- •Предмет, об'єкти і суб'єкти макроекономіки
- •2 Методи макроекономіки. Позитивний та нормативний макроаналіз.
- •4 Сукупна пропозиція, визначення сукупної пропозиції, крива сукупної пропозиції as та характеристика її відрізків
- •5 Методи рахунку ввп: за потоками доходів, за потоками видатків, за доданою вартістю.
- •6 Номінальний та реальний ввп. Дефлятор ввп та індекс споживчих цін
- •7 Попит на гроші та його складові. Фактори що впливають на попит на гроші
- •8 Класична теорія. Закон Сея. Заощадження, інвестиції, норма процента в класичній теорії. Принцип нейтральності держа
- •9 Інвестиції. Фактори , що визначають величину та динаміку інвестицій, мультиплікатор інвестицій , парадокс заощадливості .
- •10 Структура банківської системи, центральний банк та його функції. Політика дорогих та дешевих грошей, норма обов’язкового резервування
- •11 Кейнсіанська теорія ефективності попиту. Критика кейнсом основних положень класичної теорії. Сукупні витрати. Середня та гранична схильність до споживання та заощадження.
- •12 Нецінові фактори сукупної пропозиції та їх вплив на криву as
10 Структура банківської системи, центральний банк та його функції. Політика дорогих та дешевих грошей, норма обов’язкового резервування
Банківська система в ринковій економіці є звичайно дворівневою і включає центральний банк (емісійний) і комерційні (депозитні) банки різних видів. Основними функціями комерційних банків вважаються залучення внесків (депозитів) і надання кредитів. За допомогою цих операцій комерційні банки можуть створювати гроші, тобто розширювати грошову пропозицію, що відрізняє їх від інших фінансових установ. Банки займаються також купівлею і продажем цінних паперів.
Кредитно-банківська система як сукупність кредитно-фінансових інститутів акумулює вільні грошові капітали, доходи і заощадження різних прошарків населення і надає їх у позичку фірмам, уряду і приватним особам. Кредитно-банківські інститути підрозділяються на:
1) Центральний банк;
2) комерційні банки;
3) спеціалізовані кредитно-фінансові інститути.
Центральний банк (Національний банк України – НБУ) – це банк для уряду і банкірів. Він здійснює одну основну функцію – контроль за грошовою масою і кредитом в економіці. Він займає в кредитно-банківській системі особливе місце і є, як правило, державною установою.
До основних функцій центрального банку відносяться:
1. Емісійна функція (випуск грошей), що зберігає своє значення, оскільки готівка, як і раніше, необхідна для значної частини платежів і забезпечення ліквідності кредитної системи, що повинна мати засоби остаточного погашення боргових зобов'язань.
2. Функція акумулювання і збереження касових резервів для комерційних банків, тобто кожен банк – член національної кредитної системи – зобов'язаний зберігати на резервному рахунку в НБУ суму у певній пропорції до розміру його внесків. Одночасно НБУ за традицією є зберігачем офіційних золотовалютних резервів країни.
3. Функція кредитування комерційних банків. Найменше виявляється в періоди фінансових катастроф.
4. Надання кредитів і виконання розрахункових операцій для урядових органів, тому що в бюджетах різного рівня акумулюється до половини і більш ВВП. Дані засоби накопичуються на рахунках НБУ і витрачаються з них. При цьому, центральні банки ведуть рахунки урядових закладів і організацій. Крім того, вони здійснюють операції з державними цінними паперами, надають державі кредит у формі прямих короткострокових і довгострокових позичок чи покупки державних облігацій. Центральні банки також проводять за дорученням урядових органів операції із золотом і іноземною валютою.
5. Клірингова функція, чи функція проведення безготівкових розрахунків. Так, у ряді країн центральний банк веде операції з загальнонаціонального клірингу, виступаючи посередником між комерційними банками, розташованими в різних районах країни.
Таким чином, центральний банк має певну владу за контролем грошової маси і кредиту. Тільки він може запустити ”паперовий верстат”, або його призупинити. Усі ці дії залежать від економічної ситуації в країні. У цьому суть центральної банківської системи.