4. Жителі Вашого будинку звернулися до Вас як до особи, яка прослухала курс екології з проханням пояснити їх права в галузі екології довкілля..Ваші коментарі?

Екологічні права та обов'язки громадян України — система юридично закріплених за громадянами повноважень та зобов'язань в екологічній сфері. Найповніше екологічні права та обов'язки закріплено в Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» (статті 9-12).Згідно з Законом громадянин України має право на: безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище; об'єднання в громадські природоохоронні формування; одержання в установленому порядку повної та достовірної екологічної інформації тощо. У ст. 50 Конституції України записано:«Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення».Кожний громадянин України має право на: а) безпечне для його життя та здоров'я навколишнє природне середовище;б) участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь в прийнятті рішень з цих питань;в) участь в розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів;г) здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів;ґ) об'єднання в громадські природоохоронні формування;д) вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації, за винятком обмежень, встановлених законом;е) участь у публічних слуханнях або відкритих засіданнях з питань впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середовище на стадіях розміщення, проектування, будівництва і реконструкції об'єктів та у проведенні громадської екологічної експертизи;є) одержання екологічної освіти.ж) подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище;з) оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому законом.Законодавством України можуть бути визначені й інші екологічні права громадян.

9. Вічна проблема екології згадуєтьсяу біблії. Що ви знаєте про це?

Класичним прикладом найтіснішого поєднання екологізму з іншими ідеологіями є відображення екологічних проблем у релігійній свідомості. Власне, можна ставити питання значно ширше – формування екологізму під впливом релігійних настанов та догматично-канонічного корпусу.[4] Адже взаємини екології (екологізму) та релігійної ідеології є найдавнішими – ще задовго до появи поняття «екологія» церковні чи біляцерковні організації переймалися екологічними проблемами.Релігія та церква, що усвідомлює свою відповідальність за долю світу, глибоко стурбована проблемами, які породила сучасна цивілізація. Важливе місце серед них займають екологічні проблеми. Сьогодні вигляд Землі спотворений в планетарних масштабах.Вражені надра, ґрунт, вода, повітря, тваринний і рослинний світ. Природа, що довкола нас, практично повністю залучена у життєзабезпечення людини, яку вже не задовольняє різноманіття її дарів, але нестримно експлуатує цілі екосистеми.Наслідки екологічної кризи хворобливі не лише для природи, а й для людини, що перебуває з нею в органічній єдності. Як наслідок Земля опинилася на порозі глобальної екологічної катастрофи.XIII.2. Відносини між людиною і навколишньою природою були порушені в доісторичні часи, причиною чого стало гріхопадіння людини та її відчуження від Бога. Гріх, що зародився в душі людини, згубно вплинув не лише не неї, але й на весь довколишній світ.«Створіння, – пише ап. Павло, – було підпорядковане суєті не добровільно, а через того, хто його підкорив, у надії, що й саме створіння визволиться від рабства тління, на свободу слави дітей Божих. Бо знаємо, що все створіння разом понині стогне і разом страждає у тяжких муках» (Рим. 8, 20–22). У природі, як у дзеркалі, відбився перший людський переступ.Насіння гріха, одержавши дію в людському серці, проросло, як свідчить Святе Письмо, як «терня і будяки» (Бут. 3, 18) на землі.Стала неможливою повна органічна єдність людини і навколишнього світу, яка існувала до гріхопадіння (Бут. 2, 19–20). У своїх відносинах з природою, які набули споживчого характеру, люди все частіше керуються егоїстичними мотивами. Вони почали забувати, що єдиним Владикою Всесвіту є Бог (Пс. 23, 1), що Йому належать «небо і земля ... й усе, що на ній» (Втор. 10, 14), тоді як людина, за висловом святителя Йоана Золотоустого, є лише «домоправителем», якому довірено багатство земного світу. Це багатство – «повітря, сонце, воду, землю, небо, море, світло, зірки», як зауважує той же святий, Бог «розділив між усіма порівну, як ніби між братами». «Панування» над природою і «володіння» землею (Бут. 1, 28), до яких людина покликана, згідно з Божим задумом не означають вседозволеності. Вони лише вказують, що людина – це носій образу небесного Владики і як така повинна, на думку святителя Григорія Ніського, показати свою царську гідність не в пануванні і насиллі над навколишнім світом, а в «поранні» і «догляданні» (Бут. 2, 15 ) величного царства природи, за яке вона відповідає перед Богом.Повне подолання екологічної кризи в умовах кризи духовної немислиме. Це твердження аж ніяк не означає, що Церква закликає згорнути природоохоронну діяльність. .Однак вона пов’язує сподівання на позитивну зміну зв’язків людини і природи з прагненням суспільства до духовного відродження. Антропогенна основа екологічних проблем показує, що ми змінюємо навколишній світ відповідно до свого внутрішнього світу, а тому преображення природи маємо почати з преображення душі. На думку преподобного Максима Ісповідника, людина може перетворити на рай всю землю лише тоді, коли вона носитиме рай у собі самій.