- •1. Поняття реалізації норм права
- •1.1. Поняття і ознаки норми права
- •1.2. Поняття і класифікація форм реалізації норм права
- •1.3. Поняття і ознаки правозастосування
- •2. Форми реалізації норм права та особливості їх застосування
- •2.1. Форми реалізації норм права
- •2.2. Стадії та особливості застосування норм права
- •Вимоги до застосування норм права — юридичні правила (умови), за допомогою яких правозастосовний орган (суд, адміністрація державних органів та ін.) втілює в життя принципи права.[2,102]
- •2.3. Застосування норм права – як одна з форм реалізації норм права
- •3. Реалізація норм права і правомірна поведінка. Акти застосування норм права
- •3.1. Поняття і ознаки акта застосування норм права
- •3.2. Види актів застосування норм права
- •3.3. Сутність правомірної поведінки та її взаємозв’язок з реалізацією норм права
- •Висновки
- •Список використаної літератури
ЗМІСТ
Вступ
1. Поняття реалізації норм права
1.1. Поняття і ознаки норм права
1.2. Поняття і класифікація форм реалізації норм права
1.3. Поняття і ознаки правозастосування
2. Форми реалізації норм права та особливості їх застосування
2.1. Форми реалізації норм права
2.2. Стадії та особливості застосування норм права
2.3. Застосування норм права – як одна з форм реалізації норм права
3. Реалізація норм права і правомірна поведінка. Акти застосування норм права
3.1. Поняття і ознаки акта застосування норм права
3.2. Види актів застосування норм права
3.3. Сутність правомірної поведінки та її взаємозв’язок з реалізацією норм права
Висновки
Список використаних джерел
ВСТУП
Проблеми реалізації права завжди були в центрі уваги юридичної науки, але це не робило їх простішими. Навпаки, проникнення в цей процес, його всебічний аналіз ставили перед науковцями дедалі важчі завдання.
Реалізація норм права – це втілення положень правових норм у фактичній поведінці (діяльності) суб’єктів права. Інакше кажучи, реалізація норм права – це втілення виключно правомірної поведінки, різноманітний процес практичного здійснення правових вимог у діяльності тих або інших суб’єктів. Саме через реалізацію норм права досягається результату, зміст якого був закладений законодавцями при виданні норми права. Тому своєчасна і точна реалізація правових норм – це найважливіша передумова додержання та зміцнення правопорядку.
Актуальність теми Реалізація норм права" полягає в тому, що вихідною
формою реалізації права державою є законотворчість. Поняття правових
законів, формулювання в законах правових розпоряджень. У цивілізованому
суспільстві приймаючи новий закон, законодавець зобов'язаний простежити
його відповідність конституції й усім раніше прийнятим законам, більш того,
законодавець повинен слідувати не тільки власним, а й федеральним законам, а
так само законами усіх суб'єктів федерації.
Теоретичні основи дослідження проблеми реалізації права були закладені у працях правниківВ.О.Котюк він вважае що,формування правової держави передбачає повагу до закону,праву, суворе дотримання юридичних норм. В.Н.Кудрявцева важае що,зміст форм реалізації юридичних норм,як використання, дотримання і виконання. Особливу увагу слідзвернути на таку форму, як застосування права.
Цілі і завдання даної курсової роботи полягають у наступному:
1) дати відповідь на питання, що ж таке реалізація норм права і які її форми;
2) розглянути стадії процесу застосування права і, зокрема, одну з найбільш
серйозних стадій - стадію тлумачення норми права, з'ясувати, що вона з себе представляє;
3) проаналізувати які є види тлумачення норм права і яке їх зміст;
4) розглянути таке поняття як акт застосування норми права.
Мета дослідження: розкриття змісту таких форм реалізації юридичних норм, як використання, дотримання й виховання. Особлива увага в курсовій роботі приділяється такій формі реалізації права, як його застосування.
Ставиться завдання зясувати, які основні вимоги забезпечують правильне застування норм права, в чому виявляється законність і обґрунтованість цього процесу, які його активні стадії.
Об’єкт дослідження: реалізація норм права як втілення положень правових норм у фактичній діяльності суб’єктів права.
Предмет дослідження: норми права, форми реалізації норм права, стадії реалізації норм права.
