Гімн клубу «Ветеран»

У дні жорстокої війни

Вітчизна дивиться у вічі

І зір ії глибокий кличе:

- На бій, на бій, мої сини!

І шум одразу пізнаєш

В хвилини жорстокого бою

Хто ріс в тобі, хто жив х тобою,

Хто із далеких побереж….

Вставайте ж, відані сини

Життя ім’ям вітчизни зветься

Й пронизує глибини серце

У дні священної війни.

Резюме

У пошуку історичної правди, ми звертаємось до першоджерел, до тих людей, які відчули на собі воєнні рани, голод та 20 років відірвання від рідної домівки. Поряд з нами живуть ті, хто може розповісти більше ніж підручник з історії, тому їхні свідчення повинні скласти окрему сторінку в історії нашого краю.

Цього року відзначаємо 68 - річницю визволення нашого краю від німецьких загарбників. Знову згадаємо наших земляків, які брали участь у тяжких боях з ворогом, вшановуємо імена героїв страшенної війни. Нестерпною і важкою була доля наших дідів і прадідів. У Маршинцях майже немає сім’ї, яка б не послала у військо свого годувальника – 251 односелець пішов із села на фронт. Це були люди міцної статі, квітучого віку. Багато з них склали свої голови в боях за рідну землю визволяючи інші народи Європи. По війні до своїх родин повернулися лише 139 фронтовиків. На 112 у село похоронки.

Та не одна лише біда спіткала... Жертвами голоду та депортацій під час війни стали і тисяча людей з нашого краю. Чому ж так сталося, що історія виявилась для них несправедливою і жорстокою? Ми не маємо право забувати про минуле, щоб не допустити повторення в майбутньому

Мета: На основі опрацьованих джерел, свідчень, описати долю тих, хто пережив війну.

Завдання:

• Співставлення відомих історичних даних з свідченнями очевидців.

• Встановлення імен загиблих воїнів, що поховані в Братських могилах

• Дослідження долі людей односельчан в роки війни та в період відбудови народного господарства.

Сумна і болісна арифметика. Багато хто, кого на фронті обминула смерть, помер або від ран, або від втраченого здоров’я. Із 139 учасників бойових дій які повернулися, 68 річчницю визволення України відзначали лише 2…. які залишилися в живих. Це шановані в селі люди – учасники бойових дій – Даскал Петро Георгійович, Попеску Георгій Гаврилович.

Дійшли до самого Берліну і живими повернулися додому Ротар Михайло Федорович (батько Софії Ротару), Унгурян Петро Іванович, Урсу Олексій Арсенійович та Бринзила Олексій Андрійович. Але на жаль на сьогоднішній день жоден з них не залишився в живих.

Готуючи дану роботу ми спілкувалися з ветеранами та учасниками бойових дій.

Більше 20 років при бібліотеці діє клуб «Ветеран», під девізом «Усі, хто захищав Вітчизну - її герої». Активними його відвідувачами є учасники бойових дій.

Засідання клубу завжди проходять за участю сільської молоді. Ветерани вносять свій внесок у патріотичне виховання підростаючого покоління.

У 1995 року була розпочата добра традиція під рубрикою «Солдатські автографи». 59 ветеранів залишили тоді в альбомі свої автографи. Щороку, під час проведення зустрічей, автографи оновлюються, та з кожним роком залишає їх все менше і менше ветеранів. На цьогорічній сторінці – лише 2 автографи.

Перед нами стоїть завдання описати кожну долю потерпілих від війни, голоду та репресій для майбутніх поколінь, освятимемо місця захоронень, бо тільки пам’ятаючи і шануючи можна зберегти дух історії та народу.

Зміст

Вступ

Розділ І Інформація про проект «БЕЗ ДОБРИХ СПРАВ НЕМАЄ

ДОБРОГО ІМЕНІ»

Розділ ІІ Пам'ять ще жива…. І рани не загоєні (Спогади

ветеранів)

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Резюме

Додатки