27. Культура та освітянська діяльність Петра Могили

Петро Могила (1596-1647). Визначний український культурний і церковний діяч. Значну увагу приділяв розвитку культури: за його підтримки були відреставровані Софійський собор, будинки Києво-Печерського монастиря,1635 року розкопано зруйновану татаро-монголами Десятинну церкву. 1635 року відкрив друкарні в Довгому Полі, чим відновив румунське книгодрукування, а в 1641 року-у Яссах. Петро Могила є автором ряду богословських творів, серед яких Учительне Євангеліє (1616 рік), Служебник (1629, 1639 рр.), Хрест Христа Спасителя (1632), численні полемічні праці та проповіді. Заснував Лаврську школу у Троїцькому монастирі. Ця школа відрізнялась від братської й була навчальним закладом середнього типу, який називали «гімназіоном». У цьому закладі найбільше часу приділялось вивченню латинської мови. Далі шли риторика,діалектика, арифметика, астрономія, музика. Петро Могила особисто підібрав для школи педагогів та керівників. Саме у цій школі побачили світ перші в Україні шкільні підручники. Також Петро Могила створив одну з найбільших на той час бібліотеку, де були зібрані твори відомих учених світу: Сенеки, Горація,Цицерона та ін.. Поряд з богословською літературою тут зберігалися хронічки, літописи, документальні збірники тощо.

28. Значення Києво Могилянської акаемії для розвитку школи

Києво-Могилянська колегія. 1632 року шляхом об'єднання Київської братської школи з Лаврською була створена Києво-Могилянська колегія, яка 1701 року дістала назву академії. Сюди приймали вихідців з усіх станів, але переважно з козацької старшини, шляхти, духовенства й багатих міщан. Зі стін цієї академії вийшли українські гетьмани Юрій Хмельницький, Іван Виговський, Павло Тереля, Іван Брюховецький, Петро Дорошенко, Іван Мазепа та ін.; філософ Григорій Сковорода, видатні композитори та вчені. Києво-Могилянська академія була найпрестижнішим вищим навчальним закладом на східнослов'янських землях. Тут навчалися українці, білоруси, росіяни, румуни, болгари, серби, навіть греки та араби. Значення Києво-Могилянської академії в історії української культури було дуже великим. За 150 років існування академії навчалося в ній приблизно 25 000 українців. З цієї кількості вийшли тисячі майбутніх видатних осіб. За час існування академії значно зріс авторитет української освіти, ця школа була осередком освіти для всього православного світу.

29. Роль козацтва в історії України

Роль козацтва в історії України унікальна і не має аналогів в історії інших народів. На певному етапі історичного буття України козацтво взяло на себе найважливіші завдання, що стояли перед усією нацією, виступило провідною організуючою силою в їх здійсненні. Історичний образ козака став складовою Великого герба України. Історики часом порівнюють Запорізьку Січ з лицарським чернечим орденом. Добровільне позбавлення себе затишку і природних домашніх радощів, готовність служити високій ідеї, громаді, ставати на захист слабкого і гнаного — це справді лицарство. Саме в козакові, як пише поет і дослідник української культури Є. Маланюк, народився неповторний для всього слов'янського світу тип людини — як для Європи лицар чи джентльмен. Але ж козак — ще й герой, завжди готовий до самопожертви, до подвигу, над усе відданий козацькому братству, сила якого для нього вища, сильніша за кохання. Не дивно, що в українській ментальності поняття "козак" стало згодом мірилом вартості людини. Адже, за давньою традицією, той, кого називають козаком, — не обов'язково військова людина. Це передусім "справжній чоловік" — мужній, з високим почуттям власної гідності, розумний — як у Котляревського: "Еней був парубок моторний і хлопець хоч куди козак!". Недарма історики називали Запорізьку Січ республікою (щоправда з авторитарною владою), українською Спартою, що викохала національне військо. Чужоземці ж того часу писали про неї як про "державу в державі".