- •Визначення цз
- •Додаткові протоколи Женевських конвенцій
- •Єдина державна система реагування та запобігання надзвичайних ситуацій
- •Класифікаційні ознаки нс
- •Комісія з питань теб і нс (техногенно-екологічної безпеки і надзв ситуацій)
- •Кому надають захист конвенції і додаткові протоколи Женевських конвенцій?
- •Міжнародний комітет Червоного Хреста
- •Надзвичайні ситуації природного характеру
- •Надзвичайні ситуації соціально-політичного і воєнного характеру та їх можливі наслідки
- •Організація цивільного захисту на об’єкті господарювання
- •Надзвичайні ситуації техногенного характеру
- •Основні завдання цивільного захисту
- •Основні надзвичайні ситуації природного характеру на території України
- •Основні нс техногенного хар-ру на терит України
- •Пакет дисциплін, що стосується бж
- •Потенційно небезпечні об’єкти їх види та характеристика
- •Принципи побудови системи цивільного захисту
- •Причини регулювання цз цо
- •Управління єдиною системою цивільного захисту
- •Юридичне забезпечення системи цз в Україні
Пакет дисциплін, що стосується бж
Питання безпеки життєдіяльності людини були віднесені до двох навчальних дисциплін – “Цивільна оборона” і “Правила дорожнього руху”. Звичайно, дані дисципліни лише частково охоплювали ті проблеми, що стосуються безпеки життя і діяльності людини. Пізніше було введено дисципліну “Охорона життя і здоров'я учнів”, яка охоплювала дещо більше коло питань, а згодом – “Безпека життєдіяльності людини”. Крім того, в Україні було прийнято низку Законів, спрямованих на поліпшення безпеки життєдіяльності людини. Групою вчених (В.О.Кузнецов, В.А.Лук'янчиков, Н.В.Малишева, А.І.Мурачов, В.В.Мухін, І.Я.Науменко, В.І.Попов, В.Г.Свято, І.В.Фурман, Н.В.Янишева) розроблено Концепцію освіти з напряму “Безпека життя і діяльності людини”, яка визначає курс освіти з безпеки життєдіяльності людини на ХХІ століття з врахуванням досвіду європейської спільноти та досвіду вітчизняних вчених і практиків. Розроблені також курси “Основи валеології”, який включений у навчальні плани, та “Радіобіологія”, який поки що не знайшов практичного втілення. Вони також включають в себе питання безпеки життєдіяльності людини. Все це ще раз підтверджує, що дана проблема є надзвичайно багатогранною, багатоаспектною, вміщає в себе знання багатьох наукових галузей і вимагає різносторонньої підготовки педагогічних кадрів.
Потенційно небезпечні об’єкти їх види та характеристика
До потенційно-небезпечних об’єктів (ПНО) в першу чергу відносяться:
- хімічно небезпечні об’єкти (ХНО);
- вибухові та пожежно небезпечні об’єкти (ВПНО);
- радіаційно небезпечні об’єкти (РНО);
- гідродинамічнонебезпечні об’єкти (ГДНО).
Надзвичайній ситуації техногенного характеру, як правило, передує аварійна ситуація. Своєчасне виявлення аварійної ситуації, впровадження запобіжних заходів може відвернути виникнення надзвичайної ситуації.
Техногенні аварії та катастрофи виникають на ПНО, як правило, при подіях екстремального характеру, коли має місце різке і значне за величиною відхилення параметрів технологічних процесів від нормального їх значення, що і викликає аварійну ситуацію і ризик аварії та виникнення надзвичайної ситуації.
Радіаційно небезпечні об’єкти
Об’єкти, на яких використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються небезпечні радіоактивні, хімічні й біологічні речовини, пожежовибухові, гідротехнічні й транспортні споруди, транспортні засоби, а також інші об'єкти, що створюють загрозу виникнення НС є потенційно небезпечними об'єктами. Особливу небезпеку для людей і навколишнього середовища становлять радіаційно небезпечні об'єкти (РНО).
До РНО належать: атомні електростанції (АЕС), підприємства з виготовлення і переробки ядерного палива, підприємства поховання радіоактивних відходів, науково-дослідні організації, які працюють з ядерними реакторами; ядерні енергетичні установки на об'єктах транспорту та ін.
Хімічно небезпечні об'єкти
Хімічні речовини та біологічні препарати природного чи штучного походження, які виготовляють в Україні чи отримують з-за кордону для використання у господарстві та побуті, що негативно впливають на життя та здоров'я людей, тварин і рослин, обов'язково вносяться до державного реєстру потенційно небезпечних хімічних речовин і біологічних препаратів.
До хімічно небезпечних об'єктів (підприємств) належать:
1) заводи і комбінати хімічних галузей промисловості, а також окремі установки та агрегати, які виробляють або використовують СДЯР;
2) заводи (або їхні комплекси) з переробки нафтопродуктів;
3) виробництва інших галузей промисловості, які використовують СДЯР;
4) підприємства, які мають на оснащенні холодильні установки, водонапірні станції й очисні споруди, які використовують хлор або аміак;
5) залізничні станції та порти, де концентрується продукція хімічних виробництв, термінали та склади на кінцевих пунктах переміщення СДЯР;
6) транспортні засоби, контейнери і наливні поїзди, автоцистерни, річкові та морські танкери, що перевозять хімічні продукти;
7) склади і бази, на яких містяться запаси речовин для дезінфекції, дератизації сховищ для зерна і продуктів його переробки;
8) склади і бази із запасами отрутохімікатів для сільського господарства.
Пожежо- та вибухонебезпечні об'єкти
В Україні є понад 1200 великих вибухо- та пожежонебезпечних об'єктів, на яких знаходиться понад 13,6 млн т твердих і рідких вибухо- та пожежонебезпечних речовин. Ці об'єкти розташовані в центральних, східних і південних областях країни, де сконцентровані хімічні, нафто- і газопереробні, коксохімічні, металургійні та машинобудівні підприємства, розгалужена мережа нафто-, газо-, аміакопроводів, експлуатуються нафтогазопромисли і вугільні шахти.
За певних умов, у процесі виробництва стають небезпечними і легко спалахують деревний, вугільний, борошняний, зерновий, амонієвий, торф'яний, льняний та бавовниковий пил.