- •Тема 1: Поняття, предмет, система та джерела цивільного права
- •1. Предмет цивільного права
- •Предметом цивільного права є:
- •3. Відносини, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності.
- •Метод цивільного права
- •Принципи цивільного права
- •Функції цивільного права
- •Система цивільного права
- •6. Відмежування цивільного права від інших суміжних галузей права
- •7. Цивільне законодавство
- •8. Дія цивільних законів
- •9. Аналогія закону і аналогія права
- •10. Цивільне право як наука і навчальна дисципліна
- •11. Цивільне правовідношення
- •12. Види цивільних правовідношень
- •13. Юридичні факти
- •14. Здійснення суб'єктивного цивільного права
- •1. Здійснення суб'єктивного цивільного права можливе за умови наявності в особи цього суб'єктивного права.
- •2. Здійснення суб'єктивного цивільного права має бути добровільним.
- •4. Суб'єктом здійснення суб'єктивного цивільного права може бути лише уповноважена особа.
- •15. Захист суб'єктивних цивільних прав
- •Тема : Суб’єкти цивільних правовідносин. Особи.
- •Цивільна правоздатність
- •Дієздатність фізичної особи
- •Визнання фізичної особи безвісно відсутньою
- •4. Оголошення фізичної особи померлою
- •5. Опіка та піклування
- •Поняття та ознаки юридичної особи
- •2. Майнова відокремленість.
- •4. Здатність бути позивачем або відповідачем у суді, господарському чи третейському суді.
- •7. Створення юридичної особи
- •8. Припинення юридичної особи
- •9. Види юридичних осіб
- •10. Господарські товариства
- •11. Повне товариство
- •12. Командитне товариство
- •13. Товариство з обмеженою відповідальністю
- •14. Товариство з додатковою відповідальністю
- •15. Акціонерне товариство
- •16. Виробничий кооператив
- •17. Держава та територіальні громади як суб'єкти цивільних правовідносин
Тема 1: Поняття, предмет, система та джерела цивільного права
1. Предмет цивільного права
Згідно зі ст. 1 Цивільного кодексу (ЦК) України до предмета цивільного права належать особисті немайнові та майнові відносини.
Предметом цивільного права є:
особисті немайнові відносини
Особисті немайнові відносини, що становлять предмет цивільного права, завжди проявляються у вигляді суб'єктивних цивільних прав. Вони виражають не потенційну, а реальну можливість особи бути їх носієм. Ці відносини виникають насамперед з приводу благ, що забезпечують природне існування людини, і благ, що забезпечують її соціальне буття.
майнові відносини
Майнові відносини — це конкретні вольові відносини з приводу належності, використання чи переходу нерухомого і рухомого майна та інших матеріальних благ від одного суб'єкта до іншого.
За змістом вони поділяються на:
— відносини власності та відносини, що виникають при володінні та (або) користуванні чужим майном;
— відносини, що складаються у сфері товарообігу.
3. Відносини, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності.
Відносини, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності поділяються на відносини, що регулюються нормами авторського права, суміжних прав, прав на наукові відкриття, винаходи, корисні моделі, промисловий зразок та інші об'єкти творчості.
Метод цивільного права
Цивільно-правове регулювання суспільних відносин відбувається не стихійно, а за допомогою певних способів та заходів, які
впливають на формування поведінки суб'єктів відносин.
Сукупність таких способів та заходів прийнято називати методом цивільного права.
Якщо предмет цивільно-правового регулювання відповідає на запитання, які суспільні відносини регулюються цивільним правом, то метод цивільно-правового регулювання — на запитання, яким чином відповідні суспільні відносини ним регулюються.
Цивільно-правовий метод характеризується:
юридичною рівністю сторін, автономністю їх волі та їх майновою самостійністю;
диспозитивністю (правом сторін самостійно визначати характер своїх відносин у межах чинного законодавства);
особливим способом вирішення спорів між учасниками цивільних правовідносин;
наявністю майнової відповідальності сторін.
Юридична рівність учасників цивільно-правових відносин проявляється в тому, що сторони визнаються правом як самостійні, незалежні одна від одної особи, кожна з сторін має свій комплекс прав і обов'язків і не підпорядкована іншій.
Диспозитивні засади проявляються у диспозитивних правових нормах, які надають суб'єктам цивільного права можливість у певних межах, за своєю волею, на свій розсуд врегульовувати ті чи інші належні їм цивільні права й обов'язки. Отже, договір чи односторонній правочин є не тільки юридичними фактами, а й засобами врегулювання змісту цивільних прав та обов'язків.
Виходячи із засад рівності і незалежності учасників цивільних правовідносин, закон надає можливість вирішувати спори, що виникають між ними, або безпосередньо самим учасникам конкретних відносин на підставі взаємної домовленості, або спеціально створеним для розгляду таких спорів державним органам чи третім особам.
Спори між учасниками цивільних відносин, як правило, розглядаються судом, господарським, третейським судом після подачі відповідного позову однією із заінтересованих сторін.
Учасник цивільних правовідносин, який не виконав добровільно взятих на себе обов'язків або порушив чужі суб'єктивні права, повинен відшкодувати кредиторові шкоду, що виникла внаслідок таких порушень. Іншими словами, порушник повинен нести цивільно-правову відповідальність. Така відповідальність має майновий характер.