, віросповідання та ін.