Спеціаліст

При проведенні попереднього судового засідання суд може залучити до участі у справі спеціаліста (п.5 ч.6 ст.130 ЦПК України). Необхідність залучення такого учасника процесу може виникнути в суду для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо). При цьому допомога спеціаліста не може стосуватися правових питань і отримані від нього дані не є доказом у справі (п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12.06.2009 №5).

Оскільки завданням спеціаліста є сприяння суду та особам, які беруть участь у справі, в дослідженні доказів і допомога спеціаліста технічного характеру не замінює висновку експерта, то в разі, якщо за результатами консультації чи роз’яснень спеціаліста виникнуть обставини, які потребуватимуть дослідження або оцінки, суд може запропонувати сторонам надати докази або заявити клопотання про призначення експертизи (п.29 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2).

Перекладач

Відповідно до вимог ст.7 ЦПК України суд має забезпечити при розгляді справи здійснення цивільного судочинства державною мовою, складання судових документів лише державною мовою, незалежно від клопотання учасників процесу. ЦПК не зобов’язує суд перекладати складені ним судові документи чи посвідчувати їх в разі здійснення перекладу іншими особами.

Про це, зокрема, було зазначено у п.6.1 рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 8-рп/2008 у справі про мову судочинства. Так, Конституційний Суд України зауважив, що відповідно до Кодексів адміністративне та цивільне судочинство здійснюється державною мовою, цією мовою також складаються судові документи (ч.1, 3 ст. 15 КАС України та ч.1, 3 ст. 7 ЦПК України). Це жодним чином не обмежує права громадян, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, оскільки ч.3 ст.10 Конституції України гарантує їм право користуватися у судовому процесі російською, іншими мовами національних меншин України. Крім того, Конституція України не допускає надання переваг громадянам за мовною ознакою. Гарантування в адміністративному та цивільному судочинстві використання російської та інших мов національних меншин України цілком узгоджується з Європейською хартією регіональних мов або мов меншин, ратифікованою Законом України від 15 травня 2003 року № 802-IV.

З урахуванням ст.10 Конституції України особи, які беруть участь у справі і не володіють або недостатньо володіють державною мовою, вправі робити заяви, давати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому ст.ст.22, 23, 55, 86, 130, 164 та іншими нормами ЦПК України. Отже, обов’язковою умовою реалізації права особи робити заяви, давати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вона володіє, є відповідно до ст.10 Конституції України використання при цьому послуг перекладача.

За змістом ст. 55 ЦПК України запрошення перекладача до участі у справі є обов’язком особи, яка бере участь у справі, а не суду.

Відповідно до ч.2 ст.55 ЦПК України перекладач допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Свідок на підставі ч.4 ст.50 ЦПК України має право давати показання рідною мовою або мовою, якою він володіє. Проте ця норма, на відміну від ч.2 ст.7 ЦПК України, яка поширюється на осіб, які беруть участь у справі, не містить обов’язку користуватися при цьому послугати перекладача. Питання щодо залучення перекладача для свідка не вирішене у ЦПК України.

Згідно з п.4 ч.3 ст.79 ЦПК України до судових витрат, пов’язаних із судовим розглядом справи, належать витрати, пов’язані із залученням перекладача.

Відповідно до ч.1 ст.86 ЦПК України витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту перекладачів, найманням ними житла несе сторона, яка заявила клопотання про виклик перекладача. ЦПК України не допускає залучення перекладача за ініціативою суду, а також компенсацію послуг перекладача за рахунок держави чи надання безоплатного перекладача.

Відповідно до ч.5 ст.12 «Про судоустрій і статус суддів» використання в судочинстві регіональних мов або мов меншин гарантується державою та забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Наразі виникає необхідність створення механізму залучення перекладача за рахунок коштів Державного бюджету, що має значення у ситуації, коли сторона (як правило, відповідач) або свідок, нею викликаний, вказує, що не розуміє чи погано розуміє мову судочинства, проте не має грошей для оплати послуг перекладача. З огляду на відсутність відповідного механізму залучення перекладача на безоплатній основі для такої особи на сьогодні це є неможливим.

Відповідно до ч.1 ст. 55 ЦПК України перекладачем може бути особа, яка: по-перше, вільно володіє мовою, якою здійснюється цивільне судочинство, по-друге, іншою мовою, знання якої необхідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими. Проте ЦПК України не містить переліку документів, що має надавати особа на підтвердження знання зазначених мов.