Методологічними основами дослідженняВ роботі використовуються як загальнонаукові, так і спеціальні юридичні методи наукового пізнання. До загальних методів належать діалектичний метод -спосіб докази, при якому поняття про цілий випливає із зіставлення двох протилежних сторін питання, метод системного аналізу - науковий метод пізнання, що являє собою послідовність дій з установлення структурних зв'язків між змінними або елементами досліджуваної системи, формально-логічний- фундаментальна наука і навчальна дисципліна, що вивчає державу і право як явища суспільного життя, основні закономірності їх виникнення і розвитку, їх сутність, призначення і функціонування в суспільстві, а також особливості політичної і правової свідомості та правового регулювання, а до спеціальних методів дослідження – метод тлумачення правових норм.
Структура і обсяг роботи. Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, у кожному з яких є підрозділи, висновків та списку використаних джерел.
Обсяг роботи становить 44 сторінок.
1. Поняття реалізації норм права
1.1. Поняття і ознаки норми права
Для того, щоб краще зрозуміти природу реалізації норм права необхідно коротко розглянути, що собою представляють норми права і які ознаки для них характерні.
Норма права — це загальнообов'язкове, формально-визначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), встановлене або санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечується всіма заходами державного впливу, аж до примусу.[13,291]
Ознаки норми права такі ж, що й права в цілому, але норма не має такої ознаки, як системність, оскільки вона регулює групу певних суспільних відносин і лише в сукупності з іншими, узгодженими з нею нормами складає систему права.
Оскільки ознаки права вже наводилися, перелічимо специфічні ознаки норми права:
1. Правило поведінки регулятивного характеру — норма права вводить нове правило, фіксує найтиповіші соціальні процеси і зв'язки; впливає на суспільні відносини, поведінку людей; є модель (зразок, еталон, масштаб) регульованих суспільних відносин. Регулятивність норми права підкреслює її дія, «роботу», яка повинна призвести до певного результату.
2. Загальнообов'язкове правило поведінки — норма права виходить від держави, повинна сприйматися як керівництво до дії, котре не підлягає обговоренню щодо доцільності.
3. Правило поведінки загального характеру — норма права має загальний (без зазначення конкретного адресата — неперсоніфікований) характер, тобто поширюється на усіх, хто стає учасником відносин, регульованих нормою. Як регулятор суспільних відносин, норма має багаторазовість застосування (наприклад, заборона хуліганства).
4. Формально-визиачене правило поведінки представницько-зобов'язуючого характеру — норма права закріплює права і обов'язки учасників суспільних відносин, а також юридичну відповідальність (санкції), яка застосовується у разі її порушення. Надаючи права одним, норма права покладає обов'язки на інших (наприклад, молоді люди мають право на навчання, обов'язок інших — забезпечити це право). Формальну визначеність норма права отримує після викладення її в законах, інших писаних джерелах права.
5. Правило поведінки, прийняте в суворо встановленому порядку, — норма права видається уповноваженими на те суб'єктами в межах їх компетенції з дотриманням певної процедури: розробка, обговорення, прийняття, набуття чинності, зміна або скасування чинності.
6. Правило поведінки, забезпечене всіма заходами державного впливу, аж до примусу, — держава створює реальні умови для добровільного здійснення суб'єктами зразків поведінки, сформульованих у нормі права; застосовує способи переконання і примусу до бажаної поведінки, зокрема, ефективні санкції у разі невиконання вимог норми права.[10,119]
Риси норми права як класичного розпорядження:
1) норма відтіняє, підкреслює кількісну і якісну сторони поведінки (вид і міру поведінки);
2) норма вбирає в себе всі основні властивості права (нормативність, формальну визначеність, стабільність, владність);
3) норма має чітко виражену структуру, складається з елементів (диспозиція, гіпотеза, санкція).[12,294]
Поряд із цим норма права має внутрішній зміст:
— є мірою свободи і справедливості;
— є результатом владної діяльності держави, яка полягає в узагальненні і систематизації типових конкретних правовідносин, що виникають у громадянському суспільстві;
— має завжди загальний характер, тобто це таке розпорядження, що адресоване безлічі індивідуально не визначених суб'єктів і розраховано на багатократність застосування за певних життєвих обставин.